Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №320/42041/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/42041/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС ГРУПП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДХАУС ГРУПП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2025 №04596324022 та від 19.05.2025 №04596624022 Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, прийнятих на підставі Акту від 16.04.2025 №32023/Ж5/26-15-07-02-01/34716042 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «БУДХАУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 34716042) щодо заниження та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та заниження зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.05.2025 № 04596324022

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.05.2025 № 04596624022.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні та відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, адже загальна вартість продажу вказаних вище автомобілів за цивільно правовими угодами становила 490 000 гривень, у той час як середньоринкова ціна таких автомобілів у сукупності становить 10206561, 09 грн, тобто різниця між ринковою вартістю та фактичною ціною продажу становить 9716561,09 грн.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено перевірку ТОВ «БУДХАУС ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024.

За результатом перевірки складено Акт №32023/Ж5/26-15-07-02-01/34716042 від 16 квітня 2025 року.

29.04.2025 року Товариством надіслано заперечення №29-04/25 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2025 року №46194/6) на Акт перевірки від 16.04.2025 № 32023/Ж5/26-15-07 02-01/34716042.

13.05.2025 року Головним управлінням ДПС України у м. Києві направлено Позивачу лист про результати розгляду заперечення до акту перевірки, яким повідомлено платнику податків про залишення висновку акту без змін, заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 16 квітня 2025 року з урахуванням результатів розгляду заперечення на акт перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2025 року:- №04596324022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 666 124, 76 гривень, у тому числі 2 132 899, 81 гривень за податковим зобов`язанням та 533 224, 95 гривень за штрафними санкціями - №04596624022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 182 185, 52 гривень, у тому числі 145 748, 42 гривень за податковим зобов`язанням та 36 437,1 гривень за штрафними санкціями.

03.06.2025 Товариством подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.05.2025 р. № 04596324022 та №04596624022 видані Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

31.07.2025 року ДПС України направлено Позивачу лист-рішення про результати розгляду скарги, яким повідомлено платнику податків про залишення податкових повідомлень-рішень від 19.05.2025 р. № 04596324022 та №04596624022 без змін, скарги - без задоволення

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації товариством рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною нижчою середньоринкової вартості не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про порушення товариством норм податкового законодавства та законність донарахування податковим органом відповідних податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.80 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Отже, податковим агентом є юридична особа або підприємець (самозайнята особа), які зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також вести податковий облік та подавати податкову звітність. Це означає, що за статусом податковий агент прирівнюється до платника податку і має ті ж самі права та обов`язки.

Платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід (купує товар, замовляє послугу, виплачує заробітну плату) у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі (наприклад, бартер). Він зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи, використовуючи одну із визначених розділом IV ПК України ставок податку залежно від виду виплачуваного доходу.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.1 та 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Підпунктом «е» зазначеного вище підпункту передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Проаналізувавши зазначені норми податкового законодавства у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що юридична особа, продаючи фізичній особі товари (роботи, послуги) за індивідуальною знижкою, надає цій особі таким чином додаткове благо, яке повинно включатися до загального місячного оподатковуваного доходу такої особи та, відповідно, з цих сум необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України також визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Отже, індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори). Зважаючи на обов`язок юридичної особи нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов`язок розповсюджується на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при продажу товарів.

Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи (покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов`язок протягом трьох днів з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб.

Аналогічна ситуація стосується також нарахування та сплати військового збору, який нараховується та сплачується за правилами, які встановлені для податку на доходи фізичних осіб, та має аналогічні об`єкта та базу оподаткування.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено продаж транспортних засобів на підставі наступних договорів: Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.05.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_1 транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER 2014 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 60 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_2 транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER 2014 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 50 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.09.2024 згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_3 транспортний засіб марки LAND CRUISER PRADO 150 2021 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 300 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 07.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_4 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.03.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_5 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2012 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.; Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19.04.2024 року згідно умов договору продавець - ТОВ «БУДХАУС ГРУП», зобов`язується передати у власність покупцеві - ОСОБА_6 транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2018 року випуску. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 20 000,00 грн.

Спірним питанням у даній справі є вартість за якою має реалізовуватися автомобіль. Дана вартість реалізації автомобіля є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Позиція контролюючого органу полягає, що вартість реалізації має бути визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», позиція позивача полягає в тому, що вартість була визначена відповідно до оцінки незалежного експерта на підтвердження чого було надано звіти про проведену незалежну оцінку майна.

За загальним правилом база оподаткування за такими операцією буде визначатися виходячи з договірної ціни такого автомобіля, але не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено таку операцію. Аналогічний підхід закріплено у постанові КАС ВС від 02.05.2024 року у справі № 320/3024/22 грн.

Довідкою №30/04/01 від « 30» квітня 2024 р. виданої Товариством визначено, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 введено в експлуатацію 16.02.2015 р. Первісна вартість - 4 468 614,50 грн. Станом на 30.04.2024 р. нарахований знос складає - 4 468 614,50 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.; довідкою №17/03/01 від « 17» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 введено в експлуатацію 30.09.2014 р. Первісна вартість - 2 006 426,18 грн. Станом на 17.03.2024 р. нарахований знос складає - 2 006 426,18 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.; довідкою №20/09/01 від « 20» вересня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 введено в експлуатацію 27.12.2021 р. Первісна вартість - 1 210 092,63 грн. Станом на 20.09.2024 р. нарахований знос складає - 655 550,93 грн., залишкова вартість - 544 541,70 грн.; довідкою №03/03/01 від « 03» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 введено в експлуатацію 01.10.2011 р. Первісна вартість 335 776,19 грн. Станом на 03.03.2024 р. нарахований знос складає - 335 776,19 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.; Довідкою №11/03/01 від « 11» березня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 введено в експлуатацію 31.12.2012 р. Первісна вартість 388 880,63 грн. Станом на 11.03.2024 р. нарахований знос складає - 388 880,63 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.; Довідкою №22/04/01 від « 18» квітня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 введено в експлуатацію 31.01.2019 р. Первісна вартість - 1 271 866,75 грн. Станом на 22.04.2024 р. нарахований знос складає - 1 271 866,75 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.; Довідкою №15/04/01 від « 15» квітня 2024 р. Товариством визначено, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , державний номерний знак НОМЕР_13 введено в експлуатацію 31.01.2019 р. Первісна вартість - 1 271 866,75 грн. Станом на 15.04.2024 р. нарахований знос складає - 1 271 866,75 грн., залишкова вартість - 0,00 грн.

Таким чином, позивач здійснив реалізацію шести автомобілів.

Визначення доходів від вартості автомобіля регулюється п. 173.1 статті 173 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до абзацу третього та четвертого пункту 173.1 статті 173 ПК України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Дохід визначається виходячи з 1) середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу; 2) оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом.

У даній статті також зазначено, що спосіб вибору способу визначення доходу здійснюється «за вибором платника податку».

Тобто, законодавець дозволяє платнику податків самостійно вибрати спосіб визначення доходу від реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалася незалежна професійна оцінка, звіти якої наявні у матеріалах справи. Таким чином, платник податку самостійно визначив, що дохід від продажу легкового автомобіля здійснюється виходячи з «його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом».

Оцінка майна регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відповідно до даного закону «оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна)» - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 3).

Висновком №011738 від 03.05.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 складає 60 000,00грн.; Висновком №10679 від 22.03.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю LAND ROVER RANGE ROVER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 складає 49 000,00 грн.; Висновком №012754 від 25.09.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 складає 300 000,00 грн.; Висновком №2227 від 05.03.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_6 складає 20 000,00грн.; Висновком №2226 від 05.03.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 складає 20 000,00грн.; Висновком №011528 від 19.04.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 складає 19 500,00грн.; Висновком №011529 від 19.04.2024 на підставі Звіту про проведену незалежну оцінку майна встановлено, що вартість автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , державний номерний знак НОМЕР_13 складає 19 500,00грн..

З огляду на зміст договорів, висновків, звітів експерта, продаж транспортних засобів здійснено за ціною, яка відповідає експертній оцінці таких автомобілів та не є нижчою за балансову вартість, що не суперечить ст. 173 ПК України, а підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та військового збору не встановлено, оскільки позивач діяв в межах чинного законодавства.

Щодо методології визначеної відповідачем в акті перевірки, то середньоринкова вартість автомобілів визначена на підставі Міністерства економіки України та Інтернет сайту (Auto.ria.com).

Колегія суддів погоджується з тим, що використання відповідачем даних з мережі Інтернет, які не підтверджені документально, не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства. Відповідачем не обгрунтовано й того, чому було використано саме даний сайт та не зазначено, на яку дату бралася інформація про ринкову вартість автомобілів. Відповідачем також не надано доказів, що наведені дані середньоринкової вартості дійсно містилися на сайті.

Отже, з акту документальної планової виїзної перевірки неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, адже з наведеного Акта не можливо встановити, які саме об`єктивні дані були використані.

Податковий орган, посилаючись на обставини реалізації товариством рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення товариством норм податкового законодавства та законність донарахування податковим органом відповідних податків за вчинення останнього.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідачем не наведено жодного доказу, який би підтверджував позиці контролюючого органу та спростовував докази надані позивачем.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі № 826/13445/15 чинне законодавство не визначає балансову вартість основних (виробничих) засобів як єдину величину визначення розумної ціни і реалізація за ціною, нижче від балансової вартості не може бути єдиною та безумовною підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була цілком правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

В частині тверджень апеляційної скарги стосовно того, що звіти не були надані до перевірки та до заперечень, то суд першої інстанції вірно вказав, що порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, де в підпункті 12 пункту 3 розділу ІІІ Порядку визначено: Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; акт, який засвідчує факт надання документів менше ніж за 3 дні до дня завершення перевірки.

Отже, комплексний аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що саме акт про ненадання платником податків документів (їх копій), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації є тим, документом, що підтверджує ненадання документів до перевірки та є невід`ємною частиною акта перевірки. Проте жодного акта про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації не було складено та надано позивачу ,а також не надано відповідачем до суду.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання документів до перевірки.

В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС ГРУПП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Ганечко

Повний текст постанови складено 23.07.2026.