Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №320/21018/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21018/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря: Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційними скаргами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Автомагістраль» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило:

- скасувати податкове повідомлення рішення від 19.04.2024 №803/Ж10/31-00-04-02-04-31.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.04.2024 №803/Ж10/31-00-04-02-04-31.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року заяву про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано апеляційні скарги, в яких просить скасувати спірні рішення суду, відмовивши в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та стосуються того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Наголошено на тому, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 є необґрунтованим, винесеним без дотримання норм матеріального права - п. 54.1 ст. 54, п. 57.1, ст. 57 пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з порушенням процесуального права та без з`ясування всіх обставин справи. Крім того, вказано на безпідставне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які були завищеними.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг, спірні рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційних скарг, а спірні рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість.

За результатами перевірки ЦМУ ДПС складено акт камеральної перевірки від 22.03.2024 № 692/Ж5/31-00-04-02-04-26/31481658, згідно якого в результаті камеральної перевірки встановлено порушення ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) вимог п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Кодексу, а саме порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 803/Ж10/31-00-04-02-04-31, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України та застосовано штраф у сумі 1 518 634, 02 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи порушення порядку проведення перевірки, воно є таким, що об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами камеральної перевірки позивача та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки оскаржуваного рішення, оскільки у випадку дотримання відповідачем наведених вимог ПК України, вказана перевірка взагалі б не мала місця у період її фактичного проведення.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, та вказує на відсутності правових підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (витяг з Переліку додається - додаток №13), в розділі II. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України пункті 5. Київська область зазначено село Синяк Бучанської міської територіальної громади, дата початку тимчасової окупації: 25.02.2022, дата завершення тимчасової окупації: 01.04.2022. Відповідно факт окупації Бучанської міської територіальної громади є загальновідомим та окремому доведенню не підлягає.

За адресою місцезнаходження ПП «Автомагістраль» (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68) фактично базувались збройні формування країни агресора, відповідно територія підприємства була тимчасово окупована у період з 27.02.2022 по 03.04.2022.

Діяльність ПП «Автомагістраль» з будівництва доріг і автострад та інших видів діяльності, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року була зупинена.

ПП «Автомагістраль» було подано відповідачу повідомлення про неможливість вивезення та втрату первинних документів № 784 від 17.11.2022 з додатками та орієнтовним переліком первинних документів, які було втрачено (знищено) щодо діяльності ПП «Автомагістраль», які зберігались за адресою: 07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68.

Повідомлення про неможливість вивезення та втрату первинних документів №784 від 17.11.2022 відповідач отримав 30.11.2022 за вх. № 8310/6, що зазначено в рішенні про розгляд повідомлення.

16.12.2022 своїм рішенням про розгляд повідомлення про втрату первинних документів в зв`язку з їх знищенням в результаті воєнних дій контролюючий орган відмовив позивачу в можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Не погоджуючись з означеним рішенням контролюючого органу, ПП «Автомагістраль» було подано позов до суду (справа № 320/15797/23, розгляд якої станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не був завершений) за позовом до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП про визнання протиправними дій відповідача про відмову позивачу в можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та зобов`язання вчинити дій.

Водночас, відповідно до підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов 'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до нього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Тобто, до моменту винесення остаточного рішення по справі щодо перегляду рішення контролюючого органу щодо застосування положень цього підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, останній не уповноважений здійснювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Відповідач всупереч такій забороні провів перевірку ПП «Автомагістраль» за період, що зазначався у відповідному повідомленні позивача про втрату первинних документів, за наслідком чого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 вказала, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що з огляду на встановлене порушення порядку проведення перевірки позивача, таке порушення вимог ПК України є таким, що об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами камеральної перевірки позивача та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки оскаржуваного рішення, оскільки у випадку дотримання відповідачем наведених вимог ПК України, вказана перевірка взагалі б не мала місця у період її фактичного проведення.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була цілком правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

В частині тверджень апелянта про неправомірне стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, та оскарження додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Заявником вказано, що ним було укладено Договір від 02.02.2023, між адвокатським об`єднанням «ДАРИНА» про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), розділом 3 якого, передбачено порядок оплати послуг адвоката.

31.07.2025 АО «ДАРИНА» в особі керуючого партнера Клюци Сергія Олександровича було підписано Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги №121. Відповідно до якого сторони визначили, що вартість наданої правової допомоги становить 104 100,00 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надає: договір про надання правової допомоги від 02.02.2023, рахунок на оплату №51 від 14.05.2025, рахунок на оплату №91 від 04.06.2025, рахунок на оплату №79 від 11.06.2025, платіжну інструкцію №809 від 19.05.2025, платіжну інструкцію №5509 від 12.06.2025, платіжну інструкцію №1703 від 30.06.2025, акт здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2025.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000,00 грн, що є співмірним з обсягом наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді.

В контексті викладеного вище, судова колегія приходить висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача судових витрат, що і було зроблено судом першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судових рішень та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи, а підстави для скасування спірних судових рішень - відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 23.07.2026.