Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/39899/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39899/25

Категорія: 102080000Головуючий у суді І інстанції: Тарасишина О. М. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Ізмаїльського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправною відмову в оформленні паспорту та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Ізмаїльського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області (далі – ГУ ДМС України в Одеській області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- зобов`язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

В обґрунтування позовних вимог позивачка пояснила, що 12.11.2025 звернулась в інтересах неповнолітньої доньки до Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положень про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Однак, листом від 12.11.2025 Ізмаїльський відділ ГУ ДМС України в Одеській області відмовив позивачці у видачі такого паспорту.

Позивачка вважає указану відмову такою, що порушує законні права та інтереси її неповнолітньої доньки.

Крім того, у позовній заяві позивачка спирається на рішення Великої Палати Верховного Суду, прийнятого у зразковій справі №806/3265/17 від 19.09.2018, суть якого полягає в тому, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною відмову Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язав Ізмаїльський відділ ГУ ДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представниця ГУ ДМС України в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представниця скаржника указує, що ОСОБА_1 не дотрималась порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме: зазначену заяву подано не особисто ОСОБА_2 та без надання відповідного переліку документів.

Скаржник цитує положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі – Постанова №302), де передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягли 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Апелянт акцентує увагу на тому, що до заяви ОСОБА_1 на отримання паспорту-книжечки ОСОБА_2 не було додано жодного документу необхідного для оформлення паспорта.

Скаржник, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, звертає увагу, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил. пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 із заявою про отримання паспорту-книжечки до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області не зверталась та відповідного переліку документів не подавала.

Тобто, подана ОСОБА_1 заява за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України іншій особі – ОСОБА_2 , до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо оформлення та видачі паспорта у формі паспортної книжечки.

Також скаржник вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам у даній справі.

Разом з цим, Ізмаїльський відділ ГУ ДМС України в Одеській області 25.11.2025, тобто в межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян», надав ОСОБА_1 письмову відповідь на її заяву з відповідними роз`ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України.

Крім того, скаржник зауважує, що, відповідно до оскаржуваного судового рішення, ГУ ДМС України в Одеській області зобов`язано видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Однак, при відсутності факту особистого звернення та подання заяви встановленої форми і необхідного переліку документів ГУ ДМС України в Одеській області фактично позбавлене можливості добровільного виконання судового рішення без відповідного звернення особи.

Позивачка не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про видачу неповнолітній донці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Листом від 25.11.2025 Ізмаїльський відділ ГУ ДМС України в Одеській області надав відповідь ОСОБА_1 про відсутність підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Мотиви такої відмови полягають у тому, що законодавством визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, частиною 4 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Також у цій відповіді суб`єкт владних повноважень указав, що, відповідно до підпункту 1 пункту 7 Постанови №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягли 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Разом з тим, сама по собі «Заява щодо оформлення паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки», подана 12.11.2025 у довільній формі – не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразку (у тому числі і у вигляді книжечки) (а.с.10-12).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 19.09.2018, прийнятого у зразковій справі №806/3265/17.

Так, суд першої інстанції процитував указане рішення Великої Палати Верховного Суду про те, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (яке є чинним на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення представника суб`єкта владних повноважень з приводу того, що позивач в інтересах неповнолітньої дитини не звернувся із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги – оформлення та видачі паспорта громадянами України та за відсутності необхідних документів про отримання паспорта громадянина України встановленого зразка, оскільки з огляду на мотиви подання цього позову (йдеться про суб`єктивне ставлення позивача до форми паспорта громадянина України у вигляді безконтактної картки з електронним носієм інформації і його оформлення засобами Єдиного державного демографічного реєстру), звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до Постанови №302, слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також свідчитиме, що зазначені в цій заяві відомості підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивачка.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, стосуються зобов`язання територіального органу ДМС України видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі – Положення № 2503-XII), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Отже, зазначеним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки або картки.

Пунктами 13-14, 18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

За видачу паспорта справляється державне мито.

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1.

Однак, вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016 (далі - Закон № 1474-VIII), статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною третьою наступного змісту:

«Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Законом № 1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону № 5492-VI та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Пунктом 131 Порядку 302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд з цим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено).

Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

На підставі Положення № 2503-XII (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12.06.2013 № 415 Уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Крім того, на виконання абзацу п`ятого пункту 3 Порядку № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення № 2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, далі - Тимчасовий порядок № 456).

Пунктом 1 розділу IІІ Тимчасового порядку № 456 встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Частиною сьомою статті 16 Закону № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові в оформленні (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміні, видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку – для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником;

5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб`єкта;

6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови та порядок його оскарження. Особа має право повторно звернутися до уповноваженого суб`єкта із заявою у разі зміни або усунення обставин, які були підставою для прийняття рішення про відмову у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до адміністративного суду.

За обставин цієї справи, ОСОБА_1 12.11.2025 звернулась до Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про видачу неповнолітній донці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.

Як слідує з листа-відповіді Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області від 25.11.2025, оскільки вказана заява була подана позивачем без дотримання необхідної процедури, а також без надання необхідного пакету документів, її було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Варто зазначити, що Верховний Суд, аналізуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, неодноразово указував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).

Так, реалізація волевиявлення особи на оформлення паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, заяви; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи.

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує особисте звернення заявника із заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

Матеріалами справи підтверджується та позивачкою не заперечується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто не зверталась до органу ДМС із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Разом з тим, з листа органу ДМС України, з яким висловлює незгоду ОСОБА_1 , слідує, що рішення за результатами розгляду її заяви територіальним підрозділом ДМС не приймалося і лист за своєю суттю є відповіддю на її звернення із роз`ясненням положень порядків, якими врегульовано питання оформлення паспорта, а не рішенням про відмову у його видачі в розумінні частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, з яким позивачка пов`язує підстави звернення до суду з даним позовом, тобто не є тим розпорядчим документом, з прийняттям якого виникають правові наслідки для позивачки.

Таким чином, розгляд заяви позивачки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням її прав з боку суб`єкта владних повноважень.

Поряд із цим, визначений позивачкою у позовній заяві спосіб захисту порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, позаяк недотримання вимог в частині подання необхідного переліку документів для оформлення паспорта унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб`єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням № 2503-XII.

Таким чином, оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність відмови Ізмаїльського відділу ГУ ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання оформити і видати такий паспорт.

Крім того, помилковими є висновки суду першої інстанції в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки справа № 420/39899/25 за позовом ОСОБА_1 не відповідає ознакам зразкової.

Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Водночас, у цій справі за позовом ОСОБА_1 відповідач не приймав рішення про відмову у видачі паспорту у вигляді книжечки, в тому числі з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.

При цьому, позивач у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи № 420/39899/25, звертався до уповноваженого суб`єкта із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки.

Понад те, у цій справі №420/39899/25 за позовом ОСОБА_1 , відсутня заява про відмову у наданні згоди на обробку персональних даних від ОСОБА_2 .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та приймає постанову про відмову в задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року – скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Ізмаїльського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправною відмову в оформленні паспорту та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик