Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №490/3625/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/3625/26

Головуючий в 1 інстанції: Саламатін О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

при секретарі – Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7017236 від 13.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, винесену старшим інспектором ВБДР 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Морозюк Ростиславом Руслановичем, справу про адміністративне правопорушення – закрити;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1311 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівники поліції з надуманих мотивів склали на позивача оскаржувану постанову, яку вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач вказує, що поліцейськими не встановлено факт та суть правопорушення, оскільки в постанові не зазначено, яке конкретно правило, норма або стандарт щодо переобладнання допущено позивачем. Зміст постанови не відповідає вимогам передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, оскільки не зрозуміло який саме транспортний засіб було переобладнано. Поліцейським складено постанову за відсутності повноважень, відсутності встановленого законом порядку, всупереч положень чинного законодавства. Позивач наполягає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки жодного переобладнання транспортного засобу не здійснював, автомобіль знаходиться в заводській комплектації та допущений до перевезення небезпечних вантажів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7017236 від 13.04.2026, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу надіслано до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1311,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС був отриманий та використовувався під час підготовки відзиву на позов. Копія зазначеного документа була направлена позивачу разом з іншими додатками до відзиву, що підтверджується реєстром направлення. Проте через технічні причини під час завантаження документів до підсистеми «Електронний суд» зазначений документ не відобразився серед доданих файлів та не був долучений до матеріалів справи судом першої інстанції. Апелянт вказує, що зазначений лист має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки стосується обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови та доводів сторін. У зв`язку з наведеним, апелянт просить прийняти та долучити до матеріалів справи лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській та Чернігівській областях № 31/33 від 24.04.2026 року та надати йому належну правову оцінку під час апеляційного перегляду справи.

Крім того, апелянт зазначає, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський діяв на підставі та у межах встановлених п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону, ст. 222, 245, 251, 252, 278, 279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Вказує, що дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Отже, на думку апелянта, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, на думку апелянта, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відзивів на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем до суду не надано.

До суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить судове засідання проводити за його відсутності; заперечує проти задоволення апеляційної скарги; вважає рішення суду першої інстанції таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції. З огляду на зазначене, також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції; залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі, яка зареєстрована судом 20.07.2026 року, в якій представник просить суд проводити розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 7017236 від 13.04.2026, складеної ст. інспектором ВБДР 1 бат. ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Морозюком Р.Р., 13.04.2026 о 12 год. 37 хв. на автодорозі М-05 «Київ-Одеса», 80-й км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням вимог, а саме згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано як спеціалізована паливоцистерна, призначена для перевезення рідких вантажів, а фактично встановлено додаткове обладнання, а саме насос, шланг, паливороздавальним пістолетом, чим змінив функціональне призначення свого КТЗ, чим порушив вимоги п. 5.1, 5.2, 5.4 ДСТУ 3649:2010, 31.1, 31.2 ПДР України, п. 31.1 ПДР-технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Як вбачається з Акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 13.04.2026 року транспортний засіб IVECO АТ440S номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова, шасі (рами) НОМЕР_2 переобладнаний з порушенням встановлених вимог, а саме, встановлено додаткове обладнання: насос, шланг та паливороздавальний пістолет.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.10.2025 року власником транспортного засобу IVECO, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Також в Свідоцтві зазначено, що вказаний транспортний засіб є: «спеціалізований вантажний паливоцистерна переобл.2025р., встановл. на шасі автомобіля цистерни для перевез. світлих нафтопродуктів густ. 0,88г/см.куб.» (а.с. 23).

Як вбачається з Свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів Серія Н №088054 від 18.03.2026 року, транспортний засіб IVECO, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідає умовам, що висуваються при перевезенні небезпечних вантажів, віднесених до позначення (чень) транспортного засобу, зазначеного (них) у графі 7. Дозволено перевезення небезпечних вантажів зазначених в пункті 10 Свідоцтва (а.с. 27).

19.03.2026 року автоцистерна АЦ-10-260 зав. №1000700 реєстраційний № НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , виробник IVECO АТ440S пройшла повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, про що видано Свідоцтво про повірку №049, яке чинне до 19.03.2027 року (а.с. 28).

Як вбачається з протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01234-02384-25 від 12.11.2025 року транспортний засіб IVECO АТ440S, номер кузова (рами) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , після технічного контролю визнано технічно справним. Дата наступного проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 12.05.2026 (а.с. 29, 30).

Як вбачається з протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01234-00455-26 від 23.04.2026 року транспортний засіб IVECO АТ440S, номер кузова (рами) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , після технічного контролю визнано технічно справним. Дата наступного проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 23.10.2026 (а.с. 31, 32).

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Зазначені позивачем обставини не були спростовані відповідачем, не надано достатніх доказів правомірності оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення пред`явлених позивачем вимог, скасування оскаржуваної постанови і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.1 КУпАП встановлено, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.

Згідно із п.8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями ч.1 ст.121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч.1 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ст.245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч.1ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, судова колегія зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.ст.73, 74 КАС України.

Згідно ізст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КУпАП.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1 ПДР України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001р. ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Приписами п.1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п.31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно із п.31.2 ПДР України забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів.

Відповідно до п. 31.3. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);

в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;

г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Відповідно до п.5.1, 5.2, 5,4 ДСТУ 3649:2010 технічний стан КТЗ повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника.

Не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Технічний стан та функціювання спеціального або спеціалізованого обладнання КТЗ (наприклад, автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій; КТЗ для перевезення небезпечних вантажів, самоскид, цистерна, сідельний тягач, швидка медична допомога (амбуланс), автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль, автомобіль-таксі, броньований; обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями, зі спеціальним обладнанням, автомобіль-майстерня для аварійного ремонту, радіологічна майстерня, КТЗ для пересувних телевізійних і звукових станцій, автокран, пожежний, автобетономішалка, автовишка розвідувальна чи бурова, КТЗ для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, КТЗ прибиральний тощо) повинні відповідати вимогам законодавства та НЕ.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач має можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описується в оскаржуваній постанові, тому має подати належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

Повертаючись до обставин цієї справи та надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що з наданого відповідачем відеозапису не можливо встановити порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

З відеозапису неможливо однозначно ідентифікувати місце (вузол) з`єднання шлангу з цистерною та встановити, що шланг та пістолет для роздачі рідини з`єднані з цистерною та складають одну систему.

Судовою колегією встановлено, що в оскаржуваній постанові вказано про порушення позивачем вимог п. п. 5.1, 5.2, 5.4 ДСТУ 3649:2010 та п. 31.1, 31.2 ПДР України, проте не зазначено конкретну норму (якою встановлено технічні вимоги до даного типу транспортних засобів), яка порушена позивачем, при цьому, вищезазначені посилання носять загальний характер.

Щодо позиції апелянта про визнання протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 12.11.2025 року №01234-02384-25 недійсним, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи, оскільки ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано рішення, на яке апелянт посилається в апеляційній скарзі на обґрунтування своєї позиції.

Колегія суддів зауважує, що лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, на який посилається апелянт, носить інформативний характер та не доводить, що на момент експлуатації автоцистерни протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 12.11.2025 року №01234-02384-25 був недійсним.

Надаючи оцінку Акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 13.04.2026 року, а саме тому факту, що автомобіль переобладнаний з порушенням встановлених вимог, колегія суддів зауважує, що цей акт складено інспектором ВВДР батальону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області в день зупинки позивача без застосування засобів вимірювальної техніки а також без залучення спеціалістів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.10.2025 року власником транспортного засобу IVECO, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Також в Свідоцтві зазначено, що вказаний транспортний засіб є: «спеціалізований вантажний паливоцистерна переобл.2025р., встановл. на шасі автомобіля цистерни для перевез. світлих нафтопродуктів густ. 0,88г/см.куб.» (а.с. 23).

Як вбачається з Свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів Серія Н №088054 від 18.03.2026 року, транспортний засіб IVECO, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідає умовам, що висуваються при перевезенні небезпечних вантажів, віднесених до позначення (чень) транспортного засобу, зазначеного (них) у графі 7. Дозволено перевезення небезпечних вантажів зазначених в пункті 10 Свідоцтва (а.с. 27).

Відповідно до положень ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У даному випадку твердження апелянта про встановлення додаткового обладнання, на транспортному засобі позивача є лише припущенням, без надання відповідних доказів.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Виходячи з принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, є недоведеним.

Зважаючи на відсутність доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу надіслати до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький