Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №340/595/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/595/26

Суддя І інстанції – Науменко В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.08.2025 року № 112750008586.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від 13.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 28.10.1982 по 31.10.1983, з 30.01.1986 по 30.01.1991, з 04.03.1991 по 23.01.1995 та період військової служби з 01.12.1983 по 01.12.1985.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.08.2025 року № 112750008586.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від 13.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 28.10.1982 по 31.10.1983, з 30.01.1986 по 30.01.1991, з 04.03.1991 по 23.01.1995 та період військової служби з 01.12.1983 по 01.12.1985.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення від 20.08.2025 № 112750008586 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, зважаючи на відсутність в останнього необхідного страхового стажу. При цьому, скаржник зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ): з 28.10.1982 по 31.10.1983, з 30.01.1986 по 30.01.1991 та період військової служби з 01.12.1983 по 01.12.1985 (оскільки стаж набутий на території Казахської РСР та відсутнє документальне підтвердження органом, що здійснює пенсійне забезпечення в Казахстані, про неотримання пенсійних виплат за стаж, набутий на їхній території); з 04.03.1991 по 17.03.1992 (оскільки в наданій довідці від 19.03.2025 № 07/02.02-12 прізвище не співпадає з дошлюбним прізвищем ОСОБА_2 (в довідці ОСОБА_3 )); а також з 01.12.1990 по 17.03.1992 (оскільки запис внесено до трудової книжки з порушенням пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 13.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.08.2025 року № 112750008586 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Крім того, відповідачем було зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заявник набуде лише після досягнення 65-річного віку, тобто з 10.08.2030 року.

Відповідно до оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди:

- з 28.10.1982 року по 31.10.1983 року, з 30.01.1986 року по 30.01.1991 року та період військової служби з 01.12.1983 року по 01.12.1985 року, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди;

- з 04.03.1991 року по 17.03.1992 року, оскільки в наданій довідці від 19.03.2025 №607/02.02.-12 прізвище не співпадає з попереднім прізвищем згідно свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_4 ).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 20.08.2025 року № 112750008586 про відмову в призначенні пенсії за віком вбачається, що пенсійним органом не було зарахованого до страхового стажу позивача наступні періоди:

- періоди роботи з 28.10.1982 року по 31.10.1983 року, з 30.01.1986 року по 30.01.1991 року та період військової служби з 01.12.1983 року по 01.12.1985 року, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди;

- період роботи з 04.03.1991 року по 17.03.1992 року, оскільки в наданій довідці від 19.03.2025 №607/02.02.-12 прізвище не співпадає з попереднім прізвищем згідно свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_4 ).

Проаналізувавши підстави незарахування пенсійним органом до страхового стажу періодів роботи та військової служби позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Що стосується неможливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 28.10.1982 року по 31.10.1983 року, з 30.01.1986 року по 30.01.1991 року та періоду військової служби з 01.12.1983 року по 01.12.1985 року, через відсутність відомостей про неможливість підтвердити документально нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, колегія суддів зауважує, що подаючи заяву на призначення пенсії, позивачем було зазначено, що йому не призначалась іншого виду пенсія, не отримується пенсія іншого виду, не отримується пенсія від рф, що взагалі не спростовано відповідачем.

До того ж, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 розділу IV Порядку №22-1).

Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення чи перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку.

Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, за наслідком звернення позивача щодо перерахунку чи призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, необхідний страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення чи перерахунку її пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні чи перерахунку пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, орган, що призначає пенсію, повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв суб`єкт владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 по справі № 120/8471/23.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ГУ ПФУ вживало заходів із перевірки відомостей, зазначених у документах, наданих позивачем, витребувало в уповноважених органів інформацію, необхідну для реалізації покладених на пенсійний орган завдань та сприяло позивачу у одержанні відсутніх документів.

З`ясувавши, що поданих позивачем документів є недостатньо, орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати необхідні документи для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну звірку, однак, таких дій не здійснив.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не вживалось будь-яких дій з метою встановлення відповідності позивача всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 28.10.1982 року по 31.10.1983 року, з 30.01.1986 року по 30.01.1991 року та періоду військової служби з 01.12.1983 року по 01.12.1985 року.

В свою чергу, щодо правомомірності відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 04.03.1991 року по 17.03.1992 року у зв`язку із невідповідністю прізвища в наданій довідці від 19.03.2025 №607/02.02.-12 з попереднім прізвищем згідно свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_4 ), колегія суддів зауважує на наступному.

З наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у період з 04.03.1991 по 23.01.1995 працював на посаді помічника оператора АБЗ.

Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В контексті спірних правовідносин слід зазначити, що виявлена пенсійним органом невідповідність прізвища в наданій довідці від 19.03.2025 №607/02.02.-12 з попереднім прізвищем згідно свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_4 ), жодним чином не позбавляють можливості пенсійний орган встановити наявність та тривалість страхового стажу позивача, який підтверджується записами трудової книжки.

При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на обставини незарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.12.1990 по 17.03.1992 у зв`язку із внесенням запису до трудової книжки з порушенням пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки такі обставини не знайшли свого відображення у спірному рішенні та не слугували підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.08.2025 року № 112750008586, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 28.10.1982 по 31.10.1983, з 30.01.1986 по 30.01.1991, з 04.03.1991 по 23.01.1995 та період військової служби з 01.12.1983 по 01.12.1985.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так 11.06.2026 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Ковальовою Тетною Юріївною договір про надання правничої допомоги (далі – Договір), предметом якого є підготовка відзиву на апеляційну скаргу, подану на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у адміністративній справі №340/595/26.

Згідно із п.3.1 Договору вартість послуг Адвоката становить 4000 грн. 00 коп., які сплачуються на користь Адвоката у день укладення цього Договору.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за Договором про надання правничої допомоги б/н від 11.06.2026 року адвокатом були надані наступні послуги:

- ознайомлення з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та доданими до неї матеріалами - 800,00 грн.;

- аналіз матеріалів справи, норм чинного законодавства та судової практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин – 1000,00 грн.;

- підготовка правової позиції та складання відзиву на апеляційну скаргу – 1700,00 грн.;

- формування пакету документів, підготовка додатків, направлення документів учасникам справи та подання відзиві до суду апеляційної інстанції – 500,00 грн.

Всього 4000,00 грн.

На підтвердження факту понесених витрат, адвокатом було надано квитанцію до прибуткового касового ордера №06-26 від 11.06.2026, відповідно до якої прийнято від ОСОБА_1 4000,00 грн.

Надаючи аналіз наданим послугам колегія суддів зазначає, що перелічені в детальному описі робіт послуги фактично зводяться до одного виду правової допомоги - складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість якого, відповідно до опису складає 1700 грн.

При цьому колегія суду акцентує увагу на тому факті, що на час апеляційного провадження між учасниками вже була сформована правова позиція, у тому числі щодо захисту прав та інтересів позивача та доводів відповідача. Відзив на апеляційну скаргу фактично ґрунтується на вже сформованих правових позиціях викладених в позовній заяві.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що витрати у сумі 4000 грн. є неспіввісними з наданим адвокаттом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг у суді апеляційної інстанції, враховуючи, що розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, проаналізувавши наданий детальний опис робіт, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також виходячи з документального підтвердження послуг з надання правничої допомоги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1700 грн.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1700,00 грн. (Одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник