Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №295/11401/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11401/25

3/295/805/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

у складі:

головуючого-судді Костенко С.М.

секретаря судового

засідання Смоляра А.В.

представника

митниці Красильникової С.А.

захисника Луговського Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за ст. 483 ч.1 МК України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого інвалідність ІІІ-ї групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 01.05.2025 Житомирською митницею отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 01.05.2025 № 26/26-04/7/1002 (вхідний митниці від 01.05.2025 № 3711/4-20), яким надіслано відповідь митних органів Литовської Республіки від 07.04.2025 № (1.50Mr./20-10)3ВЕ-2225 (вхідний Держмитслужби від 07.04.2025 № 9579/11/26), на запит про надання адміністративної допомоги в проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України транспортного засобу з Литовської Республіки, що слідували на адресу громадянина України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), а саме легкового автомобіля марки – VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 .

У відповідності до інформації, наявної в АСМО «Інспектор», встановлено, що 10 січня 2025 року о 06:48, громадянин України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4 ) через пункт пропуску «Угринів - Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці, згідно документу контролю доставки, а саме електронної митної декларації ІМ ЕЕ № 25UA101090000136U5 ввіз на митну територію України товар, а саме: легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 з реєстраційними номерними знаками Литовської Республіки НОМЕР_5 .

У якості підстави для переміщення вказаного товару (легкового автомобіля) через митний кордон України ОСОБА_1 подав митним органам України документи у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Республіки Німеччина від 07.12.2015 № НОМЕР_6 , свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу в Литовській Республіки від 08.01.2025 №22570062, договір купівлі-продажу від 07.01.2025 № б/н згідно заповнених граф якого продавець: HAFKER HARALD (Arberger Heerstr. 114, 28307, ОСОБА_4 ), покупець: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ).

Вартість вищезазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі продажу від 07.01.2025 № б/н становить 2900 євро.

10.01.2025 до митного поста «Звягель» Житомирської митниці ФОП ОСОБА_6 подано електронну митну декларацією типу ІМ40ДЕ № 25UA101090000175U4 відповідно до якої було проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль: марка - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 ; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна - 1968 см3; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначення для перевезення вантажів; календарний рік виготовлення 2012; модельний рік виготовлення 2012; дата першої реєстрації - 30.08.2012»; країна відправлення/експорту – Литовська Республіка LT, який відповідно до договору купівлі продажу від 07.01.2025 № б/н та поданої митної декларації слідував на адресу покупця, громадянина України ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_7 від 18.12.1996р., виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській обл., ІПН НОМЕР_2 ) за ціною 2900 євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 10.01.2025 товару (вищезазначеного легкового автомобіля) через митний кордон України, у національній валюті становило 126322,26 гривень).

За результатом опрацювання інформації, наданої митними органами Литовської Республіки, а саме рахунок фактура від 08.01.2025 №001, декларації про придбання транспортного засобу від 08.01.2025 №336568141, декларації на передачу автомобіля від 08.01.2025 №336568217 та запиту щодо надання послуги реєстрації транспортного засобу від 08.01.2025 №22570062 встановлено, що продавцем товару, а саме, легкового автомобіля марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 , є Veralisa, UAB, (Lazdynu g. 9, LT-68131, Marijampole, код компанії 305389829), одержувачем (покупцем) – фізична особа, громадянин України ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), адреса: АДРЕСА_1 . Також згідно наданої інформації митними органами Литовської Республіки було встановлено, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) придбав легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 за ціною 4900 Євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 10.01.2025 товару (вищезазначеного легкового автомобіля) через митний кордон України, у національній валюті становило 213 441,06 гривень.

Однак, вже під час ввезення на митну територію України, ОСОБА_1 до митного органу надав договір купівлі продажу від 08.01.2025 № б/н, згідно якого ОСОБА_9 (Arberger Heerstr. 114, 28307, Bremen) продав громадянину України ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ). товар, а саме легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 за ціною 2900,00 євро, що не відповідає дійсності, так як згідно документів, наданих митними органами Литовської Республіки, а саме договору рахунок фактура від 08.01.2025 №001, декларації про придбання транспортного засобу від 08.01.2025 №336568141, декларації на передачу автомобіля від 08.01.2025 №336568217 та запиту щодо надання послуги реєстрації транспортного засобу від 08.01.2025 №22570062 зазначений товар (легковий автомобіль) був реалізований (проданий) Veralisa, UAB, (Lazdynu g. 9, LT-68131, Marijampole, код компанії 305389829) фізичній особі, громадянину України ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), адреса: АДРЕСА_1 .

З метою з`ясування усіх обставин переміщення та митного оформлення в Україні транспортного засобу (легкового автомобіля) марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 , громадянину України ОСОБА_2 , особі відповідальній за фінансове врегулювання та громадянину України ОСОБА_1 особі, що безпосередньо переміщувала зазначений транспортний засіб через митний кордон України, митницею було направлено листи-виклики, в яких було запропоновано прибути до управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил для дачі пояснень, або у разі неможливості прибуття надати письмову інформацію з поставлених питань засобами електронної пошти з досиланням поштою.

20.05.2025 на електронну адресу Житомирської митниці (вх..4237/10-20 від 20.05.2025) надійшли пояснення від особи, що безпосередньо переміщувала зазначений транспортний засіб через митний кордон України ОСОБА_3 , в яких він зазначає, що «схожий транспортний засіб ввозив в Україну, при ввезенні транспортного засобу фольцваген мені були надані документи за якими я увіз транспортний засіб в Україну, після ввезення транспортного засобу документи були передані його власнику для подальших дій, автомобіль було розмитнено і поставлено на облік, мені як перевізнику т/з були надані документи за якими я віз автомобіль, копії документів собі не залишив, тому надати точну відповідь не маю змоги».

Станом на 02.06.2025 громадянин України ОСОБА_2 особі відповідальній за фінансове врегулювання, якого викликали до управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил не прибув та відповідну письмову інформацію (пояснення) не надав.

Згідно частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно Закону України від 21.11.2023 № 3475-IX частиною 1 статті 483 Митного кодексу України встановлено наступне: «переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю».

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» із змінами і доповненнями,внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 8 незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю – це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані. Відповідно до п. 6 цієї Постанови підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч.3 ст.10 Протоколу № II про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (від 21.03.2014) сторони можуть використовувати в своїх протоколах представлення доказів, звітах і свідченнях, а також у судових розглядах і представленні обвинувачення в судах інформацію, які вони отримали, і документи, з якими вони були ознайомлені відповідно до положень цього Протоколу, як докази. Згідно ч.1 ст.467 Митного кодексу України, зі змінами, внесеними відповідно до Закону України від 08.11.2018 №2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», процесуальні строки накладення адміністративного стягнення обчисляються з моменту виявлення правопорушення (цей момент може співпадати з моментом складання протоколу про порушення митних правил, а також відраховуватись з моменту встановлення ознак правопорушення).

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару а саме: легкового автомобіля, марки - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 , вартістю 4900 євро (або еквівалент 213 441,06 гривень за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України), через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме договору купівлі продажу від 08.01.2024 № б/н, що містить неправдиві відомості щодо продавця, одержувача/імпортера та його дійсної вартості.

В судовому засіданні представник митниці Красильникова С.А. підтримала відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Просила визнати ОСОБА_1 виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України і накласти стягнення в межах санкції статті.

В судовому засіданні 24.12.2025 ОСОБА_1 пояснив, що в кінці 2024 зустрів ОСОБА_10 , який запитав чи зможе він доставити йому автомобіль з Литви, на що погодився. 04.01.2025 оформили відповідну довіреність на придбання транспортного засобу. В Литві на авторинку знайшов авто, яке сфотографував, зробив відео, які надіслав ОСОБА_10 , останній погодився на його придбання авто. Власник автомобіля повідомив, що дане авто має дефект, корозію VIN-коду, про що повідомив ОСОБА_10 . Мельничук в свою чергу звернувся до сервісного центру, де йому роз`яснили, що якщо не було втручання, то проблем при реєстрації не буде. Після з`ясування всіх обставин, власник автомобіля оголосив ціну 2900 євро. Залишив 100 євро завдатку, підписав купчу, і залишив свої документи, серед яких копію доручення і копію закордонного паспорту. Згодом до нього зателефонували і повідомили що можна забирати автомобіль і документи. Чеків чи розрахункових листів не було, лише купча. Після чого поїхав до України. Перед перетином кордону переслав брокеру документи, останній їх оформив, і повідомив скільки потрібно оплатити. Всі оплати здійснював ОСОБА_10 . При перетині кордону надав всі документи, здійснив перетин кордону, після чого автомобіль передав ОСОБА_10 . Розбіжності які виникли в ціні не може пояснити. Стверджує, що саме через дефект, а саме корозію на він-коді, вартість автомобіля вийшла менше. В подальшому, від митних органів дізнався, що в документах, які надійшли з Литви вартість автомобіля більша, ніж у купчій, яку отримав він. Документи які надійшли із за кордону, збігаються з купчею. При перетині кордону з Республікою Польща надавав своє посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль, ці документи йому було надано продавцем. Документи були іноземною мовою, їх переклад йому не надавали.

В дане судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, суд за погодженням учасників судового провадження, проводить судовий розгляд у його відсутність.

Опитаний в судовому засіданні 17.06.2026 свідок ОСОБА_2 пояснив, що в грудні 2024 звернувся до ОСОБА_1 з проханням придбати та перегнати для нього автомобіль з Литви, останній погодився. Надав ОСОБА_10 3000 євро та відповідну довіреність. Під час огляду т/з в Литві ОСОБА_1 повідомив його про наявність корозії на VIN-коді, скинув відезапис пошкоджень. Він проконсультувався в сервісному центрі та отримавши підтвердження про відсутність перешкод в подальшому для реєстрації за умови відсутності стороннього втручання, погодив покупку. ОСОБА_1 придбав транспортний засіб за 2900 євро та доставив його в Україну. В подальшому він самостійно отримав експертне дослідження в Сервісному центрі МВС, яке підтвердило відсутність сторонніх втручань у номери кузова, здійснив митне оформлення та державну реєстрацію автомобіля, яким користується по теперішній час. Також зазначив, що через помилку нотаріуса в первинній довіреності, він додатково оформлював та надсилав ОСОБА_1 нову довіреність, якою уповноважував придбати йому автомобіль і доставити до України. Усі дії щодо придбання та перегону автомобіля ОСОБА_1 вчиняв виключно в його інтересах, за дорученням та за його кошти.

Захисник Луговський Ю.В. висловив думку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, зазначив, що

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України. Суб`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність прямого умислу, тобто винний чітко розуміє та усвідомлює обставини та характер незаконного переміщення товарів з порушенням встановленого порядку.

Отже за змістом ст. 483 МК України вирішальним у кваліфікації дій, що виразились у наданні митному органу документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, про відправника та одержувача товару, є доведеність умислу особи.

Фактично особа в такому випадку знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товарі, містять неправдиві дані, але особа свідомо продовжує такі дії бажаючи незаконно перемістити товар (з приховуванням від митного контролю у визначений диспозицією ч.1 ст. 483 МК України спосіб).

Згідно ч.2 ст. 460 МК України перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної накладної (CMR).

Судом встановлено, та що не оспорюється митним органом, 29.01.2025 ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 довіреність, посвідчену нотаріусом. Згідно цієї довіреності ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 «купити за кордоном на моє ім`я будь-які автомобілі (легкові, вантажні) та перегнати їх транзитом до мого постійного місця проживання м. Звягель Житомирської області».

Зміст цієї нотаріально посвідченої довіреності відповідає поясненням ОСОБА_2 , наданим безпосередньо суду.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , наданих суду, т/з марки VOLKSWAGEN, модель TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 придбав у Литві на підставі довіреності як перевізник (водій) та доставив його в Україну за місцем проживання ОСОБА_2 . Вартість автомобіля, яка була домовлена між покупцем ОСОБА_2 і продавцем в сумі 2900 євро, які ОСОБА_1 передав готівкою продавцю, а митним оформленням займався митний брокер.

Оцінюючи ці докази як кожен них окремо, так і в сукупності та взаємозв`язку суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 переміщував транспортний засіб на підставі довіреності, виступав в якості перевізника і доставив вказаний транспортний засіб саме його власнику.

Зі змісту виданої для ОСОБА_1 нотаріально посвідченої довіреності, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 передавши продавцю обумовлену купівельну ціну за автомобіль, пригнавши (перевізши) цей автомобіль в Україну і передавши його ОСОБА_2 , діяв таким чином як представник (повірений) ОСОБА_2 за довіреністю, від імені та в інтересах ОСОБА_2 , не набувши самостійних майнових прав на цей автомобіль в силу імперативних норм ч.1 ст. 237, ч.1 ст. 1000 Цивільного кодексу України та встановлених у цій справі фактичних обставин, оскільки ОСОБА_2 підтвердив суду, що пригнаний автомобіль був переданий саме йому, який він використовує і по даний час.

Тобто майнові права на автомобіль виникли у довірителя ( ОСОБА_2 ), який видав довіреність, а не у ОСОБА_1 , який був лише його представником.

Наявність в справі двох перекладів договору купівлі-продажу транспортного засобу, які різняться між собою в частині продавця, покупця та його вартості, на переконання суду, не спростовує вищенаведеного, а саме довіреністю, безпосередньо допитаного судом ОСОБА_2 , електронною декларацією, яку подав ФОП ОСОБА_6 та рештою досліджених доказів, покупцем ввезеного ОСОБА_1 автомобіля був ОСОБА_2 , якому зрештою цей автомобіль і було передано у місці його проживання, та який за його показами, передавав кошти для оплати цього автомобіля.

Суд відхиляє твердження представника митниці, що згідно тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником зазначеного автомобіля, оскільки згідно рядку «С1»! згідно директиви від 14.04.1999 щодо реєстрації документів на транспортні засоби, яку також надано представником митниці, значиться не «власник транспортного засобу», а «власник реєстраційного сертифікату», що не є тотожним.

Представником митниці не надано підтверджуючих документів чи інших достатніх доказів тому, що пригнаний ОСОБА_1 автомобіль був зареєстрований в України за ним.

Не спростовано належними і достатніми доказами, що купівля-продаж автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOURAN, номер кузова НОМЕР_3 в Литві була здійснені на 2900 євро, як те вказано брокером та ОСОБА_2 під час митного оформлення цього автомобіля і ввезення на митну територію України. Дефект (корозія) VIN-код на вказаному автомобілі підтверджено відеозаписом, який здійснював ОСОБА_1 в Литві при придбання автомобіля та висновком експертного дослідження від 18.01.2025.

З огляду на наведене, з урахуванням положень ст. 460 ч.2 МК України щодо відповідальності перевізника, ОСОБА_1 будучи лише перевізником, не може нести відповідальність за інкриміновані йому дії.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 вчинив дії на підроблення документів або заявив неправдиві відомості щодо товару, які б свідчили про умисне надання неправдивих відомостей митному органу, які не відповідають дійсності.

Отже, досліджені в судовому засіданні документи доводять те, що ОСОБА_1 був лише перевізником транспортного засобу, жодних дій на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю не вчиняв, самостійно договір-купівлі продажу не укладав, всі документи, пов`язані з реєстрацією вказаного транспортного засобу, в тому числі розмитнення, здійснював ОСОБА_2 , як особа відповідальна за фінансове врегулювання.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на підроблення документів чи подачу неправдивих відомостей щодо продавця, одержувача та його дійсної вартості, які б свідчили про умисне надання неправдивих відомостей митному органу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам статей 494, 495 МК України, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, при цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення.

Отже, досліджені в судовому засіданні матеріали справи не містять достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України, як і не здобуто під час судового розгляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно с п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України, що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 527 МК України, ст. ст. 247,283, 284, КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 483 ч.1 МК України - закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя С.М. Костенко