Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/26417/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26417/25

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Дата ухвалення рішення: 21 квітня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/26417/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

– визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 24 лютого 2025 року №15001-87115539-2025-2 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 10.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 24 лютого 2025 року №15001-87115539-2025-2 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 №2980-ІХ, на підставі заяви від 10.02.2025 №9495 та доданих до неї документів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки підприємство, на якому працював загиблий, не було включене до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та не набуло правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

У зв`язку із цим, на думку апелянта, загиблий не належав до кола осіб, визначених Законом України від 20 березня 2023 року №2980-ІХ «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», а тому підстави для призначення спірної одноразової грошової допомоги були відсутні.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, зокрема відповідям уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури щодо відсутності відомостей про відповідний об`єкт у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури.

З огляду на викладене апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків:

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Як установлено актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 16 січня 2025 року, нещасний випадок, що стався 14 серпня 2024 року о 17 год 10 хв із слюсарем з виготовлення та ремонту трубопроводів 3 розряду ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» ОСОБА_3 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з чим на нього складено акт за формою Н-1/П та взято випадок на облік ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика».

14 лютого 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги члену сім`ї загиблого працівника об`єкта критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2025 року №15001-87115539-2025-2 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не внесений до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» відповідно до наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 07 червня 2024 року №283-КВ визнано підприємством, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. За висновком суду, сама по собі відсутність відомостей про відповідний об`єкт у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури не може бути підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки така обставина не позбавляє працівників цього підприємства та членів їхніх сімей права на соціальний захист, передбачений Законом України №2980-ІХ.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Зазначений конституційний принцип конкретизовано положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини другої статті 2 цього Кодексу адміністративні суди, здійснюючи перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, з`ясовують, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а також чи є вони обґрунтованими, добросовісними, безсторонніми, пропорційними та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта. Отже, саме відповідач повинен довести, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до вимог закону, ґрунтується на повному і всебічному з`ясуванні всіх юридично значущих обставин та прийняте з дотриманням установленої процедури.

Таким чином, під час апеляційного перегляду суд перевіряє правильність застосування відповідачем норм матеріального права, дотримання встановленої процедури прийняття рішення, повноту встановлення обставин справи та обґрунтованість мотивів, покладених в основу спірного рішення.

Оскільки спір виник у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 березня 2023 року №2980-ІХ «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» (далі – Закон №2980-ІХ), для правильного вирішення спору необхідно насамперед з`ясувати матеріально-правові підстави виникнення права на таку допомогу та порядок його реалізації.

Закон №2980-ІХ є спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади надання державою одноразової грошової допомоги працівникам об`єктів критичної інфраструктури, які постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, а також членам їхніх сімей у разі загибелі (смерті) таких працівників.

Відповідно до статті 1 Закону №2980-ІХ право на призначення одноразової грошової допомоги мають, зокрема, члени сімей працівників об`єктів критичної інфраструктури, які загинули (померли) внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України під час виконання посадових (службових, професійних) обов`язків. Пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону встановлено, що у разі загибелі (смерті) такого працівника одноразова грошова допомога виплачується у розмірі одного мільйона гривень.

Аналіз наведених положень свідчить, що Закон №2980-ІХ визначає матеріально-правові підстави виникнення права на відповідну соціальну виплату, встановлюючи коло осіб, які мають право на її отримання, юридичні факти, з якими закон пов`язує виникнення такого права, та розмір одноразової грошової допомоги. Водночас цей Закон не регламентує процедуру підтвердження зазначених обставин, порядок розгляду заяви чи механізм прийняття рішення уповноваженим органом.

Відповідно до частин першої та шостої статті 3 Закону №2980-ІХ призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюються за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, а порядок її призначення і виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання цих приписів постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року №1396 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі – Порядок №1396), який визначає механізм реалізації права, передбаченого Законом №2980-ІХ.

Таким чином, Закон №2980-ІХ визначає матеріально-правові умови виникнення права на одноразову грошову допомогу, тоді як Порядок №1396 регламентує процедуру підтвердження цих умов, розгляду заяви та прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні такої допомоги. Отже, оцінка правомірності рішення відповідача має здійснюватися з урахуванням взаємозв`язку положень Закону №2980-ІХ та Порядку №1396.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1396 особа, яка претендує на отримання одноразової грошової допомоги, звертається із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України та подає документи, необхідні для її призначення. Територіальний орган Пенсійного фонду України здійснює розгляд поданих документів, перевіряє наявність установлених законом підстав для призначення допомоги та приймає відповідне рішення.

Аналіз положень Порядку №1396 свідчить, що повноваження територіального органу Пенсійного фонду України не обмежуються формальною перевіркою поданих заявником документів. На цей орган покладено обов`язок вчинити всі необхідні дії для встановлення юридично значущих обставин, від яких залежить вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

З цією метою Порядком №1396 передбачено направлення територіальним органом Пенсійного фонду України запиту до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури для отримання інформації щодо віднесення підприємства, на якому працювала особа, до об`єктів критичної інфраструктури, зокрема щодо його включення до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури.

Отримання такої інформації є складовою адміністративної процедури розгляду заяви та спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для прийняття рішення. Водночас ні Закон №2980-ІХ, ні Порядок №1396 не визначають відповідь уповноваженого органу або відсутність відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури як самостійну та безумовну підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Передбачений Порядком №1396 механізм направлення запиту покликаний забезпечити належне з`ясування обставин, необхідних для вирішення заяви, а отримана інформація підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Оскільки підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідач визначив саме відсутність відомостей про ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, колегія суддів вважає за необхідне оцінити правову природу цього Реєстру та правове значення відсутності відповідного запису для вирішення спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади створення, функціонування і захисту критичної інфраструктури визначені Законом України «Про критичну інфраструктуру» №1882-ІХ. На виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок віднесення об`єктів до критичної інфраструктури та Порядок формування і ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить, що категоризація об`єктів, формування відповідних відомостей та їх внесення до Реєстру здійснюються виключно уповноваженими суб`єктами публічної влади в межах наданих їм повноважень.

Працівники підприємства та члени їхніх сімей не наділені повноваженнями щодо ініціювання зазначених процедур, участі у них чи контролю за своєчасністю внесення відповідної інформації до Реєстру. Отже, внесення або невнесення відомостей до Реєстру є результатом діяльності компетентних органів державної влади та не залежить від волі чи поведінки особи, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги.

За таких обставин сам по собі факт відсутності відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури не може автоматично позбавляти особу права на соціальну гарантію, якщо матеріальні підстави для виникнення такого права визначені безпосередньо Законом №2980-ІХ. Саме з урахуванням наведеного правового регулювання підлягають оцінці встановлені у справі фактичні обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, син позивача — ОСОБА_3 — перебував у трудових відносинах із ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика», де працював на посаді слюсаря з виготовлення та ремонту трубопроводів. На підставі укладеного між ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» та військовою частиною НОМЕР_4 договору працівники товариства виконували роботи з ремонту резервуарів на території зазначеної військової частини.

Під час виконання зазначених робіт 14 серпня 2024 року внаслідок ракетного удару по території військової частини ОСОБА_3 отримав поранення, від яких помер. Зазначені обставини підтверджуються актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П та сторонами не заперечуються.

Матеріалами справи також підтверджується, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 07 червня 2024 року №283-КВ ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» визначено підприємством, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу. Матеріали справи не містять відомостей про втрату чинності, скасування чи визнання протиправним зазначеного наказу.

Після смерті сина позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2980-ІХ. На виконання вимог Порядку №1396 відповідач звернувся до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури із запитом щодо надання інформації про включення ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури. За результатами розгляду запиту відповідача повідомлено про відсутність відповідних відомостей у Реєстрі. Повторне звернення відповідача не змінило змісту отриманої інформації.

Саме відсутність відомостей про підприємство у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури була покладена відповідачем в основу рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Інших мотивів, пов`язаних із відсутністю передбачених Законом №2980-ІХ умов для призначення допомоги, оскаржуване рішення не містить, а під час розгляду справи відповідач таких обставин також не навів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами відсутній спір щодо перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика», обставин його загибелі під час виконання трудових обов`язків, причинного зв`язку між його смертю та військовою агресією Російської Федерації проти України, наявності родинних відносин між позивачем та загиблим, а також дотримання позивачем установленого порядку звернення за призначенням одноразової грошової допомоги. Предметом спору є виключно питання, чи могла відсутність відомостей про підприємство у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури бути достатньою та самостійною правовою підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2980-ІХ.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Як уже зазначалося, Реєстр об`єктів критичної інфраструктури формується та ведеться уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури на підставі інформації, поданої визначеними законом суб`єктами після проведення встановлених законодавством процедур. Працівник підприємства або член його сім`ї не наділені повноваженнями щодо ініціювання цих процедур, участі у них чи контролю за своєчасністю внесення відповідної інформації до Реєстру.

Отже, внесення або невнесення відомостей до Реєстру є результатом реалізації владних повноважень компетентними органами державної влади та не залежить від поведінки особи, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги.

Водночас Закон №2980-ІХ визначає матеріально-правові підстави виникнення права на одноразову грошову допомогу та не ставить реалізацію такого права у залежність виключно від наявності відповідного запису у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури. Порядок №1396 встановлює механізм перевірки відповідних обставин, однак не може тлумачитися як такий, що запроваджує додаткову матеріально-правову умову реалізації права, не передбачену законом.

Таким чином, поклавши в основу рішення про відмову виключно відсутність інформації у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, відповідач фактично поставив реалізацію права, гарантованого Законом №2980-ІХ, у залежність від виконання іншими суб`єктами владних повноважень своїх функцій щодо формування та ведення цього Реєстру, що не відповідає змісту зазначеного Закону та принципу законності, закріпленому статтею 19 Конституції України.

Крім того, одним із доказів, поданих позивачем на підтвердження своїх вимог, був наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 07 червня 2024 року №283-КВ. Як убачається з матеріалів справи, цей наказ був поданий відповідачу разом з іншими документами та підлягав оцінці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач надав цьому доказу будь-яку оцінку або навів мотиви його неврахування.

При цьому колегія суддів зазначає, що не ототожнює юридичне значення зазначеного наказу із включенням підприємства до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та не вважає, що сам по собі цей наказ замінює процедури, встановлені Законом України «Про критичну інфраструктуру» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами. Разом із тим чинність зазначеного наказу на момент виникнення спірних правовідносин і відсутність доказів його скасування чи визнання протиправним свідчили про наявність обставин, які мали істотне значення для розгляду заяви позивача та підлягали належній оцінці відповідачем.

Обмежившись лише констатацією відсутності відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури та не надавши оцінки зазначеному доказу, відповідач не забезпечив повного і всебічного з`ясування всіх юридично значущих обставин, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято без повного та всебічного дослідження всіх доказів, які були наявні на момент його ухвалення.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, постановлене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, з наданням оцінки всім доказам і доводам учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив зібрані у справі докази, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.

З огляду на викладене підстави, передбачені статтями 317 та 318 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до статті 316 цього Кодексу апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук