Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/15094/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15094/26

Провадження № 3/161/3815/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області, громадянки України, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувалася, працюючої помічником вихователя ЗДО № 4, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.07.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адмінстративне правопорушення серії ВБА № 208191 від 06.07.2026 року, відповідно до якого 05.07.2026 року близько 23.00 ОСОБА_1 , перебуваючи на місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 150 СК України, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння в присутності дитини, у зв`язку з чим остання не могла виконувати свої батьківські обов`язки.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, суду пояснила, що 05.07.2026 року близько 22.50 її мати – ОСОБА_3 взяла її малолітнього сина ОСОБА_4 та пішла з квартири у невідомому напрямку. Вона невідкладно звернулася до органів поліції і повідомила про цю обставину. В результаті розшукових дій працівники поліції відшукали її дитину, але з незрозумілих для неї підстав скалили на неї даний протокол про адмінстративне правоопрушення. В стані алкогольного сп`яніння вона не перебувала. Між нею та її матір`ю ОСОБА_3 тривалий час існують стійки неприязні відносини, мати зловживає алкогольними напоями та психотропними речовинами, періодичне стаціонарне лікування в психіатричній лікарні.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, об`єктивна сторона за ч.1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 внаслідок перебування у стані алкогольного сп`яніння допустила бездіяльність пов`язану з незабезпеченнямбатьківського піклування про фізичний та моральний розвиток малолітнього сина.

У якості єдиного доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, органом, що склав протокол про адмінстративне правоопрушення, надані письмові пояснення ОСОБА_3 (а.с. 5).

З вказаних пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 05.07.2026 року її донька ОСОБА_1 повернулася додому у стані сильного алкогольного сп`яніння. Між ОСОБА_1 та її старшим сином ОСОБА_5 виник конфлікт на кухні і тоді вона ( ОСОБА_3 ) разом з меншою дитиною вийшла з квартири і пішла до сусідів.

З відомостей, що містяться у Єдиному реєстр і судових рішень вбачається, що як на ОСОБА_1 , так і на ОСОБА_3 , органами Національної поліції України неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, які перебували на розгляді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Зазначене вище, на переконання суду, свідчить про наявність стійких неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що викликає у суду обґрунтований сумнів у достовірності пояснень останньої.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження його вини.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст. 184, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 184 КУпАП в зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська