Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №282/884/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/884/26

Провадження № 2-а/282/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Вальчука В.В.,

при секретарі судового засідання Демчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Менчинська К.П. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов представника позивача Менчинської К.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову № 4/245 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , від 28.05.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП- закрити та стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідачем порушено порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки протокол було складено у день вручення позивачу повістки, хоча строк для явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ще не настав. Крім того, позивач не ухилявся від виконання військового обов`язку, добровільно прибув до ТЦК та СП, отримав повістку на наступний день, однак не зміг з`явитися у визначений час у зв`язку з госпіталізацією та оперативним лікуванням, що підтверджується медичними документами. Про наявність поважних причин неприбуття він повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки телефонним зв`язком, а також направив відповідну заяву та медичні документи поштовим відправленням. Представник позивача також зазначає, що твердження про відмову позивача від отримання направлення на військово-лікарську комісію не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки йому було вручено лише повістку про явку для проходження медичного огляду. Крім того, оскаржувана постанова, на думку представника позивача, не містить належного обґрунтування та достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, а тому винесена з порушенням вимог законності, принципу презумпції невинуватості та положень КУпАП. Також представник позивача просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 06 липня 2026 року, після чого невідкладно звернувся за правничою допомогою та в межах десятиденного строку подав адміністративний позов. У зв`язку з наведеним просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року відповідачу продовжено строк для подачі відзиву.

В судове засідання, призначене на 27 липня 2026 року, ОСОБА_1 та його представник Менчинська К.П. не з`явилися. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.07.26 відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Вказав, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Зазначив, що позивач, як військовозобов`язаний, відповідно до вимог Конституції України, Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був зобов`язаний пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, оскільки наявний у нього висновок ВЛК від 15.11.2010 року на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність. Вказав, що позивачу було оформлено направлення для проходження медичного огляду, однак останній відмовився від його отримання та проходження військово-лікарської комісії, про що складено відповідний акт у присутності свідків, а також протокол про адміністративне правопорушення, з яким позивача ознайомлено під підпис. Крім того, відповідач зазначив, що сам позивач не заперечував факту відмови від проходження медичного огляду, мотивуючи свої дії небажанням проходити ВЛК, тоді як чинним законодавством право самостійно обирати заклад охорони здоров`я чи відмовлятися від проходження такого огляду військовозобов`язаному не надано. Також відповідач послався на те, що після отримання повістки для проходження медичного огляду позивач не виконав обов`язку щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, передбачені законодавством, а перебування на стаціонарному лікуванні не звільняло його від обов`язку прибути після закінчення лікування. З огляду на викладене відповідач вважає доведеним наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, просив суд врахувати вимоги процесуального закону щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що представником позивача не надано договору про надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно з військово-обліковими даними з застосунку «Резерв+», сформованих станом на 10.07.2026 р., ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов`язаний. Військове звання солдат. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. На підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від призову до 01.08.2026.

05.05.2025 р. було складено акт про відмову ОСОБА_1 від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з станом здоров`я та протокол про адміністративне правопорушення №4/245 в якому вказано, що ОСОБА_1 порушив абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчиняє адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КупАП.

Також 05.05.2025 р. на ім`я позивача було заповнено повістку № 188 в якій вказано, що ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.05.2025 р. о 08:30 год. для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Того ж дня складено акт про відмову позивача від отримання повістки від 05.05.2025 р.

Постановою №4/245 від 28.05.2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з якою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомився та отримав 06.07.2026 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі вказаної постанови.

В протоколі про адміністративне правопорушення та в акті про відмову від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється від отримання направлення та проходження ВЛК у зв`язку із станом здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, визначені чинним законодавством та узгоджену дату, місце і час слухання справи, 28.05.2025 року о 15 годині 00 хвилин, про що останній поставив особистий підпис у відповідній графі. Будь-яких зауважень щодо змісту складених документів, заяв про незгоду з викладеними в них обставинами чи клопотань про перенесення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я або перебуванням на стаціонарному лікуванні під час складання зазначених документів ОСОБА_1 не заявляв.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо наявності поважних причин неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з госпіталізацією, проведенням оперативного втручання та перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження зазначених обставин надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 5121 від 10.05.2025 року, відповідно до якої він перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06.05.2025 року по 10.05.2025 року включно.

Разом із тим, зазначені медичні документи підтверджують лише факт перебування позивача на лікуванні починаючи з 06 травня 2025 року, тобто після подій, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Із протоколу про адміністративне правопорушення, акта про відмову від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії, а також письмових пояснень самого позивача встановлено, що 05.05.2025 року позивач відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії, власноруч зазначивши причину такої відмови - «у зв`язку зі станом здоров`я». Саме ця відмова була покладена відповідачем в основу висновку про вчинення адміністративного правопорушення та стала підставою для складання протоколу.

Водночас госпіталізація позивача 06.05.2025 року та його подальше стаціонарне лікування жодним чином не спростовують встановлений факт відмови від отримання направлення, яка мала місце днем раніше - 05.05.2025 року, тобто до виникнення обставин, пов`язаних із перебуванням позивача у лікувальному закладі.

Посилання позивача на те, що він повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про госпіталізацію телефонним зв`язком та надалі направив поштовим відправленням медичні документи, також не впливають на правильність висновків відповідача, оскільки зазначені дії були вчинені вже після зафіксованої відмови від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії та не усувають факту невиконання позивачем встановленого законом обов`язку.

Крім того, суд звертає увагу, що доводи позивача про наявність поважних причин неприбуття за повісткою на 06.05.2025 року не є визначальними для вирішення цього спору, оскільки предметом оцінки у даній справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме у зв`язку з його відмовою від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії 05.05.2025 року, а не у зв`язку з подальшим неприбуттям за повісткою.

Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Термін "особливий період", згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України" вжито у такому значенні - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє по теперішній час, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

В преамбулі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч. 1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Нормами ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У пункті 2 Порядку №1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (додаток 2 до Порядку №1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Також згідно з підпунктом 101 пункту 1 Правил у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордон служби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктами 68, 80 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560 (далі Порядок N 560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Доводи позивача та його представника про те, що відповідачем було порушено порядок вручення направлення на проходження військово-лікарської комісії, оскільки позивачу 05.05.2025 року одночасно було вручено повістку про виклик для проходження медичного огляду на 06.05.2025 року та складено протокол про адміністративне правопорушення, суд оцінює критично.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов`язаному видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, яке реєструється у відповідному журналі та вручається під особистий підпис. Під час вручення направлення особі доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та визначається строк його проходження.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 05.05.2025 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати направлення на проходження військово-лікарської комісії, від отримання якого він відмовився, про що уповноваженими посадовими особами було складено акт про відмову та протокол про адміністративне правопорушення. При цьому позивач власноруч зазначив, що відмовляється від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії у зв`язку зі станом здоров`я, що підтверджується його підписом.

Суд звертає увагу, що відмова від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії та неприбуття за повісткою є різними юридичними фактами, які мають самостійне правове значення. У даному випадку підставою для складення протоколу стала саме зафіксована 05.05.2025 року відмова позивача від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії, а не його неприбуття за повісткою на 06.05.2025 року. Тому посилання позивача на те, що протокол не міг бути складений до настання дати явки, визначеної у повістці, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на ототожненні різних юридичних обставин.

За таких обставин одночасне вручення позивачу повістки із зазначенням дати явки на 06.05.2025 року та пропонування йому отримати направлення на проходження військово-лікарської комісії 05.05.2025 року не свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку № 560 та не впливає на правомірність складення протоколу про адміністративне правопорушення. Відмова від отримання направлення є підтвердженням невиконання встановленого законом обов`язку щодо проходження медичного огляду, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно п. 3 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)".

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч. 2 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/245 від 28 травня 2025 року, зазначено: " ОСОБА_1 відмовившись від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії, фактично ухиляється від проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що у свою чергу, є ухиленням від призову на військову службу під час мобілізації та грубим порушенням вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII»

До матеріалів справи відповідачем надано копію Акта відмови від отримання направлення та проходження медичного огляду ВЛК для визначення придатності до військової служби з наданням такого направлення.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні та належні докази вини позивача, а тому принцип презумпції невинуватості не порушений.

Крім того, позивач, будучи обізнаним про свій обов`язок пройти огляд ВЛК, доказів, що він все ж таки виконав вимоги відповідача щодо проходження ВЛК після винесення постанови про адміністративне правопорушення суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у діях позивача складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому винесення постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 №4/245 від 28 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є правомірним.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 5, 19, 20, 159, 160, 241-246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.07.2026 року.

Суддя: В. В. Вальчук