Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/8590/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8590/24

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Дата і місце ухвалення: 19 січня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/8590/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2023 року №№ 2923916-2407-1551-UA51100430000081326, 2923914-2407-1551-UA51100430000081326.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних об`єктів нерухомості пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. На думку апелянта, позивач не довів, що є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні зазначеної норми, а також не підтвердив належними доказами віднесення належних йому будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» ДК 018-2000. Крім того, апелянт вказує, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційної системи контролюючого органу відсутні відомості про належність спірних об`єктів до зазначеного класу будівель, а суд першої інстанції безпідставно надав перевагу доводам позивача та не врахував докази відповідача, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно з договором дарування від 04.05.2021 №623 ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передає у власність, а ОСОБА_1 (обдаровувана) безоплатно приймає у власність 35/100 частин нежитлових будівель під № 28-а, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7070,50 кв.м., які в цілому складаються з: літ. “А” будівля гуртожитку, площею 1121,20 кв.м., літ. “Б”- будівля корпусу №1, площею 1489,90 кв.м., літ “В” будівля корпусу №2, площею 1545,10 кв.м., літ. “Г” - будівля штучного запліднення, площею 53,90 кв.м., літ “Д” будівля ветеринарної аптеки, площею 137,60 кв.м., літ. “Е” будівлі сторожки, площею 30,40 кв.м., літ “Ж” будівлі бойні, площею 51,10 кв.м., літ. “З” будівлі кузні, площею 33,80 кв.м., літ “Ї” будівля корпусу №6, площею 946,90 кв.м., літ. “К” будівлі корпусу №8, площею 1600,70 кв.м., літ “М” будівлі сторожки, площею 38,70 кв.м., літ. “Н” будівлі вагової, площею 21,20 кв.м. 35/100 частин нежитлових будівель, що відчужуються складаються з: літ. “Ї” - будівля корпусу № 6, площею 946,90 кв.м., літ “В” будівля корпусу №2, площею 1545,10 кв.м.

17.10.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнято податкове повідомлення-рішення № 2923916-2407-1551-UA51100430000081326, яким позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у сумі 43306,81 грн.

17.10.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнято податкове повідомлення-рішення № 2923914-2407-1551-UA51100430000081326, яким позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 80426,94 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачу об`єкти нерухомості відносяться до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000), позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а тому спірні об`єкти відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З огляду на це суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд, здійснюючи контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а також чи відповідають критеріям законності, обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Водночас підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, за умови, що вони не здаються їх власниками в оренду, лізинг чи позичку.

Виходячи зі змісту підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, для застосування передбаченої цією нормою пільги необхідна одночасна наявність таких умов: власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник; така будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; будівля не здається її власником в оренду, лізинг чи позичку. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2024 року у справі №600/5153/23.

Як убачається з матеріалів справи, належні позивачу нежитлові будівлі відповідно до висновку щодо використання об`єкта нерухомого майна від 17.08.2023 року, технічного паспорта, виготовленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД» 16.08.2023 року, а також витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2024 року є будівлями сільськогосподарського призначення та відносяться до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 лютого 2024 року у справі №819/1983/17, відповідно до якого застереження, наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо застосування визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, не виключає застосування цього поняття у спорах щодо застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України з урахуванням його системного тлумачення та положень спеціального законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а належні йому об`єкти нерухомості не відносяться до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», колегія суддів вважає безпідставними.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з висновком щодо використання об`єкта нерухомого майна від 17.08.2023 року належні позивачу нежитлові будівлі використовуються як будівлі сільськогосподарського призначення. Відповідно до технічного паспорта, виготовленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД» від 16.08.2023 року, зазначені об`єкти є будівлями сільськогосподарського призначення. Крім того, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2024 року також підтверджено, що спірні будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належні позивачу об`єкти нерухомості відносяться до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснює діяльність, пов`язану із виробництвом сільськогосподарської продукції. Зокрема, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД 46.11 «Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами». Крім того, позивач має у користуванні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також здійснював реалізацію вирощеної ним сільськогосподарської продукції, що підтверджується закупівельним актом № 01/09 від 01.09.2023.

З огляду на наведене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Доказів того, що спірні об`єкти нерухомості передавалися позивачем в оренду, лізинг чи позичку, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому третя умова застосування передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України податкової пільги також є дотриманою.

Посилання апелянта на відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про віднесення спірних будівель до класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Відсутність таких відомостей сама по собі не свідчить про те, що спірні об`єкти нерухомості не є будівлями сільськогосподарського призначення, оскільки їх функціональне призначення підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема висновком щодо використання об`єкта нерухомого майна, технічним паспортом та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи та наданих сторонами доказів, проте не містять належного обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належні позивачу об`єкти нерухомості відповідають умовам, визначеним підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відтак податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2023 року № 2923916-2407-1551-UA51100430000081326 та № 2923914-2407-1551-UA51100430000081326 обґрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук