Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/40600/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40600/25

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Дата і місце ухвалення: 24 лютого 2026 року, м. Одеса.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №420/40600/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення даних щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я, відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 05.06.1997 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову – відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність попереднього звернення позивача до відповідача із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, неправильно застосував положення пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16 травня 2024 року, не врахував, що позивач не є особою, яка перебуває на військовому обліку, а також не застосував норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», якими на відповідача покладено обов`язок забезпечувати ведення Реєстру та актуалізацію його даних незалежно від звернення особи.

На думку апелянта, обов`язок щодо внесення до Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку виник у відповідача в силу закону, а відсутність відповідної заяви не може бути підставою для невиконання такого обов`язку та не позбавляє позивача права на судовий захист.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що відповідач, виконуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про витребування доказів, надав витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак повідомив про відсутність особової справи позивача, посилаючись на те, що її ведення законодавством не передбачено.

На думку апелянта, така позиція суперечить вимогам законодавства, оскільки на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок щодо ведення, зберігання облікової документації та актуалізації даних Реєстру.

Апелянт також вказує, що неподання відповідачем витребуваних судом документів не може покладати негативні наслідки на позивача, а відсутність у відповідача відповідних документів не спростовує чинності рішення про виключення позивача з військового обліку, підтвердженого записами у військовому квитку.

Крім того, зазначає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та не подав відзиву ні на позовну заяву, ні на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 березня 1997 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 (теперішня назва – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )) ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І статті 70А відповідно до наказу Міністерства оборони України №2 від 04 січня 1994 року, про що міститься відповідний запис у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданому 05 червня 1997 року.

Позивач зазначав, що рішення про його виключення з військового обліку є чинним, не скасованим та не зміненим у встановленому законом порядку.

Водночас після отримання інформації через мобільний застосунок «Резерв+» він встановив, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості щодо його виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган ведення Реєстру, всупереч вимогам законодавства не забезпечив внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку та не підтримав відповідні дані в актуальному стані, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до записів у його військовому квитку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що хоча записи у військовому квитку позивача свідчать про визнання його 18 березня 1997 року непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенню змін до Реєстру щодо виправлення недостовірних відомостей має передувати звернення особи до відповідного органу ведення Реєстру із заявою про внесення таких змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою не звертався, доказів такого звернення матеріали справи не містять, а відповідач не розглядав зазначеного питання та не приймав рішення про внесення або невнесення змін до Реєстру.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, а відтак і правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний принцип передбачає здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій виключно у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на такого суб`єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, а також Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.

Аналіз наведених норм права свідчить, що законодавець розмежував повноваження органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і процедуру внесення змін до відомостей, що містяться у цьому Реєстрі.

Так, відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний військовий облік здійснюється шляхом внесення персональних і службових даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а ведення такого обліку покладається, зокрема, на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру та забезпечують його ведення, актуалізацію і внесення змін до відомостей, які в ньому містяться.

Отже, саме відповідач є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим розглядати питання щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру, однак реалізація зазначених повноважень здійснюється відповідно до процедури, визначеної законодавством.

З метою врегулювання порядку оформлення військово-облікових документів та усунення невідповідностей між відомостями, зазначеними у військово-облікових документах, і даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №559 у разі встановлення невідповідності між відомостями військово-облікового документа та даними Реєстру громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або скористатися засобами електронного кабінету.

Після реєстрації відповідної заяви орган ведення Реєстру здійснює перевірку поданих документів та у встановлений строк вирішує питання щодо внесення відповідних змін.

Отже, законодавством установлено спеціальну адміністративну процедуру внесення змін до відомостей Реєстру у разі виявлення невідповідності між відомостями військово-облікового документа та даними Реєстру.

Дотримання такої процедури є необхідною передумовою для розгляду органом ведення Реєстру питання щодо внесення відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо його виключення з військового обліку не звертався. Матеріали справи не містять доказів подання такої заяви, її реєстрації або прийняття відповідачем будь-якого рішення за результатами її розгляду.

За відсутності відповідного звернення позивача відповідач не мав правових підстав для здійснення перевірки поданих документів, встановлення наявності підстав для внесення змін до Реєстру та прийняття відповідного рішення у межах наданих йому законом повноважень.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для розгляду питання щодо внесення до Реєстру відповідних відомостей до звернення позивача у порядку, визначеному Порядком №559.

Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок відповідача щодо актуалізації відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виникає безпосередньо із Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII і не залежить від звернення особи, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Дійсно, Законом №1951-VIII на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено функції щодо ведення Реєстру, його актуалізації та внесення змін до відомостей, що в ньому містяться. Разом із тим зазначений Закон визначає повноваження органу ведення Реєстру, тоді як порядок реалізації цих повноважень установлено Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.

Саме Порядком №559 визначено адміністративну процедуру усунення невідповідностей між відомостями військово-облікового документа та даними Реєстру, яка передбачає звернення особи до органу ведення Реєстру із відповідною заявою, перевірку поданих документів та прийняття рішення за результатами такої перевірки. Отже, сам по собі запис у військово-обліковому документі про виключення особи з військового обліку не є достатньою правовою підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру без дотримання процедури, визначеної Порядком №559.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що положення пункту 4 Порядку №559 не підлягають застосуванню, оскільки позивача було виключено з військового обліку ще у 1997 році.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі не є перевірка законності рішення військово-лікарської комісії або встановлення факту виключення позивача з військового обліку у 1997 році.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю розбіжностей між відомостями, зазначеними у військово-обліковому документі позивача, та даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Порядок №559 регулює процедуру усунення таких розбіжностей та підлягає застосуванню незалежно від часу виникнення відповідної невідповідності.

Колегія суддів також враховує, що на виконання ухвали суду апеляційної інстанції відповідач надав копію облікової картки позивача та повідомив про відсутність передбаченого законодавством обов`язку щодо ведення особових справ військовозобов`язаних.

Разом із тим наведені обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не підтверджують факту звернення позивача до відповідача із заявою про внесення відповідних змін до Реєстру, а відтак і не свідчать про невиконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку.

Отже, доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до власного тлумачення апелянтом норм матеріального права та незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи.

При цьому вони не містять посилань на обставини чи докази, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, здійснюючи судовий контроль за діяльністю суб`єкта владних повноважень, не вправі підміняти собою відповідний орган державної влади, перебираючи на себе його повноваження або приймаючи замість нього рішення, віднесені законом до його компетенції.

Відтак за відсутності встановленої законом протиправної бездіяльності відповідача вимога про зобов`язання його безпосередньо внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування чи зміни відсутні.

З огляду на результат апеляційного перегляду, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №420/40600/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук