Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/8646/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8646/25

Категорія: 106030000Головуючий у суді І інстанції: Бутенко А. В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвокатки Богданцевої Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом адвокатки Богданцевої Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и В:

У березні 2025 року адвокатка Богданцева І. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулась до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці, в якому заявила такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23.09.2024 №131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 »;

- поновити на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці Державної митної служби України;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2024 по день фактичного поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокатка пояснила, що, на підставі спірного наказу Одеської митниці від 23.09.2024 №131-дс до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено 23.09.2024 державну службу на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці.

Мотиви звільнення та припинення державної служби, згідно указаного наказу, визначено порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця. Підставою його ухвалення стало проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , відповідно до наказу Одеської митниці від 08.08.2024 №105-дс «Про порушення дисциплінарного провадження».

За результатом проведеного дисциплінарного провадження, Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних скарг Одеської митниці (далі – Дисциплінарна комісія) внесла подання від 13.09.2024, згідно якого комісія зазначила, що порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця відбулося внаслідок:

- неналежного виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2, 6, 7, 8, 9 частини першої статті 8 ЗУ «Про державну службу»;

- порушення обов`язків, визначених підпунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.12, 4.3, 5.1 та 5.3 Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України;

- порушення пунктів 3 та 5 Правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України, затверджених наказом Держмитслужби від 02.09.2021 № 668;

- невиконання завдань, визначених пунктами 5 та 10 Контракту про проходження державної служби від 01.02.2024 №152.

Адвокатка вважає, що, згідно діючого законодавства, комісія з розгляду дисциплінарних справ є не просто органом, який оцінює надані йому матеріали, а активним суб`єктом розслідування, на якого покладено обов`язок самостійного збору всебічної та об`єктивної доказової бази.

Тільки після комплексного дисциплінарного розслідування та встановлення всіх елементів складу дисциплінарного проступку (факту, характеру, ступеня вини, тяжкості та обставин) комісія з розгляду дисциплінарних справ може рекомендувати притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Саме такий підхід забезпечує реалізацію принципів справедливості, об`єктивності та індивідуалізації відповідальності.

Натомість, адвокатка звертає увагу на те, що подання Дисциплінарної комісії від 13.09.2024, в якості доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні ним дисциплінарного проступку, містить наступні матеріали:

- доповідну записку відділу відомчої безпеки та контролю Одеської митниці від 29.07.2024 №25-25/33790 щодо затримання ОСОБА_1 24.07.2024, яка містить виключно посилання на проведення певних слідчих дій 24.07.2024 Управлінням СБ України в службових приміщеннях відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці з подальшим затриманням ОСОБА_1 та повідомленням йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України;

- матеріали кримінального провадження №42024164690000062 від 27.05.2024 та оперативно-слідчих дій, а саме: факт обшуку в приміщенні відділу митного оформлення №4, під час якого у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 600 доларів США, 600 молдавських леїв та 900 грн; інформація про затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України; повідомлення про підозру за частиною 3 статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди); ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Дерусa А. В. від 11.07.2024 у справі №522/11386/24 про надання дозволу на проведення обшуку; ухвала слідчого судді Коваленка В.М. від 26.07.2024 про відсторонення ОСОБА_1 від посади;

- публікації в інтернет-виданнях за 08-09.08.2024, а саме: Facebook-сторінка СБУ в Одеській області, Інтернет-видання «Суспільне Одеса», Інтернет-видання «КореспонденТ.net», Інтернет-видання «Антикорупційний вимір», Інтернет-видання «Центр публічних розслідувань», які загалом зводяться до цитування факту проведення обшуку та затримання посадової особи митниці (без ідентифікації такої особи) за підозрою в отриманні неправомірної вигоди;

- пояснення начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_2 від 16.08.2024 про факт проведення слідчих дій 24.07.2024 Управлінням СБ України та затримання ОСОБА_1 ;

- доповідну записку від 02.09.2024 про проведення фактичної перевірки, яка загалом зводиться до цитування фактів проведення слідчих дій та фактів прийняття слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ухвал про проведення обшуку та відсторонення від посади.

Посилаючись на вказані докази, Дисциплінарна комісія у поданні від 13.09.2024 резюмувала: « ОСОБА_3 , обіймаючи посаду державної служби – головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, використовував своє службове становище та надані йому повноваження задля власної вигоди та незаконного збагачення, отримуючи доходи із незаконних джерел. Такі діяння були вчинені під час виконання ним службових обов`язків, суперечать інтересам Одеської митниці».

Таким чином, адвокатка відзначає, що в межах проведення дисциплінарного провадження, Дисциплінарна комісія посилається на встановлений нею факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди від громадян під час виконання службових обов`язків.

Проте, адвокатка вважає, що всупереч вимог статті 69 та 71 Закону України «Про державну службу», пунктам 14, 15, 16, 24, 26 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі – Порядок №1039) для встановлення вказаного факту Дисциплінарна комісія використала обставини, які не є доказами вчинення дисциплінарного проступку у межах дисциплінарного провадження, а є матеріалами кримінального провадження, які фіксують факт проведення процесуальних дій.

Тобто, за ствердженням адвокатки, винність дій ОСОБА_1 , з точки зору Дисциплінарної комісії презюмується за фактом проведення процесуальних дій, а відповідно, вина є доведеною та не потребує додаткового доведення за фактом дисциплінарного дослідження.

Така позиція, на думку представниці позивача, напряму суперечить вимогам статті 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, виходячи з матеріалів дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , сам факт проведення обшуку, його затримання та реєстрації кримінального провадження є вчиненням з боку державного службовця дисциплінарного проступку.

На думку представниці, у даному випадку вбачається, що Одеська митниця, умисно використала порядок для проведення дисциплінарного провадження для якомога скорішого звільнення ОСОБА_1 , замість законодавчо встановленого порядку припинення державної служби, визначеного статтею 84 Закону України «Про державну службу», а саме: припинення державної служби за фактом набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або набранням законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави.

Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, адвокатка указує, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими, самостійними видами відповідальності. Порядок і підстави притягнення до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Однак, на думку представниці позивача, при проведенні дисциплінарного провадження, Одеська митниця не дотрималася вимог законодавства та ухилилися від встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця.

У зв`язку з цим, адвокатка вважає, що звільнення її довірителя з посади державної служби є протиправним, а тому спірний наказ від 23.09.2024 №131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » підлягає скасуванню з поновленням його на посаді з якої звільнено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокатка Богданцева І. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Мотиви апеляційної скарги складаються з такого.

По-перше, адвокатка вважає, що суд першої інстанції пов`язав факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди з неналежним виконання посадових обов`язків, і як наслідок, застосування до нього дисциплінарного стягнення за скоєння дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, Закону України «Про державну службу», Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України та контракту про проходження державної служби.

В якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку, суд першої інстанції послався на зібрані матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 по справі №522/11386/24.

Натомість, в процесі дисциплінарного провадження фактів отримання ним, як посадовою особою: головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці неправомірної вигоди від третіх осіб з використанням службового становища, встановлено не було, а члени дисциплінарної комісії замість проведення ретельної перевірки та за результатами перевірки встановлення певних фактів, припустилися формального цитування позиції досудового розслідування у межах кримінального провадження №42024164690000062 від 27.05.2024, яка є виключно позицією сторони обвинувачення та в силу принципу змагальності, передбаченого статтею 22 КПК України, підлягає доказуванню у межах кримінального процесу.

По-друге, скаржниця вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку, що спірним наказом порушено вимоги статті 78 Закону України «Про державну службу», статті 19 КАС України, вимоги пунктів 14, 15, 16, 24, 26 Порядку №1039, що полягає у такому:

- порушенні порядку здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 ;

- відсутності належних і допустимих доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, зібраних саме у межах проведення дисциплінарного провадження;

- перекладання дисциплінарною комісією тягаря доведеності вини на інший орган з порушення принципу презумпції невинуватості.

Тобто, адвокатка вважає, що замість виконання безпосередніх обов`язків, покладених Порядком №1039, члени комісії вдалися до неприхованого копіювання фабул обставин кримінальної справи та посилання на так звані «докази» зібрані в межах кримінального провадження №42024164690000062 від 27.05.2024.

Далі, адвокатка цитує обставини та мотиви, які є підставою для задоволення позову і які вже були викладені в позовній заяві, однак, на її думку, суд першої інстанції не надав їм належну оцінку.

Представниця Одеської митниці, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Так, представниця Одеської митниці вважає, що недобросовісне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, свідчили про порушення Присяги державного службовця.

При цьому, представниця відповідача указує, що відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Одеська митниця вважає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення присяги державного службовця є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи. В той же час, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в митному органі, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання або неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов`язків.

На думку представниці відповідача, встановлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність та жодним чином не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. Відтак, безпідставними є доводи сторони позивача про те, що Одеська митниця не повинна була притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності відповідного судового рішення про встановлення вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також з цих підстав не могла використовувати висновок дисциплінарного провадження, в основу якого покладено інформацію, що міститься у кримінальному провадженні.

Отже, вирішення питання про правомірність притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці і її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби.

Підсумовуючи, представниця Одеської митниці вважає, що службовим розслідуванням доведено скоєння головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.02.2024 між Одеською митницею та громадянином України ОСОБА_1 укладено Контракт №152 про проходження державної служби, відповідно до якого ОСОБА_1 призначається на посаду державної служби головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці.

Відповідно до висновків доповідної записки начальника відділу внутрішньої безпеки та контролю Одеської митниці від 02.08.2024 № 25/25/34895, за наявною у відділі відомчої безпеки та контролю Одеської митниці інформацією, 24.07.2024 співробітниками Управління СБУ в Одеській області проводилися оперативно-слідчі дії в службових приміщеннях адміністративної будівлі відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці в пункті пропуску «Рені-Джюрджюлешть», за результатами яких затримано співробітника Одеської митниці - головного державного інспектора Дениса Лазара, а також співробітника митної служби Республіки Молдова - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які, використовуючи своє службове становище, вимагали та отримали неправомірну вигоду від громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при перевезенні товарів на митну територію України. Також працівник митної служби Республіки Молдова ОСОБА_6 , який діючи разом та за попередньою змовою з ОСОБА_1 , самостійно, використовуючи своє службове становище, перевозив товари, які належать фізичним особам, без наявних документів на територію Республіки Молдова, отримуючи за це частину неправомірної винагороди, використовуючи особистий транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», держаний номер НОМЕР_1 .

Під час проведення слідчої дії - обшук в приміщенні адміністративної будівлі відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці в період часу з 09 год. 10 хв. по 11 год. 25 хв. у ОСОБА_7 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, виявлено та вилучено грошові кошті у сумі 600 доларів США, 600 молдавських лей та 900 грн.

За вказаних обставин, ОСОБА_8 , головному державному інспектору відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Вищевикладене свідчить про можливе недотримання вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів в службовій діяльності, неналежне виконання посадових обов`язків, а також умов контракту про проходження державної служби ОСОБА_9 , головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці під час виконання посадових обов`язків.

У зв`язку з цим, начальник відділу внутрішньої безпеки та контролю Одеської митниці запропонував:

- порушити дисциплінарне провадження відповідно до частини першої статті 68, частини першої, другої статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII стосовно ОСОБА_7 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, з відстороненням від виконання останнім посадових обов`язків;

- ОСОБА_8 , головному державному інспектору відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, на час відсторонення від виконання посадових обов`язків перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку Одеської митниці та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

08.08.2024 наказом в.о. начальника Одеської митниці №105-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», відповідно до статей 65, 68, 69, 71, 72 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», Порядку №1039, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, на підставі доповідної записки відділу відомчої безпеки та контролю Одеської митниці від 02.08.2024 №25/25/34895, порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_7 .

Наказом від 03.09.2024 №120-дс продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 08.08.2024 №105-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_7 .

16.09.2024 на електронну адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд дисциплінарної справи.

23.09.2024 Дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не надав письмові пояснення.

23.09.2024 Дисциплінарною комісією внесено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи, сформованої за результатами здійснення дисциплінарного провадження, порушеного на підставі наказу Одеської митниці від 08.08.2024 № 105-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», яким відповідно до статей 64, 65, 66, 67 Закону України «Про державну службу», за неналежне виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2, 6, 7, 8, 9 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктами 5 та 10 Контракту № 152, підпунктами 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пунктами 3 та 5 Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 № 668, порушення Присяги державного службовця в частині несумлінного виконання своїх обов`язків, що в свою чергу негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеській митниці, як відокремленого територіального органу Держмитслужби, Дисциплінарна комісія рекомендує застосувати до головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

З указаного подання Дисциплінарної комісії вбачається, що, в якості доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні ним дисциплінарного проступку, були покладені наступні матеріали:

- доповідна записка відділу відомчої безпеки та контролю Одеської митниці від 29.07.2024 №25-25/33790 щодо затримання ОСОБА_1 24.07.2024, яка містить виключно посилання на проведення певних слідчих дій 24.07.2024 Управлінням СБ України в службових приміщеннях відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці з подальшим затриманням ОСОБА_1 та повідомленням йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України;

- матеріали кримінального провадження №42024164690000062 від 27.05.2024 та оперативно-слідчих дій, а саме: факт обшуку в приміщенні відділу митного оформлення №4, під час якого у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 600 доларів США, 600 молдавських леїв та 900 грн; інформація про затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України; повідомлення про підозру за частиною 3 статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди); ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Дерусa А. В. від 11.07.2024 у справі №522/11386/24 про надання дозволу на проведення обшуку; ухвала слідчого судді Коваленка В.М. від 26.07.2024 про відсторонення ОСОБА_1 від посади;

- публікації в інтернет-виданнях за 08-09.08.2024, а саме: Facebook-сторінка СБУ в Одеській області, Інтернет-видання «Суспільне Одеса», Інтернет-видання «КореспонденТ.net», Інтернет-видання «Антикорупційний вимір», Інтернет-видання «Центр публічних розслідувань», які загалом зводяться до цитування факту проведення обшуку та затримання посадової особи митниці (без ідентифікації такої особи) за підозрою в отриманні неправомірної вигоди;

- пояснення начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_2 від 16.08.2024 про факт проведення слідчих дій 24.07.2024 Управлінням СБ України та затримання ОСОБА_1 ;

- доповідна записка від 02.09.2024 про проведення фактичної перевірки, яка загалом зводиться до цитування фактів проведення слідчих дій та фактів прийняття слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ухвал про проведення обшуку та відсторонення від посади.

Посилаючись на вказані докази, Дисциплінарна комісія виснувала, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, з метою отримання неправомірної вигоди, використовував своє службове становище, можливості пов`язані із займаною посадою, свій службовий авторитет митного органу, недобросовісно, несумлінно виконував свої посадові обов`язки, а саме: використовував своє службове становище в приватних інтересах задля отримання неправомірної вигоди за сприяння у здійсненні громадянкою ОСОБА_5 безперешкодного ввезення та вивезення товарів поза митним контролем.

З огляду на зазначене, Дисциплінарна комісія встановила, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду державної служби – головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, використовував своє службове становище та надані повноваження задля власної вигоди та незаконного збагачення, отримуючи доходи із незаконних джерел.

Дисциплінарна комісія встановила, що такі діяння, вчинені ОСОБА_9 , під час виконання ним службових обов`язків, суперечать інтересам Одеської митниці, як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України, так і Державної митної служби в цілому.

У зв`язку з цим, наказом в. о. начальника Одеської митниці від 23.09.2024 № 131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 », за неналежне виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2, 6, 7, 8, 9 частини першої статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), обов`язків, визначених підпунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.12, 4.3, 5.1 та 5.3 Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пунктами 3 та 5 Правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України, затверджених наказом Держмитслужби від 02.09.2021 № 668, завдань, визначених пунктами 5 та 10 Контракту про проходження державної служби від 01.02.2024 № 152, порушив Присягу державного службовця в частині несумлінного виконання своїх обов`язків (пункт 7 частини першої статті 8 Закону № 889-VIII), тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що, в свою чергу, негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеській митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, що унеможливлює подальше виконання ним посадових обов`язків, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби з 23.09.2024, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 01.02.2024 № 152.

Посилаючись на відсутність будь-яких доказів порушення присяги державного службовця, а також на безпідставність висновків Дисциплінарної комісії, відсутності вчинення самого проступку, позивач, через адвокатку, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з підстав порушення ним службових обов`язків, що виявилося у порушенні Присяги державного службовця, Закону України «Про державну службу», Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України та контракту про проходження державної служби.

На думку суду першої інстанції, в ході здійснення дисциплінарного провадження, встановлено ряд фактів, які вказують на проступки з боку ОСОБА_1 проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до посадової особи органу державної влади, що призводить до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов`язків.

Також суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 по справі № 522/11386/24.

Тому, суд першої інстанції констатував, що позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою.

До того ж, суд першої інстанції відзначив, що в межах дисциплінарного провадження, проведено моніторинг мережі Інтернет на предмет публікацій з приводу зазначеної події.

В ході здійснення вищевказаного заходу встановлено, що факт затримання головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці ОСОБА_7 за підозрою в отриманні неправомірної вигоди за безперешкодне проходження поза митним контролем товарів, що переміщуються через кордон України, мала широке висвітлення на сторінках мережі Інтернет за відповідними посиланнями.

В цілому проведеним моніторингом з`ясовано, що вказана подія викликала чималий суспільний резонанс серед населення України, що, в свою чергу, підриває авторитет Одеської митниці та Державної митної служби України в цілому.

Розглянувши дану справу, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача за вчинення дисциплінарного проступку, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 8 Закону № 889-VIII передбачає, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною 2 статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Частина 3 статті 65 Закону № 889-VIII передбачає, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Частина 2 статті 77 Закону № 889-VIII передбачає, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Частиною шостою статті 77 Закону № 889-VIII визначено, що державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначено Порядком № 1039.

Відповідно до частин 4, 5 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Пунктом 24 Порядку № 1039 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Пункт 25 Порядку № 1039 щодо змісту дисциплінарної справи відповідає приписам частини 2 статті 73 Закону.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Пунктом 32 Порядку №1039 визначено, що про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Комісія, дисциплінарна комісія може прийняти рішення про перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження. Рішення про перенесення засідання може бути прийнято в разі, коли державний службовець вперше не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, повідомивши про поважні причини своєї відсутності, зокрема з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливили його участь у засіданні в режимі відеоконференції. У разі перенесення засідання Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Згідно з п.33 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Аналізуючи вказані норми законодавства, в контексті заявлених доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, які зроблені на користь суб`єкта владних повноважень, колегія суддів указує таке.

Предметом спору у даній справі є наказ про накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця у виді звільнення з посади державної служби, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків державного службовця, порушенням правил етичної поведінки та Присяги державного службовця, що виявилось у тому, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці, з метою отримання неправомірної вигоди, використовував своє службове становище, можливості пов`язані із займаною посадою, свій службовий авторитет митного органу, недобросовісно, несумлінно виконував свої посадові обов`язки, а саме: використовував своє службове становище в приватних інтересах задля отримання неправомірної вигоди за сприяння у здійсненні громадянкою ОСОБА_5 безперешкодного ввезення та вивезення товарів поза митним контролем.

Слід зазначити, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності. Притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Тому, припинення державної служби, у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 803/1303/16 та від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16.

Так, за висновком дисциплінарної комісії, дисциплінарний проступок ОСОБА_1 характеризується наявністю вини у формі умислу, об`єктом дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем є службові обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 6, 7, 8, 9 та останнього абзацу частини 1 статі 8 Закону України «Про державну службу», пунктами 5 та 10 Контракту про проходження державної служби від 01.02.2024 №152, підпунктами 3.1.1., 3.1.3, 3.12, 4.3, 5.1 та 5.3 Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби, затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 №668.

Об`єктивна сторона полягає у неналежному виконанні вищенаведених посадових обов`язків.

У постанові від 22.12.2023 у справі №140/3984/22 Верховний Суд вказав, що дисциплінарний орган зобов`язаний самостійно зібрати та оцінити докази, а не покладатися виключно на матеріали кримінального провадження. Це забезпечує дотримання принципів об`єктивності та неупередженості

У постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/797/18 Верховний Суд зазначив, що дисциплінарне рішення не може ґрунтуватися лише на матеріалах кримінального провадження, особливо якщо воно було закрите через відсутність складу кримінального правопорушення. Це підкреслює необхідність проведення окремого дисциплінарного розслідування.

У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.

Підтримуючи вищевказану позицію, Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у справі №320/11315/22 зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, крім матеріалів кримінального провадження, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни.

Колегією суддів встановлено, що відповідач фактично у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворив виклад обставин кримінального правопорушення, який міститься в ухвалах слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2024 у справі №522/11386/24 про надання дозволу на проведення обшуку та від 26.07.2024 у справі №522/11386/24 про відсторонення від посади ОСОБА_1 .

Також, дисциплінарний орган, поміж іншого, зазначив, що вказані висновки відповідача також ґрунтуються на відомостях доповідної записки відділу відомчої безпеки та контролю Одеської митниці від 29.07.2024 №25-25/33790, в якій відтворені обставини, котрі наведені в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2024.

При цьому, в постанові від 23.03.2023 у справі № 826/2076/17 Верховний Суд вказав, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження стверджувати про її винуватість як доконаний факт не можна.

В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у вказаній справі також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Як було зазначено вище, висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінувалися позивачу у кримінальному провадженні №42024164690000062, у зв`язку чим такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів. (постанова Верховного суду від 20.11.2018 у справі 8047835/15).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що притягненню особи до відповідальності має передувати встановлення факту його винуватості в рамках кримінального провадження.

Жодних самостійних висновків, котрі ґрунтуються на незалежних доказах матеріали дисциплінарного провадження не містять.

При цьому, в рамках цієї адміністративної справи, адвокатка Богданцева І. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , заперечує наявність обставин, зазначених дисциплінарною комісією.

Ураховуючи викладене, вищенаведені докази не містять відомостей, які можуть бути використані як докази в адміністративному судочинстві щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку/порушення присяги та можливість надавати кваліфікацію дисциплінарного проступку виключно під кутом зору правил службової етики.

Відтак, з огляду на вищенаведені правові позиції суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог Контракту про проходження державної служби № 152 від 01.02.2024, підпунктів 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пунктів 3 та 5 Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 № 668, що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 6, 7, 8, 9 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», а фактів вказаних порушень дисциплінарним провадженням не встановлено та не доведено.

Щодо аргументів представника відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що висвітлення інформаційними ресурсами дій позивача в мережі інтернет свідчать про використання ним своїх повноважень в особистих (приватних) інтересах, вчинення ним порушення Присяги державного службовця, оскільки такі дії підривають авторитет Одеської митниці як органу державної влади та дискредитують митну службу в цілому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Дійсно, висвітлення в засобах масової інформації події може мати негативний вплив на авторитет Одеської митниці в цілому. Однак, будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття відповідного рішення, зокрема застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не виключає необхідність з`ясувати та встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях державного службовця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №160/12290/20.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такий факт висвітлення треба розглядати не окремо, а у взаємозв`язку з іншими обставинами та фактами, які необхідно встановити в ході службового розслідування, чого в даному випадку відповідач не зробив.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що за загальним правилом презумпція невинуватості як гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, відомості матеріалів кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні, зокрема, питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. (див. п.65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №11-238сап20).

Водночас вказане правило не може бути застосоване, якщо існує тісний зв`язок між кримінальним і цивільним (дисциплінарним) провадженням щодо звільнення з посади, причиною звільнення позивачки слугував сам факт відкриття проти неї кримінального провадження та подальші процесуальні рішення, дисциплінарне та кримінальне провадження проводяться одночасно, (див. для прикладу п.п.52, 53 рішення Європейського суду з прав людини(далі -ЄСПЛ) у рішенні Hrdalo v. Croatia, № 23272/07, від 27.09.2011).

Проаналізувавши висновки дисциплінарного провадження, колегія суддів зазначає, що кваліфікація дій позивача – вчинення дисциплінарного проступку/порушення присяги фактично за своїм складом, за своїми компонентами, способом виявлення співпадають зі складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статі 368 КК України, а оскаржений наказ, хоч і прийнято з використанням матеріалів кримінального провадження, однак не містить відомостей, що правова кваліфікація надавалась тільки тим фактам, котрі мають значення для прийняття дисциплінарним органом рішення виключно в рамках своєї компетенції.

Отже, існує тісний зв`язок між кримінальним провадженням та дисціплінарним провадженням відносно позивача, що, у свою чергу, виправдовує розширення сфери презумпції невинуватості на останнє.

У рішенні ISPIRYAN v. LITHUANIA від 27.06.2023, заява № 11643/20 (див. зокрема. Огляд рішень Європейського суду з прав людини за червень 2023 року), ЄСПЛ наголосив, що принцип презумпції невинуватості не обмежується процесуальною дією у кримінальних справах: його сфера дії є ширшою і вимагає, щоб жоден представник держави не заявляв, що особа винна у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде встановлено судом. У зв`язку з цим, презумпція невинуватості може бути порушена не тільки в контексті кримінального процесу, але й в окремому цивільному, дисциплінарному або іншому провадженні, яке здійснюється одночасно з кримінальним (п.76 рішення).

Більш того, у рішенні від 06.10.2020 у справі «Агапов проти Росії» (скарга № 52464/15), ЄСПЛ зазначив, що використання цивільними судами таких формулювань у рішеннях відображало їхню думку про те, що кримінальний злочин було вчинено й винний у ньому директор, незважаючи на те, що він не був засудженим за цей злочин і не мав можливості захиститися в кримінальному провадженні.

Тобто, за позицією ЄСПЛ вина особи повинна підтверджуватися виключно обвинувальним вироком суду.

Таким чином, висновки подання Дисциплінарної комісії, на кшталт: затриманий в порядку кримінального судочинства, митне оформлення з метою отримання неправомірної вигоди, отримання такої вигоди виражені у формулюванні, яке може бути витлумачено як притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що є порушенням принципу презумпції невинуватості (див., для прикладу, рішення ЄСПЛ у справі «RIGOLIO v. ITALY» від 09.03.2023, заява № 20148/09).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та про накладення дисциплінарного стягнення є передчасними та такими, що суперечать правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 823/1056/16, від 29.04.2020 у справі № 826/4314/17, від 17.08.2022 у справі №:640/18269/20.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення до позивача від 23.09.2024 №131-дс, а також про припинення державної служби, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, прийняті за відсутності належних та достовірних доказів, без врахування всіх обставин події, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування такого підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що наведене вище суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та порушення присяги державного службовця.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, позивач має бути поновлений на посаді з якої був незаконно звільнений.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі – Порядок №100, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт; високі досягнення в праці; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років, тощо.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Одеської митниці №188 від 01.07.2025, ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (липень-серпень 2024 року) отримав заробітної плати на загальну суму 28554,04 грн. При цьому, за липень 2024 року отримано 28554,04 грн, а за серпень 2024 року отримано « 0 грн», оскільки позивач 24.07.2024 вже був затриманий в порядку статті 208 КПК України, а в подальшому відсторонений від посади.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 634,53 грн (28554,04 грн / 45 робочих днів (липень 2024 року – 23 робочих днів, серпень 2024 року – 22 робочих днів).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача з дати звільнення до моменту ухвалення судом апеляційної інстанції цієї постанови про його поновлення на роботі (28.07.2026) складає 481 робочих днів.

Тобто, за розрахунками суду апеляційної інстанції, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який вимагає позивач складає 305 208,93 грн.

Водночас, колегія суддів вважає, що адміністративний позов в цій частині не може бути задоволений, з таких підстав.

За визначеннями статі 94 КЗпП України та статі 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 по справі №522/11386/24 та наказу Одеської митниці від 05.08.2024 №939-о (т.1 а.с.144, 146-152) головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці Державної митної служби України ОСОБА_1 відсторонено від посади в межах строків досудового розслідування, які, на той період часу, були визначені до 24.09.2024.

Водночас, 23.09.2024 ОСОБА_1 був звільнений зі служби, на підставі наказу від 23.09.2024 №131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ».

Отже, відсторонення позивача було здійснено в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.

Частиною 6 статті 72 Закону України «Про державну службу» встановлено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» , як один із наслідків вчинення корупційного правопорушення.

Частиною 5 статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 147 КПК України підставою для відсторонення є притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин або за інший злочин, коли посадова особа може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства. Визначення можливості впливу обвинуваченого на перебіг слідства віднесено до компетенції слідчого. Відсторонення в цьому випадку застосовується лише до державного службовця, який є обвинуваченим, тобто коли відповідно до статті 131 КПК України є досить доказів, які вказують на вчинення ним злочину, і щодо нього слідчий виніс мотивовану постанову про притягнення його як обвинуваченого.

Статтею 147 КПК України не передбачено збереження заробітної плати на час відсторонення.

Водночас, згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.94 № 266/94-ВР державному службовцеві відшкодовуються збитки, завдані у зв`язку з незаконним відстороненням, у випадку: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного відсторонення від роботи (посади); закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав встановлення факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного відсторонення від роботи (посади).

Незаконно відстороненому державному службовцю відшкодовуються: заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Час, протягом якого службовець не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.

На підставі наведеного, враховуючи дату постановлення ухвали про відсторонення (26.07.2024) та дату звільнення позивача (23.09.2024), колегія суддів зазначає, що заробітна платня не виплачувалась не внаслідок незаконного звільнення, а у зв`язку з відстороненням від посади, при цьому ці правовідносини на час вирішення спору не змінилися.

За таких умов, ураховуючи наявне кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , яке триває до теперішнього часу, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи дану справу, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про часткове задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці від 23.09.2024 №131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » та поновлення його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці Державної митної служби України.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а інших судових витрат не поніс, колегія суддів не вирішує питання про судові витрати позивача.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Богданцевої Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року – скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою позов адвокатки Богданцевої Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці від 23.09.2024 №131-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Придунайський» Одеської митниці Державної митної служби України з 24.09.2024.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик