Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №400/10215/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10215/25

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 18.02.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Сана» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 03.02.2022 року №33-Р в частині; зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Фермерське господарство «Сана» (далі ФГ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – ДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження, прийняте ДПС №33/Р від 03.02.2022 в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 14260414202001245 (терміном дії з 30.12.2020 до 30.12.2025) відносно ФГ (код ЄДРПОУ 23396940);

- зобов`язати ДПС виключити інформацію про анулювання ліцензії ФГ (код ЄДРПОУ 23396940) реєстраційний номер 14260414202001245 (терміном дії з 30.12.2020 до 30.12.2025) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у контролюючого органу не було підстав для прийняття спірного розпорядження про анулювання позивачу ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), оскільки позивачем своєчасно сплачені всі платежі за зазначену ліцензію, про що свідчать відповідні платіжні інструкції.

Відтак, ФГ вважає розпорядження, прийняте ДПС №33/Р від 03.02.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального протиправним, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року адміністративний позов ФГ задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження, прийняте ГУ ДПС у Миколаївській області №33/Р від 03.02.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 14260414202001245 ( терміном дії з 30.12.2020 до 30.12.2025) відносно Фермерського господарства «Сана» (код ЄДРПОУ 23396940).

Зобов`язано ДПС виключити інформацію щодо про анулювання ліцензії ФГ реєстраційний номер 14260414202001245 (терміном дії з 30.12.2020 до 30.12.2025) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС на користь ФГ судові витрати в розмірі 2422,40 грн..

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2020 ДПС видано ліцензію ФГ на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 14260414202001245.

Строк дії ліцензії з 30.12.2020 по 30.12.2025.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що у період 2020-2024 року позивачем здійснено платежі за ліцензію в розмірі 780 грн. на рахунок ДПС, а саме: 16.12.2020 за платіжною інструкцією №264, 27.12.2021 за платіжною інструкцією №344, 27.12.2022 за платіжною інструкцією №321, 28.12.2023 за платіжною інструкцією №89, 08.12.2024 за платіжною інструкцією №539.

Розпорядженням ДПС №33-р від 03.02.2022 анульовано ліцензію №14260414202001245 у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензією.

Позивач, вважаючи протиправним вказане розпорядження, звернуся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, а тому він не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Приписами статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального становить 780 гривень.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжної інструкції на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання.

Щодо контролю надходження до бюджетів податків і зборів та інших платежів суд враховує, що наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 №621 затверджено порядок взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до п.10 зазначеного Порядку щомісяця не пізніше 12 числа місяця, що настає за звітним, Казначейство надає до ДПС уточнений Звіт про виконання місцевих бюджетів за доходами в розрізі бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відтак, нормами чинного законодавства встановлено алгоритм перевірки виконання місцевих бюджетів ДПС.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження ДПС є несплата позивачем чергового платежу за ліцензію.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено плату за ліцензію, зокрема, по 780 грн. 16.12.2020 за платіжною інструкцією №264, 27.12.2021 за платіжною інструкцією №344, 27.12.2022 за платіжною інструкцією №321, 28.12.2023 за платіжною інструкцією №89, 08.12.2024 за платіжною інструкцією №539.

Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Між тим, визначені ст.15 Закону №481/95-ВР (в редакції, яка діяла в спірний період) заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб`єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.

Натомість, ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.

Підставою для анулювання ліцензії на зберігання пального є несплата чергового платежу за ліцензію, а не ненадання копії платіжного доручення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №320/8612/22.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, а тому ФГ не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування розпорядження ДПС від 03.02.2022 №33-р, яким анульовано ліцензію на зберігання пального, видану ФГ за реєстраційним №14260414202001245.

Крім того, з метою відновлення порушених прав позивача, судом правомірно зобов`язано відповідача виключити інформацію щодо про анулювання ліцензії ФГ (код ЄДРПОУ 23396940) реєстраційний номер 14260414202001245 ( терміном дії з 30.12.2020 до 30.12.2025) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький