Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/414/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/414/26

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Дата і місце ухвалення: 13.05.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 30.06.2017р. із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 30.06.2017р. із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, в сумі 53510,06 грн.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2017р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2017р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, у сумі 31926,71 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.05.2026р. до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року заяву представника позивача задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення від 13.05.2026р. та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в договорі №186 про надання правничої допомоги від 18.12.2025р. не зазначено його предмет. В пункті 1.1. вказаного Договору викладені загальні фрази без можливості розуміння суті правничої допомоги, що не надає можливості пов`язати предмет договору із наданням правничої допомоги у даній конкретній справі. До заяви було додано Детальний опис/Розрахунок від 01.05.2026р., акт про прийняття-передачі наданих послуг від 01.05.2026р., складання яких не передбачено жодним пунктом Договору, у зв`язку з чим вони не можуть враховуватися в якості доказу понесення витрат на правничу допомогу. До того ж, вартість правничої допомоги, яка визначена у Договорі та у вказаних документах, не співвідносяться між собою, що викликає сумніви стосовно того, чи стосуються всі ці документи одного договору чи якихось різних. Матеріали справи не містять чіткого переліку виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із зазначенням дати, кількості, тривалості, тощо, а тому з нього неможливо встановити конкретний та фактичний обсяг таких робіт (послуг), наданий клієнту в межах розгляду даної справи згідно Договору.

Що стосується доведення позивачем фактичного понесення витрат, то апелянт зазначає, що долучені до заяви документи не є по суті бухгалтерськими документами, які можуть в принципі засвідчувати факт оплати наданих послуг. Факт проведення касової операції з оплати вартості правничої допомоги не є доведеним, що свідчить про порушення порядку виконання платіжних операцій.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Питання, пов`язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 КАС України.

Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн., в підтвердження чого надав до суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги від 18.12.2025р. №186, укладений між позивачем та адвокатом Чернегою І.Ф.; детальний опис (розрахунок) наданих послуг професійної правничої допомоги за договором від 18.12.2025р. №186; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2026р.; платіжну інструкцію від 18.12.2025р. на суму 14 000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази понесення ним витрат на правничу допомогу колегія суддів не вбачає підстав для висновку про їх недостатність або ж визнання їх такими, що не підтверджують понесення ОСОБА_1 відповідних витрат.

Необхідність надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбачено положеннями ч.4 ст.134 КАС України, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що надання вказаного документу не передбачено умовами договору.

Факт оплати послуг правничої допомоги підтверджено платіжною інструкцією, а тому доводи апелянта щодо протилежного колегія суддів не приймає до уваги.

Варто зазначити, що представлений адвокатом на розгляд суду обсяг матеріалів був достатнім для вирішення судом справи.

Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованими та пропорційними до об`єму наданих послуг, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн є завищеними.

За висновками суду, співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у даному випадку є 1500,00 грн. з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та 2000,00 грн. з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3500,00 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідачів.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Частиною 6 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що і було зроблено судом першої інстанції.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення від 13.05.2026р. суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук