Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №497/579/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 497/579/26

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

30.04.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Раца В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Торопенка Віктора Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову від 19.02.2026 Серії ЕНА №6688450 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки поліцейського про порушення позивачем вимог знаку 3.21 «В`їзд заборонено» та пункту 8.4 Правил дорожнього руху, чим допущено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, є не обґрунтованими, не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами. Поряд з тим, поліцейським не дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме не позивачеві не повідомлено причину зупинки транспортного засобу, не забезпечено право на захист та не надано можливості ознайомитись із доказами правопорушення.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував постанову серії ЕНА №6688450 від 19.02.2026 року, винесену інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Торопенко Віктором Вікторовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Закрив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений статтею 77 КАС України, та на підставі належних і допустимих доказів не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції мотивований тим, що відповідач не виконав імперативний обов`язок та не зазначив технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відсутність в оспорюваній постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, виключає доказовість вчинення позивачем адміністративного правопорушення, представлені в суді відеозаписи, згідно вимог статті 70 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Крім того, з наданого відеозапису неможливо встановити всі істотні обставини інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, а саме: марку та державний номерний знак транспортного засобу, факт керування транспортним засобом саме позивачем, наявність у місці вчинення правопорушення дорожнього знаку 3.21 «в`їзд заборонено», а також дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З наведеного суд першої інстанції визначив, що оспорювана постанова не може відповідати критеріям правомірності та обґрунтованості, що є наслідком скасування рішення суб`єкта владних повноважень із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що працівниками поліції під час несення служби було помічено автомобіль, який рухався ділянкою дороги з одностороннім рухом в зустрічному напрямку, ігноруючи належним чином встановлені дорожні знаки 3.21«в`їзд заборонено», що є порушенням вимог пункту 8.4.в) Правил дорожнього руху України. У спірному випадку, зупинка транспортного засобу відбулась на законних підставах, під час зупинки транспортного засобу позивачеві повідомлено про причину зупинки та суть скоєного правопорушення, перевірено документи та встановлено особу водія – позивача, яким порушено Правила дорожнього руху. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з дотриманням установленої процедури, у тому числі позивачеві роз`яснено його права, забезпечено право на участь у справі про адміністративне правопорушення та вручено примірник оспорюваної постанови.

Апелянт зауважує на тому, що факт скоєння позивачем правопорушення підтверджений відео фікацією з відео реєстратора службового автомобіля та з нагрудної боді камери поліцейського, посилання на яку міститься в оспорюваній постанові. Представлені в суді докази фіксують послідовність подій правопорушення, відео фіксація проведена безперервно та доводить обґрунтованість адміністративного стягнення. Поряд з цим, відсутність у тексті постанови окремого зазначення технічного засобу відео фіксації правопорушення сама по собі не свідчить про відсутність доказів правопорушення та не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки відповідний відео запис фактично здійснювався, був використаний під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та доданий відповідачем до матеріалів справи.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 19.02.2026 інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Торопенком В.В. винесено постанову Серії ЕНА № 6688450 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно вказаної постанови, 19.02.2026 о 03:15:33 позивач, керуючи автомобілем «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Миколаїв по вулиці Олексія Вадатурського (Фалєєвська), 13, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «в`їзд заборонено», чим порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із винесеною поліцейським постановою, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 8.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно пункту 8.4 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі (підпункт «в»).

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонено» відноситься до заборонних знаків. Цим знаком забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою:

запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;

запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;

організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;

запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9;

запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 260 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.

Поряд з цим, згідно відео запису, відтвореного з відео реєстратора службового автомобіля (70mai Smart Dash Cam 1S), на відео записі зафіксовано рух транспортного засобу прямо вулицею, на кожному перехресті якої з обох боків установлені дорожні знаки 3.21. Після проїзду декількох кварталів транспортний засіб здійснив поворот праворуч, після чого був зупинений працівниками поліції. Службовий автомобіль поліцейських увесь час рухався позаду в тому ж напрямку, що й автомобіль, а запис здійснюється безперервно.

Упродовж відповідного проміжку часу до моменту зупинки транспортного засобу та після нього в зазначеному напрямку не рухався жоден інший транспортний засіб, на відео записі також видно сліди руху транспортного засобу, який зупинився, при цьому відсутні будь-які інші сліди руху інших транспортних засобів, що виключає можливість ототожнення зафіксованого автомобіля з будь-яким іншим транспортним засобом.

На цьому ж відео записі зафіксовано, що безпосередньо перед зупинкою автомобіль здійснював маневр паркування з лівого боку проїзної частини, де одразу після повної зупинки автомобіля до транспортного засобу підійшов працівник поліції.

Водій транспортного засобу вийшов з автомобіля, на вимогу поліцейського представився, надав посвідчення водія, поліцейським встановлено особу водія, яким виявився позивач, водієві повідомлено причину зупинки транспортного засобу – порушення вимог знаку 3.21. Обставини правопорушення позивачем під час розгляду справи не заперечувались, будь-яких заяв чи клопотань під час розгляду справи водій не подав та не заявив, фактично сприяв розгляду справи про адміністративне правопорушення. Примірник оспорюваної постанови позивач одержав на місці розгляду справи під розпис, в якій також своїм підписом засвідчив роз`яснення йому прав, передбачених статтями 268, 289 КУпАП.

Слід зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення зафіксований відео записом з боді камери поліцейського 47134, посилання на такий технічний засіб міститься у розділі 5 оспорюваної постанови.

Також, повторюючись, слід звернути увагу на те, що відео фіксація факту правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснюються безперервно, відображають повну хронологію усіх подій та доводять допущення позивачем порушення вимог заборонного знаку 3.21.

Отже, відсутність у тексті оспорюваної постанови окремого зазначення технічного засобу відео фіксації, а саме – посилання на відео реєстратор зі службового автомобіля, у спірному випадку, не спростовує наявність доказів правопорушення та самої події виявленого правопорушення.

З наведеного слідує, що поліцейським дотримано основні засади розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі щодо доведення водієві обставин правопорушення, заслуховування пояснень водія з приводу виявленого адміністративного правопорушення, реалізацію водієм його прав.

На переконання апеляційного суду, поліцейським не допущено таких недоліків розгляду справи про адміністративне правопорушення, які можуть бути самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови поліцейського, за умови доведеності факту порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Оскільки у спірному випадку постанова поліцейського відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, згідно пункту 1 частини 3 статті 286 КАС України, рішення відповідача слід залишити без змін, а позовну заяву, відповідно, - без задоволення у повному обсязі.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – задовольнити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 30 квітня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Торопенка Віктора Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук