Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/8372/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м.Дніпросправа № 160/8372/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі № 160/8372/25 (суддя Турова О.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №046350018700 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 ДЗ НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 12.02.2025.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що позивач є непрацездатним членом сім`ї (дружиною) померлого годувальника - ОСОБА_2 , та перебувала на його утриманні, що дає право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, при цьому приписи ст.36 Закону №1058-IV не пов`язують виникнення у непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника із наявністю або відсутністю у такого члена сім`ї страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058-IV, відтак, оскарженим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №046350018700 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача страхового стажу, передбаченого ч.2 ст.26 Закону №1058-IV. Крім того, на думку позивача, оскарженим рішенням протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 ДЗ НОМЕР_1 , оскільки вказаний період навчання підтверджено відповідними записами трудової книжки позивача, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, відтак, відповідно до приписів ст.62, ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказаний період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №046350018700 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 ДЗ НОМЕР_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 12.02.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.

Із рішенням суду не погодився відповідач-2, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач-2 просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV становить 60 років, а необхідного страхового стажу 32 роки. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу 15 року. Вказує, що за результатами розгляду наданих позивачем документів, встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 16 років 03 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 до 20.07.1983 згідно дублікату диплому від 15.11.2006, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 17.02.2025 № 046350018700 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Позивач та відповідач-1 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за померлого чоловіка – ОСОБА_2 .

До вказаної заяви ОСОБА_1 надала пакет документів, зокрема: копію паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 04.11.1983, копію дубліката диплома серії НОМЕР_7 .

Так, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Скибинською сільською радою Жашківського району Черкаської області 15.05.1983 року, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, після якого позивачці присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) 21.01.2025 року, чоловік позивача – ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 та копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 позивач та померлий годувальник мають спільну зареєстровану адресу місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути вищевказану заяву позивача про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 року №046350018700 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст.26 Закону №1058-IV – 32 роки, в той час, як страховий стаж позивача складає лише 16 років 03 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-IV. Так, згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому відповідно до ч.1, ч.2 ст.26 Закону №1058-IV пенсійний вік становить 60 років, а необхідний страховий стаж - 32 роки. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу 15 років. Також оскаржуваним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 року ДЗ НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами першою та другою статті 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.36 зазначеного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому абз.1 ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності. До заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника сім`ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного підрозділу розвідувального органу чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного підрозділу розвідувального органу про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов`язана з проходженням військової служби. До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника членам сім`ї особи, яка загинула (померла) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час безпосередньої участі в АТО/ООС або під час безпосередньої участі в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, додаються документи згідно з Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» членам сім`ї осіб, зазначених в пунктах «е» та «є» статті 3 цього Закону). До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Відповідно до пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивачці виповнилося 60 років), а тому у розумінні приписів п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV вона є непрацездатним членом сім`ї померлого ОСОБА_2 .

Також зважаючи на те, що наданими як відповідачу, так і суду документами підтверджено проживання ОСОБА_1 разом з померлим годувальником за однією адресою (відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 та копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 позивач та померлий годувальник мають спільну зареєстровану адресу місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 ), позивач вважається такою, що була на утриманні померлого годувальника у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону №1058-ІV та пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1.

Відповідачами не заперечується, що ОСОБА_2 на день смерті був пенсіонером та отримував пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону №1788 (роботи підземні, професії за Постановою №202 (25 років)), що підтверджується рішеннями про призначення та про перерахунки пенсії ОСОБА_2 (пенсійна справа №912160170219). Страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 – 30 років 09 місяців 29 днів.

Таким чином, наданими доказами підтверджено, що позивач як непрацездатний член сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 , перебувала на утриманні останнього та у зв`язку із його смертю, зважаючи на наявність у нього на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності (15 років), набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі приписів ст.36 Закону №1058-ІV.

Доводи скаржника відносно того, що у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника слід відмовити через відсутність у позивача страхового стажу, передбаченого ч.2 ст.26 Закону №1058-ІV (32 роки), є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вимога щодо наявності такого стажу стосується призначення пенсії за віком, натомість ст.36 Закону №1058-ІV, якою визначено умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, такої вимоги щодо стажу непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який перебував на утриманні останнього, не містить.

За наведених обставин, оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №046350018700 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст.26 Закону №1058-IV – 32 роки, є протиправним та підлягало скасуванню.

Щодо правомірності оскарженого рішення відповідача-2 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 року ДЗ НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до абз.1-2 п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Як слідує з оскарженого рішення відповідача-2, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 ДЗ НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Колегія суддів зазначає, що на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом УРСР від 28.06.1974р. №2778-VІІІ «Про народну освіту» (далі – Закон №2778-VІІІ).

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону №2778-VІІІ особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.

Як слідує з дублікату диплому серії НОМЕР_7 , виданого позивачеві 15.11.2006, реєстраційний №12-06, ОСОБА_5 01.09.1980 вступила до ПТУ-41 м. Тернівка Дніпропетровської області і 20.07.1983 закінчила назване училище за професією «кухар»; рішенням державної кваліфікаційної комісії від 20.07.1983 присвоєно кваліфікацію кухар ІV розряду. Вказаний дублікат диплому скріплено підписом директора училища та печаткою цієї установи.

При цьому у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 04.11.1983, міститься запис про те, що до вступу до Павлоградського управління громадського харчування стаж роботи складає три роки навчання в ПТУ-41.

Таким чином, період навчання позивача в ПТУ-41 підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці, а також дублікатом диплома про навчання.

Доказів недостовірності записів у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду навчання або наданого позивачем дублікату диплома про його навчання відповідачами суду не надано, а тому вказані докази безпідставно не взято до уваги відповідачем-2 при обрахунку страхового стажу позивача.

Також, відповідачами не надано доказів того, що позивач не навчався у спірні періоди або ці періоди навчання не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача та у наданому дублікаті диплома стосовно цих періодів навчання зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи (навчання), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №046350018700 також є протиправним, в тому числі, в частині не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дублікатом диплому від 15.11.2006 ДЗ НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене позивачем рішення є протиправним та підлягало скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки оскарженим рішенням відповідача-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» лише через відсутність передбаченого ч.2 ст.26 цього Закону страхового стажу (32 роки), натомість, наданими як пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, так і суду разом із позовною заявою, доказами підтверджено, що позивачем дотримано всі встановлені ст.36 Закону №1058-ІV вимоги та умови, колегія суддів вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

На переконання колегії суддів, зобов`язання органу призначення пенсії призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано обрав спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача-2 призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивачу.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі № 160/8372/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак