Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №804/8748/17 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 804/8748/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за заявою про поворот виконання рішення у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 №0016591305, №0016601305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 № Ф-0016571305, рішення про застосування штрафних санкцій від 01.11.2017 №0016571305.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016591305 від 01.11.2017, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1664442,83 грн., з яких за основним зобов`язанням - 1109628,56 грн, штрафні (фінансові) санкції - 554814,27 грн; податкове повідомлення-рішення № 0016601305 від 01.11.2017, яким збільшено податкове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 109486,82 грн, з яких за основним зобов`язанням - 87589,46 грн, штрафні (фінансові) санкції - 21897,36 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 № Ф-0016571305 на загальну суму 48168,86 грн; рішення № 0016571305 від 01.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5955,79 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016591305 від 01.11.2017, в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14017,52 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016601305 від 01.11.2017, в частині збільшення податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 972,69 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 та залишено в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №804/8748/17 набрало законної сили 05.11.2025.

Від представника позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поворот виконання судового рішення у справі №804/8748/17, в якій просить суд:

- допустити поворот виконання судового рішення (постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022) у справі №804/8748/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0016591305 від 01.11.2017, податкового повідомлення-рішення №0016601305 від 01.11.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017, рішення №0016571305 від 01.11.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 127793,13 грн (військовий збір);

- в порядку повороту виконання рішення суду стягнути з Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 127793,13 грн (сто двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто три гривні 13 копійок) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), Банк отримувача: АТ «Райфайзен Банк», номер рахунку/IBAN НОМЕР_2 , стягнуті на користь Державного бюджету на рахунок відкритий на ім`я Головне УДКСУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ отримувача 37988155, МФО 899998, бюджетний рахунок UA778999980313070063000004001, назва платежу військовий збір код платежу 30 11011000 UA12000000000090473.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поворот виконання рішення у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016591305, №0016601305 від 01.11.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0016571305 від 01.11.2017, рішення про застосування штрафних санкцій №0016571305 від 01.11.2017.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поворот виконання рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла податкова вимога, яка була добровільно повністю сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень. Проте, за результатом апеляційного та касаційного оскаржень судових рішень у цій справі, утворилася переплата, як зазначив суд першої інстанції.

Заявник звертався до відповідача з питання повернення частини сплачених коштів або їх зарахування в рахунок майбутніх податкових платежів, однак, відповідачем було відмовлено.

Також відповідачем, стосовно заяви позивача на перекид коштів з рахунку ККДБ 11011000 «Військовий збір» на рахунок ККДБ 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 149690,51 грн засобом ІКС «Податковий блок» було повідомлено про неможливість формування електронного висновку в повному обсязі на суму 149690,51 грн, так як сума по платіжній інструкції від 16.11.2018 №345,за рахунок якої виникла переплата на суму 128093,12 грн, обліковується понад 1095 днів. Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства на теперішній час можливий перекид надміру сплачених сум на суму 21897,38 грн.

Тобто, податковий орган зазначив про неможливість повернення або перекиду решти грошових коштів на суму 127793,13 грн, обґрунтовуючи це неможливістю сформувати електронний висновок, оскільки переплата на суму 127793,13 грн обліковується понад 1095 днів.

Суд розглядаючи заяву про поворот виконання судового рішення зазначив, що позивачу не присуджено до сплати будь-яких платежів та не зобов`язано вчинити будь-які дії. Позивач з висновком суду не погоджується, оскільки вважає, що суд помилково ототожнює ситуацію з класичним складом учасників правової ситуації, де стягувачем (позивачем) має бути саме податковий орган, а боржником (відповідачем) - платник податків.

Зазначає, що ПК України встановлено граничний строк для звернення із заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування, який починається за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, та не може перевищувати 1095 календарних днів. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення платника податків до контролюючого органу із відповідною заявою та застосовується імперативно (в силу закону).

Відтак, вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18, ухвалі Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі140/1770/19 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі 140/1770/19.

Вказує на те, що заперечення застосування інституту повороту виконання судового рішення суперечить практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (п. 164-165 постанови від 13.04.2023 у справі №320/12137/20), де суд касаційної інстанції по суті не заперечував проти можливості застосування інституту повороту виконання судового рішення за заявою податкового органу, але не зробив цього лише з підстав повернення справи на новий розгляд.

Зазначає, що грошові кошти які платник податків намагається повернути були сплачені 16.11.2018 відповідно до податкової вимоги, яка за аналогією є виконавчим документом, після набрання законної сили постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018.

Отже, в даному випадку мова не може йти, ані про помилково, ані про надмірно сплачені грошові кошти.

Стверджує, що дата на яку надмірно сплачені грошові зобов`язання є власне нібито надмірно сплаченими - 05.11.2025, а не 16.11.2018, що спростовує доводи податкового органу та висновок суду першої інстанції про сплив цього строку.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для здійснення повороту виконання судового рішення є наявність судового рішення, яким зі сторони стягується наявна заборгованість. Предметом спору у справі №804/8748/17 була правомірність податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій. За результатом апеляційного та касаційного оскаржень даного рішення, останнє залишено без змін та набрало законної сили 05.11.2025. Зі змісту рішення суду першої інстанції встановлено, що позивачу не присуджено до сплати будь-яких платежів та не зобов`язано вчинити будь-які дії.

Щодо тієї обставини, що позивачем переплачено 127793,13 грн до державного бюджету за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 №108715-17/03 на загальну суму 2335414,50 грн на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, яка в подальшому була скасована Верховним Судом, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця сума коштів набула статусу надмірно сплаченої. Відповідно, позивач має можливість скористатися своїм правом, звернувшись із цього приводу до відповідного органу з заявою про повернення надмірно/помилково сплачених платежів. У разі відмови відповідного органу у визнанні факту надмірної сплати, повернення коштів на рахунок позивача, позивач може у такому разі звернутися до суду з окремим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 3 статті 14 та частини 2 статті 370 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Процесуальний інститут повороту виконання судового рішення врегульовано статтею 380 КАС України.

Так, за положеннями частини 1 – 5, 7 вказаної статті, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У своєму рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2011 за №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Системний аналіз вищенаведених приписів процесуального законодавства надає підстави стверджувати, що метою інституту повороту виконання судового рішення є усунення наслідків скасованого рішення суду. Такий інститут спрямований на створення дієвих та ефективних гарантій дотримання прав та законних інтересів добросовісного боржника в разі виконання визнаного згодом судового рішення, як помилковим.

Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Таким чином, вирішальною правовою підставою для здійснення повороту виконання судового рішення є скасування судом вже виконаних судових рішень, а також реалізація скасованого рішення внаслідок одержання стороною майна.

При цьому, скасувавши рішення суд у такому випадку, зокрема, повинен відмовити в позові повністю або задовольнити позовні вимоги в меншому розмірі.

Отже, під час вирішення питання про поворот виконання судового рішення суд має право здійснити такий поворот лише в межах судового рішення (його резолютивної частини), за яким відбулось стягнення, тобто в межах стягнутих сум.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

У подальшому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, позов задовольнив в меншому обсязі.

Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суд першої інстанції.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №804/8748/17 набрало законної сили 05.11.2025.

Суд зазначає, що передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі є встановлення факту перерахування коштів згідно рішення суду. Так за приписами законодавства до заяви про поворот виконання рішення додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Предметом спору у справі №804/8748/17 була правомірність податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Отже, рішенням суду першої інстанції скасовано рішення податкового органу, позивачу не присуджено до сплати будь-яких платежів та не зобов`язано вчинити будь-які дії.

Щодо повернення сплачених коштів за вимогою, яка у подальшому була скасована судовим рішенням, колегія суддів зазначає, що вказане питання регулюється ПК України та іншими підзаконними актами. Вказане питання не було предметом розгляду у справі та не може бути предметом розгляду в порядку статті 380 КАС України. Зазначене питання може бути предметом окремого судового провадження.

Зазначений спосіб захисту у подібних правовідносинах відображений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 826/16802/14.

Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави визначені статтею 380 КАС України для повороту виконання судового рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування правової позиції викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 по справі № 160/7452/22, колегія суддів вважає помилковими, оскільки у вказаній справі здійснено поворот виконання рішення суду в частині стягнення коштів - середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, що були стягнуті на виконання суду.

У справі № 320/12137/20, на яку посилається представник позивача, предметом спору було стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, а також збитків, інфляційних втрат, 3 відсотків річних у зв`язку з протиправною бездіяльністю податкового органу щодо неподання до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з декларацією, як такої, що є неузгодженою. Та на виконання рішення суду ДКС України здійснено перерахування коштів в частині стягнення пені на користь ТОВ відповідно до виконавчого листа.

Водночас, у справі, що розглядається рішенням суду скасовано рішення податкового органу, позивачу не присуджено до сплати будь-яких платежів та не зобов`язано вчинити будь-які дії. Отже правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про сплив строку передбаченого положеннями статті 102 ПК України, колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, суд першої інстанції зазначає вказані положення Податкового кодексу України, водночас, відсутні висновки суду про те, що позивачем пропущено встановлені законодавством строки.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту свого права, заява про поворот виконання рішення є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко