Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/41631/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41631/25

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Дата і місце ухвалення: 19 лютого 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №420/41631/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення даних щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я відповідно до записів у військовому квитку та довідці військово-лікарської комісії від 15.08.2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку. На думку апелянта, рішення про виключення його з військового обліку було прийняте ще 15.08.2022 року військово-лікарською комісією та оформлене відповідними записами у військовому квитку і довідці ВЛК, а тому відповідач був зобов`язаний лише відобразити ці відомості у Реєстрі. Відтак належним способом захисту порушеного права є не зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, а безпосереднє зобов`язання внести відповідні відомості до Реєстру. Також апелянт посилається на правові висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 18 грудня 2025 року у справі №420/7070/25, відповідно до яких у подібних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо внесення таких відомостей до Реєстру.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №98/36 від 15 серпня 2022 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 61А графи ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 10 грудня 1988 року позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою ІІ статті 61А Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

26 травня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив, зокрема, внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо його виключення з військового обліку та непридатності до військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Реєстру відомостей про проходження ним військово-лікарської комісії та виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов`язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачених законом відомостей про військовозобов`язаних. При цьому суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку. Разом із тим суд зазначив, що прийняття рішення про виключення військовозобов`язаного з військового обліку належить до дискреційних повноважень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 травня 2025 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом, а не безпосереднє зобов`язання внести відповідні відомості до Реєстру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний принцип є основоположним при здійсненні судового контролю за діяльністю суб`єктів владних повноважень та покладає на них обов`язок реалізовувати свої повноваження виключно у спосіб, встановлений законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, чи використано відповідне повноваження з метою, з якою його надано, а також чи є такі рішення, дії чи бездіяльність обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається саме на такого суб`єкта.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII, Законом України від 21 березня 2024 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється шляхом внесення відповідних персональних і службових даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а ведення такого обліку покладається, зокрема, на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру, які забезпечують його ведення, актуалізацію та внесення змін до відомостей у порядку, визначеному законодавством.

Отже, внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить до повноважень відповідного органу ведення Реєстру та здійснюється після перевірки поданих документів і встановлення наявності передбачених законом підстав для внесення таких змін.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесенню відповідних відомостей до Реєстру має передувати здійснення відповідачем перевірки поданих документів та інших обставин, які відповідно до законодавства мають значення для прийняття відповідного рішення. При цьому суд, здійснюючи судовий контроль за законністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не вправі підміняти його та здійснювати повноваження, віднесені законом до компетенції органу ведення Реєстру.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не зобов`язав відповідача безпосередньо внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку, оскільки, на думку апелянта, саме такий спосіб є належним та ефективним способом захисту його порушеного права.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо його виключення з військового обліку та визнання непридатним до військової служби, посилаючись на довідку військово-лікарської комісії від 15 серпня 2022 року та відповідні записи у військовому квитку.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду зазначеної заяви відповідач не забезпечив належного з`ясування наведених позивачем обставин та оцінки поданих документів, не встановив наявності передбачених законодавством підстав для внесення відповідних відомостей до Реєстру та не прийняв рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні меж судового контролю та повноважень адміністративного суду при вирішенні спорів цієї категорії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Однак матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем завершено передбачену законом процедуру розгляду заяви позивача та прийнято відповідне рішення за її результатами. Матеріали справи також не підтверджують виконання всіх визначених законом умов, необхідних для безпосереднього внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запитуваних позивачем відомостей.

Саме відповідач як орган ведення Реєстру повинен перевірити подані документи, встановити наявність передбачених законом підстав для внесення відповідних змін та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

Предметом судового контролю у цій справі є перевірка правомірності бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача, а не вирішення судом питання про внесення відповідних відомостей до Реєстру замість уповноваженого органу. Судовий контроль не передбачає здійснення адміністративним судом функцій органу ведення Реєстру чи прийняття замість нього рішення, віднесеного законом до його компетенції. Покладення судом обов`язку безпосередньо внести відповідні відомості до Реєстру за відсутності рішення відповідача фактично означало б підміну компетенції суб`єкта владних повноважень та виходило б за межі повноважень адміністративного суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції правильно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування ним норм матеріального і процесуального права в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на власному тлумаченні апелянтом норм матеріального права та незгоді з визначеним судом способом захисту порушеного права. При цьому вони не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування чи зміни.

З огляду на результат апеляційного перегляду, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №420/41631/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук