Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №355/1732/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1732/26

Провадження № 2-о/355/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа ОСОБА_2 про встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

установив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з заявою про встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника – ОСОБА_3 , копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2024року.

За життя мати залишила заповіт відповідно до якого, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті та на що вона за законом буде мати право, заповіла дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даний заповіт було надруковано та посвідчено Старостою села Селище, зареєстровано в реєстрі за № 18-05 24.06.2022 року о 13 год.30 хв

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка площею 0,7145 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Селищанської сільської ради, Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220287000:23:042:0178.

На момент смерті своєї матері, ОСОБА_1 , проживав разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , в її помешканні , а саме: в житловому будинку по АДРЕСА_1 , з 2021 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели з нею спільне господарство, спільний побут та бюджет, оскільки вона потребувала сторонньої допомоги, а останні два роки взагалі була лежачою та не вставала.

Даний факт підтверджується довідкою № 332 від 01 липня 2026 року видану Селищанським старостинським округом Баришівської селищної ради Київської області.

Однак, на його звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті матері, ОСОБА_1 було, в усній формі, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснено, що йому необхідно спочатку звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, лише після цього буде відкрито спадкову справу..

На даний час у заявника виникла необхідність встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім`єю , за однією адресою на час відкриття спадщини для того, щоб оформити спадкові права відповідно до ст. 1268 ЦК Україна та отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами окремого провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 24 липня 2026р. 0 14 год.00 хв.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Блохіна О.В. у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили задовільнити заяву у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 - у підготовче судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином; надав на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у його відсутність, з вимогами заяви погодився у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2024року, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

На момент смерті, ОСОБА_3 проживала разом з заявником – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 року і до дня смерті ОСОБА_3 . Вони вели з нею спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, оскільки вона потребувала сторонньої допомоги. Даний факт підтверджується довідкою № 32 від 01 липня 2026 року видану Селищанським старостинським округом Баришівської селищної ради Київської області. (а.с. 13).

Свідок ОСОБА_4 , яка є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , надала на адресу суду письмові пояснення, згідно яких вказала, що « ОСОБА_1 . Понад п`яти років, постійно поживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті. Хоч і має поряд власний будинок, але оскільки мати була лежачою тривалий час, вимушений був з нею постійно бути та жити», що міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_5 , який також є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , надав на адресу суду письмові пояснення, згідно яких вказав, що « ОСОБА_1 . Понад п`яти років, постійно поживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті. Хоч і має поряд власний будинок, але оскільки мати була лежачою тривалий час, вимушений був з нею постійно бути та жити», що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 239 ЦПК України, суд розглядає справи в порядку окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця , у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Заявник ОСОБА_1 є рідним сином померлої ОСОБА_3 , вони проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 , та вели спільне господарство.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, так як це підтверджується зібраними по справі доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити цей факт заявник не має.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору сплачених позивачем при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 118 , 119,76, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, ст. ст. . 16 , 316 , 317 , 328 , 1218 , 1261 , 1268 , 1270 ЦК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування » №7 від 30.05.2008 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків – НОМЕР_2 ), з 2021 року на час відкриття спадщини разом зі своєю матір`ю – ОСОБА_3 , яка, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у справі, понесені заявником ОСОБА_1 залишити за ним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева