Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №340/7580/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м.Дніпросправа № 340/7580/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 340/7580/25 (суддя Савонюк М.Я., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) від 12.05.2025 №0107356-2408-1123-UA35040330000014430 про визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік, у розмірі 58 851,90 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що до належного йому на праві власності комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , входять будівлі сільськогосподарського призначення, що використовуються ним через Фермерське господарство «ТЕРРА+» для здійснення сільськогосподарської діяльності. Тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності: 47.73 «Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах». Сільськогосподарська діяльність класифікується у секції А Класифікатора ДК 009:2010, отже ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником. Майнове право ФГ « Терра+» зареєструвало 24.09.2025 року. Звертає увагу, що право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстроване до 24.09.2025 за ОСОБА_1 , тому право на пільгу платник матиме з дати офіційного визнання речового права за ФГ «Терра+», тобто з 24.09.2025 року.

Представник позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. На думку представника відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у 2024 році був власником нерухомого майна, а саме: комплексу будівель, що складається із зерносховища під літерою "А" площею 1036,6 кв.м. та складського приміщення під літерою "Б" площею 621,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9, 10зв.)

Також, позивач є членом та керівником Фермерського господарства «ТЕРРА+», що підтверджується статутом вказаного фермерського господарства, затвердженого загальними зборами 31.03.2023 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14-15, 22-28).

Єдиним видом діяльності Фермерського господарства «ТЕРРА+» (за кодами КВЕД) є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно акта приймання-передачі майнового права (права користування) від 25.12.2023 ОСОБА_1 передав право користування нерухомим майном - комплексом будівель, що складається із зерносховища під літерою "А" площею 1036,6 кв.м. та складського приміщення під літерою "Б" площею 621,2 кв.м., за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р., с. Новоігорівка, вулиця Зелений Гай, будинок 23-А, Фермерському господарству «ТЕРРА+», як додатковий вклад у негрошовій формі до складеного капіталу фермерського господарства (а.с. 7).

Головне управління ДПС у Кіровоградській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України 28.04.2025 прийняло податкове повідомлення-рішення №0107356-2408-1123-UA35040330000014430 від 12.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 58851,90 грн (а.с. 6).

Вказане податкове повідомлення-рішення 19.09.2025 було особисто отримано позивачем, що підтверджується підписом на корінці ППР (а.с. 38).

Згідно відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №452722627 від 19.11.2025 на підставі акта приймання-передачі від 23.09.2025 за Фермерським господарством «ТЕРРА+» державним реєстратором Солощенко А.А. Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області зареєстровано право власності на комплекс будівель, що складається із зерносховища під літерою "А" площею 1036,6 кв.м. та складського приміщення під літерою "Б" площею 621,2 кв.м., за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р., с. Новоігорівка, вулиця Зелений Гай, будинок 23-А (а.с. 37).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п.п. "ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України, тому дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року, прийняте відповідачем протиправно, а тому воно підлягало скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23.

Слід також зазначити, що Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Також, у постанові від 04.03.2021 у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є засновником та керівником Фермерського господарства «ТЕРРА+», яке створено та діє згідно статуту з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для одержання прибутку. Предметом діяльності фермерського господарства, серед іншого, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур коренеплодів і бульбоплодів (а.с. 22-28).

Відповідно до пункту 7.1 Статуту Фермерського господарства «ТЕРРА+» до складу майна Господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, земельні ділянки, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законодавством, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передають члени Господарства до його складеного капіталу.

У свою чергу, пунктами 4.1 та 4.2. Статуту визначено, що майно Господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу Господарства, передаються йому на визначений даним Статутом строк. У власності Господарства може перебувати будь-яке майно, у тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі та споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й набуття якого у власність не заборонено чинним законодаством України. Господарство наділене правом здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування й розпорядження майном Господарства здійснюється відповідно до даного Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами Господарства та чинним законодавством України.

З урахуванням вищенаведених положень статуту Фермерського господарства «ТЕРРА+» позивач, як член такого фермерського господарства на підставі Акта приймання-передачі від 25.12.2023 передав право користування власним нерухомим майном - комплексом будівель, що складається із зерносховища під літерою "А" площею 1036,6 кв.м. та складського приміщення під літерою "Б" площею 621,2 кв.м., за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р., с. Новоігорівка, вулиця Зелений Гай, будинок 23-А, Фермерському господарству «ТЕРРА+», як додатковий вклад у негрошовій формі до його складеного капіталу.

До того ж, фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 №973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У рішенні Конституційного Суду України N 12-р (II)/2024 від 18.12.2024 у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п`ятий преамбули Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23 зазначав, що співзасновник фермерського господарства, у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим фермерським господарством, не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач через створене ним фермерське господарство займається виробництвом сільськогосподарської продукції. Для ведення фермерського господарства використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування. Відтак, є сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 установлено, що органом уповноваженим на ведення класифікатора, визначено Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві».

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у 2024 році був власником нерухомого майна, а саме: комплексу будівель, що складається із зерносховища під літерою "А" площею 1036,6 кв.м. та складського приміщення під літерою "Б" площею 621,2 кв.м., за адресою: Кіровоградська обл., Устинівський р., с. Новоігорівка, вулиця Зелений Гай, будинок 23-А та використосував його для ведення фермерського господарства.

З урахуванням вказаних обставин, належні позивачу на праві власності будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" та використовувалися ним для ведення фермерського господарства згідно функціонального призначення.

Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримувати експертні висновки щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

Поряд з цим, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.

Здійснюючи нарахування податку, податковий орган самостійно не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, не запропонував позивачу надати докази того, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а комплекс будівель призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Крім цього, відповідачем на долучено до матеріалів справі доказів, які спростовують факт безпосереднього використання позивачем вищезазначеного об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, чи передачу позивачем її в оренду, лізинг чи позичку.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень абзацу "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція, у справі за подібних правовідносин, викладена Верховним Судом у постановах від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22.

Стосовно доводів скаржника про відсутність доказів використання приміщень у 2024 році Фермерським господарством «ТЕРРА+» у власній господарській діяльності через неподання ним повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП колегія суддів зазначає, що у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків інформації, податкової звітності інших документів, підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України передбачено право контролюючого органу визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас неподання або несвоєчасне подання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП не свідчить про те, що у зазначених об`єктах нерухомості позивач не здійснював фермерську діяльність.

В даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення, діяв не у спосіб, що визначений законами України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягало скасуванню.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розподіл судових витрат з урахуванням вимог ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 340/7580/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак