Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №278/5262/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/5262/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суду Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши у порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 про визнання права власності та виділення в натурі частки зі спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

- відступити від рівності долей подружжя у праві спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1 право власності 2/3 частки будинку АДРЕСА_1 разом з 2/3 частки земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим №1822081200:03:001:0392;

- відступити від рівності долей подружжя у праві спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 ;

- відступити від рівності долей подружжя у праві спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки автомобіля Toyota Land Crusser, д.н.з. « НОМЕР_1 »;

- виділити в натурі ОСОБА_1 в цілому будинок АДРЕСА_1 та разом із земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим №1822081200:03:001:0392 зі сплатою ОСОБА_2 його частки у сумі 1090046,67 грн;

- виділити в натурі ОСОБА_1 в цілому частки квартири АДРЕСА_2 , зі сплатою ОСОБА_2 його частки у сумі 245956,00 грн;

- виділити в натурі ОСОБА_1 автомобіль Toyota Land Crusser, д.н.з. НОМЕР_1 в цілому зі сплатою ОСОБА_2 1/3 часток вартості автомобіля у сумі 323504,67 грн;

- стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України.

Поданий позов обґрунтовується тим, що 16.07.2009 року між сторонами був укладений шлюб. Під час перебування у шлюбі народились діти. У подальшому 24.02.2017 відповідач придбав за договором купівлі-продажу будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,1000 га. Також, відповідач 03.02.2012 року придбав за договором купівлі-продажу частину квартири АДРЕСА_2 . Крім того, 16.12.2020 року відповідач придбав автомобіль Toyota Land Crusser, д.н.з. « НОМЕР_1 ». Вищевказане право власності набуто відповідачем під час перебування у шлюбі, з 16.07.2009 року по цей час та належить позивачу разом з відповідачем на праві спільної часткової у розмірі частини спірного майна.

Позивач має намір визнати своє право власності на спільне часткове майно, набуте позивачем та відповідачем під час шлюбу, та розподілити його в натурі.

24.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні (а.с. 44).

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, зазначила, що не розлучена із відповідачем; позов обґрунтований тим, що відповідач хоче щоб було визначено рівні частки.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову (а.с. 88).

Представник відповідача – адвокат Бородін Д.В. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 надійшла заява, з якої вбачається, що остання не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також, зазначила, що не має жодних претензій , вимог та інтересів щодо частки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 та не бажає скористатися своїм правом на придбання частки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 103).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 16.07.2009 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 8).

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 03.02.2012 ОСОБА_4 відчужила, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у рівних частках (по частки кожний) право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 16-19). Із витягу з Державного реєстру правочинів вбачається, що 03.02.2012 зареєстровано договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 21).

Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.3.2013 за ОСОБА_5 зареєстровано право спільної часткової власності на частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 22-23).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власниками зазначеної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному з яких належить по частці у праві спільної часткової власності (а.с.25).

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 24.02.2017 ОСОБА_6 відчужив, а ОСОБА_2 набув право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,1000 га, кадастровий номер 1822081200:03:001:0392 (а.с.11-15).

Із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 24.02.2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20). Крім того, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що власником зазначеного житлового будинку є ОСОБА_2 , якому належить 1/1 частка у праві власності (а.с. 24).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1822081200:03:001:0392, розташовану у селі Вереси, Житомирського району, Житомирської області (а.с. 26).

Згідно з копією посвідчення водія, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником посвідчення водія, виданим Центром ДАІ 1801, є чинним до 15.08.2045та надає право керування транспортним засобами категорії «В» (а.с.27).

Із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником транспортного засобу Toyota Land Crusser, д.н.з. « НОМЕР_1 », 2005 року випуску, чорного кольору є ОСОБА_2 дата першої реєстрації транспортного засобу – 24.03.2010, дата реєстрації – 16.12.2020 (а.с. 28).

Згідно зі звітом про оцінку майна частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що об`єктом оцінки є частки квартири загальною площею 38,5 кв. м. житловою площею 17,3 кв. м. Власниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оцінка проведена станом на 14.10.2025 року із застосуванням порівняльного методичного підходу для подання до суду, ринкова вартість визначена у сумі – 737868,00 грн (а.с. 35-36).

Згідно зі звітом про оцінку майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оцінка проведена із застосуванням порівняльного методичного підходу для подання до суду, ринкова вартість визначена у сумі – 3270140,00 грн (а.с. 37-38).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Суд розглядає справу виключно у межах заявлених позовних вимог, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України суд здійснює захист цивільних прав та інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Обраний позивачем спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та бути ефективним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 зазначила, що застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту права чи інтересів, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, а обраний спосіб захисту має бути ефективним.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №569/17272/25-ц та від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, зроблено висновок, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом встановлено, що спірне майно набуте сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 63 СК України дружин та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статей 69, 70 СК України при поділлі майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відступлення від засади рівності часток допускається лише у випадках, прямо передбачених частиною другою статті 70 СК України, за умови доведення відповідних обставин належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених частиною другою статті 70 СК України, що могли б бути підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя.

Водночас, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання права власності та виділення в натурі частки зі спільної сумісної власності.

Разом із цим відповідно до статей 355, 368 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності.

За змістом статей 364 та 367 ЦК України законодавець розмежовує такі способи припинення права спільної власності, як виділ частки та поділ спільного майна. Зазначені способи захисту мають різну правову природу та застосовуються залежно від характеру спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.04.2025 року у справі №357/3145/20 (провадження №14-36цс25) звернула увагу, що необхідно розмежовувати виділ частки та поділ спільного майна. Якщо між двома співвласниками фактично вирішується питання про припинення права спільної власності шляхом розподілу майна між ними, належним способом захисту є поділ спільного майна, а не виділ частки. Неправильне обрання способу захисту є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не відповідають характеру спірних правовідносин, оскільки фактично спрямовані на поділ спільного майна подружжя, однак заявлені як вимоги про визнання права власності та виділення в натурі частки.

Крім того, позивачем не доведено існування передбачених законом підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя, встановленого статтею 70 СК України.

Частиною другою статті 70 СК України передбачено, що суд може відступити від засади рівності часток подружжя лише за наявності обставин, визначених законом, зокрема якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї або за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, відступлення від принципу рівності часток є винятком із загального правила та допускається лише за умови доведення позивачем наявності передбачених законом обставин належними, допустимими та достатніми доказами.

Однак позивачем заявлено вимоги про виділення їй 2/3 частки житлового будинку, земельної ділянки та автомобіля, що фактично свідчить про прохання здійснити поділ спільного майна подружжя із відступленням від принципу рівності часток.

Разом із тим, матеріали справ не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, передбачених частиною другою статті 70 СК України, що давали б суду правові підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Самі по собі доводи позивача не є достатніми для відступлення від встановленої законом презумпції рівності часток, оскільки відповідні обставини мають бути належним чином доведені.

Крім того, ОСОБА_3 була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Однак, враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що позовні вимоги фактично стосуються її прав та обов`язків, вона мала брати участь у справі як відповідач.

Неправильне визначення позивачем процесуального статусу учасника справи та незалучення належного відповідача унеможливлює вирішення спору по суті щодо цієї особи. Не залучення належних відповідачів у справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 355, 364, 367-368 Цивільного кодексу України, статтями 60, 63, 70 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 про визнання права власності та виділення в натурі частки зі спільної сумісної власності - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 28.07.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О. М. Дубовік