Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №420/41476/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41476/25

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Дата і місце ухвалення: 05 березня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №420/41476/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство «ЗАВОД «МАЯК», про визнання протиправним рішення та зобов`язання звільнити майно з податкової застави, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, прийняте у вигляді листа за №5246/6/21-22-13-02-16 від 05.12.2025;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звільнити з-під податкової застави комплекс нежитлових приміщень, корпуси: №1Ф, №2Ф, №3Ф, №5Ф, №6Ф, №8Ф, №9Ф, №10Ф, №11Ф, №12Ф, за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, які належать на праві власності приватному акціонерному товариству «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк», ЄДРПОУ 25385857, та внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інших Державних реєстрів щодо припинення податкової застави комплексу нежитлових приміщень, корпуси: №1Ф, №2Ф, №3Ф, №5Ф, №6Ф, №8Ф, №9Ф, №10Ф, №11Ф, №12Ф, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 88, 89 та 93 Податкового кодексу України, не врахував, що податкова застава була зареєстрована на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими на момент складання акта опису майна спірні об`єкти належали АТ «Завод «Маяк». Апелянт також вказує, що контролюючий орган вжив усіх передбачених законом заходів для встановлення власника майна, а припинення податкової застави можливе лише у випадках, визначених статтею 93 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/19299/19, яким було відмовлено у задоволенні аналогічних вимог, та вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини і неповно дослідив докази у справі.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» є власником комплексу нежитлових приміщень, а саме корпусів №1Ф, №2Ф, №3Ф, №5Ф, №6Ф, №8Ф, №9Ф, №10Ф, №11Ф та №12Ф, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9.

Право власності на зазначене нерухоме майно набуте позивачем у 2006 році на підставі свідоцтв про право власності від 26.04.2006 та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.04.2025 №423315154.

Судом першої інстанції також встановлено, що у зв`язку з виникненням у АТ «Завод «Маяк» податкового боргу Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 15.01.2019 №272-17.

На виконання зазначеного рішення 21.01.2019 податковим керуючим складено акт опису майна №88, до якого включено комплекс нежитлових приміщень, корпуси №1Ф, №2Ф, №3Ф, №4Ф, №5Ф, №6Ф, №7Ф, №8Ф, №9Ф, №10Ф, №11Ф та №12Ф за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для включення зазначеного майна до акта опису стали відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані контролюючим органом станом на 16.01.2019, відповідно до яких власником спірного нерухомого майна зазначалося АТ «Завод «Маяк».

На підставі акта опису майна №88 державним реєстратором 30.01.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження (індексний номер 45275338), яким зареєстровано податкову заставу щодо зазначеного комплексу нерухомого майна, а боржником визначено ПАТ «Завод «Маяк».

У подальшому позивач звернувся до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі із заявою про припинення податкової застави щодо належного йому нерухомого майна.

Листом від 05.12.2025 №5246/6/21-22-13-02-16 контролюючий орган відмовив у прийнятті рішення про припинення податкової застави, посилаючись на відсутність передбачених статтею 93 Податкового кодексу України підстав для її припинення. Саме зазначена відмова стала предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно з 2006 року належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк», що підтверджується свідоцтвами про право власності та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом із тим податкову заставу було зареєстровано щодо майна, яке належить позивачу, у зв`язку з податковим боргом іншої юридичної особи – АТ «Завод «Маяк».

Суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду заяви позивача про звільнення майна з-під податкової застави правовідносини щодо прийняття відповідачем індивідуального рішення регулювалися Законом України «Про адміністративну процедуру», який покладає на адміністративний орган обов`язок всебічно з`ясувати обставини справи, дослідити всі наявні докази та надати належне мотивування прийнятому адміністративному акту.

Оцінюючи зміст листа Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.12.2025 №5246/6/21-22-13-02-16, суд дійшов висновку, що він ґрунтується виключно на інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не містить належного дослідження фактичних обставин справи.

При цьому відповідач не перевірив належним чином відомості про власника спірного майна, не врахував свідоцтва про право власності позивача, а також не взяв до уваги рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/17397/18, яким встановлено належність спірного майна ПрАТ «БВК «Маяк» та скасовано арешт цього майна.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що мотивувальна частина спірного адміністративного акта не відповідає вимогам статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки не містить повного викладення фактичних обставин справи, належної оцінки поданих документів та достатнього обґрунтування прийнятого рішення.

У зв`язку з цим суд визнав оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, із покладенням на відповідача обов`язку звільнити майно позивача з-під податкової застави та внести відповідні зміни до державних реєстрів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення визначає принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень, відповідно до якого будь-яке їх рішення має бути прийняте компетентним органом, за наявності передбачених законом підстав, із дотриманням установленої процедури та бути належним чином мотивованим.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності.

Отже, здійснюючи перевірку законності рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд з`ясовує не лише правильність застосування норм матеріального права, а й дотримання адміністративним органом установленої законом процедури його прийняття, повноту з`ясування обставин адміністративної справи та належність мотивів, покладених в основу прийнятого рішення.

Предметом цього спору є правомірність рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, оформленого листом від 05.12.2025 №5246/6/21-22-13-02-16, яким позивачу відмовлено у задоволенні заяви про звільнення належного йому нерухомого майна з-під податкової застави.

Оскільки зазначене рішення прийнято після набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру», порядок розгляду заяви позивача та вимоги до змісту адміністративного акта визначаються не лише положеннями Податкового кодексу України, а й нормами цього Закону.

Відповідно до статей 47, 52, 69– 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування всіх обставин адміністративної справи, дослідити подані особою докази, надати їм належну оцінку та прийняти мотивований адміністративний акт із зазначенням установлених фактичних обставин, оцінки доказів, мотивів відхилення доводів особи та правових підстав прийнятого рішення.

Належне мотивування адміністративного акта є необхідною складовою його законності, оскільки лише за умови наведення адміністративним органом фактичних і правових підстав прийнятого рішення особа може зрозуміти мотиви його ухвалення, а суд - здійснити ефективний контроль за його відповідністю вимогам закону.

Саме з урахуванням наведених критеріїв колегія суддів перевіряє законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права, а також на інше майно, яке буде набуте ним у майбутньому, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, до якого включається ліквідне майно, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу.

Водночас пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України визначено випадки припинення податкової застави, до яких належать, зокрема, повне погашення податкового боргу, визнання його безнадійним, набрання законної сили відповідним рішенням суду та інші підстави, прямо передбачені законом.

Аналіз наведених норм свідчить, що податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків податкового обов`язку та може застосовуватися виключно у випадках і порядку, визначених Податковим кодексом України. Водночас реалізація контролюючим органом своїх повноважень у цій сфері не звільняє його від обов`язку діяти відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» під час розгляду заяв особи та прийняття індивідуальних адміністративних актів.

Апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зазначає, що на момент складення акта опису майна у податкову заставу від 21.01.2019 №88 спірні об`єкти нерухомості належали Акціонерному товариству «Завод «Маяк», у зв`язку з чим були правомірно включені до акта опису майна.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що комплекс нежитлових приміщень, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 9, належить Приватному акціонерному товариству «Будівельно-виробничий комплекс «Маяк» на праві приватної власності з 2006 року.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/17397/18, яке набрало законної сили, встановлено, що зазначене нерухоме майно належить саме позивачу.

Разом із тим зазначені обставини самі по собі не є визначальними для вирішення цього спору, оскільки оцінці у цій справі підлягає законність рішення відповідача, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про звільнення майна з-під податкової застави.

Під час розгляду заяви позивача відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», забезпечити повне та всебічне з`ясування обставин адміністративної справи, дослідити подані заявником докази, надати їм належну оцінку та належним чином мотивувати прийняте рішення. Проте як установлено судом, зазначених вимог відповідач не дотримався.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не виконав зазначеного обов`язку. Прийняте ним рішення фактично містить лише посилання на положення Податкового кодексу України без оцінки конкретних обставин адміністративної справи, поданих доказів та доводів заявника, що не відповідає вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо мотивованості індивідуального адміністративного акта.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/19299/19.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом розгляду у справі №640/19299/19 була правомірність рішення контролюючого органу, на підставі якого у 2019 році складено акт опису майна у податкову заставу.

Натомість у цій справі предметом судового контролю є законність рішення відповідача, прийнятого у 2025 році за результатами розгляду заяви позивача відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

За таких обставин висновки, викладені у справі №640/19299/19, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють правову позицію відповідача, якій суд першої інстанції надав належну оцінку.

Апелянт не навів переконливих аргументів, які б спростовували висновок суду про те, що під час розгляду заяви позивача відповідач не забезпечив дотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо повного та всебічного з`ясування обставин адміністративної справи і належного мотивування прийнятого рішення.

Саме по собі посилання контролюючого органу на положення Податкового кодексу України не свідчить про законність прийнятого рішення, якщо під час його ухвалення не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин адміністративної справи, не надано оцінки поданим заявником доказам і не наведено мотивів відхилення його доводів.

Такий підхід не відповідає вимогам статей 47, 52, 69– 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» та критеріям законності й обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За встановлених судом першої інстанції обставин колегія суддів погоджується з висновком про те, що спірне рішення прийнято без дотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», що є підставою для визнання такого рішення протиправним.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави, передбачені статтею 317 цього Кодексу, для його скасування чи зміни відсутні.

За приписами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року слід залишити без змін.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №420/41476/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук