Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №160/34495/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34495/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я», Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 4» Дніпровської міської ради

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 150/25/1357/Р від 04.06.2025; зобов`язати повторно розглянути медичні документи позивача та прийняти нове рішення про встановлення їй II групи інвалідності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що відповідачами не забезпечено належний розгляд медичних документів, невірно встановлено тяжкість основного захворювання, що в сукупності є підставою для встановлення ІІ, а не ІІІ групи інвалідності.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 4» Дніпровської міської ради просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу, що при проходженні оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою не було надано повної оцінки стану здоров`я Позивача, що явилось порушенням процедури огляду експертної команди. Представник, описуючи характер захворювання позивача, вказав, що судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги, що Позивач пройшов медичне обстеження у приватному порядку, яким підтверджено, що у нього значне порушена функції дихання. Також звертає увагу, що одразу після захворювання Позивачу була вставлена 2 група інвалідності у 2009 році, повторно у 2012 році, а надалі її підтверджували у 2014, 2016, 2018 та 2020 роках. З 2009 по 2020 рік висновками МСЕК зазначалося, що Позивач може виконувати надомну працю, однак з 2020 року її визнано непрацездатною. У висновку Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) зазначено 3 ступінь стенозу гортані. Відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, цей стан відповідає вираженому ступеню обмеження життєдіяльності (II ступінь), що є підставою для встановлення другої групи інвалідності. При складанні висновку експертної команди відповідачами було неправомірно занижено ступінь тяжкості основного захворювання – замість «післяопераційний гіпотеріоз важкої форми» зазначено «післяпроцедурний гіпотеріоз» та знижена ступінь тяжкості. Також не враховано консультативний висновок лікаря-ендокринолога від 27.03.2025 з підтвердженням діагнозу: гіпотеріоз важкого ступеню, наданий для проходження комісії експертної команди.

Крім того Позивачем було надано для експертній команді останній результат обстеження функції щитоподібної залози від 11.03.2025, котрий підтверджує важку форму гіпотеріозу (копія додається). Але в спірному Рішенні не вказано, що гіпотеріоз важкого ступеня.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має загальне захворювання за кодом Е89.0, за яким позивачеві 11.12.2009 було встановлено ІІ групу інвалідності, яка у подальшому періодично підтверджувалась МСЕК.

Позивач 04.06.2025 проходила оцінювання повсякденного функціонування, за результатом якої експертною командною прийнято рішення від 04.06.2025 № 150/25/1357/Р, згідно з яким з 01.12.2023 їй встановлено ІІІ групу інвалідності.

Позивач вважає назване рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Пунктами 7, 8 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Пунктом 31 Порядку встановлено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Відповідно до п. 40 цього ж Порядку за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема: ступеня обмеження життєдіяльності особи; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 затверджено Критерії встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 4, 5, 6 Критеріїв, до основних видів порушення функцій та структур організму людини, які визначаються під час оцінювання повсякденного функціонування особи, належать:

1) порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, мови, емоцій, волі);

2) порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);

3) порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);

4) порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

5) мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;

6) порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

За правилами, визначеним у пункті 8 Критеріїв, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Пункт 11 встановлює, що третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Згідно з п. 12 Критеріїв друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Матеріалами справи підтверджується, що під час оцінювання ОСОБА_1 експертна команда визначила помірне стійке обмеження функцій організму позивача: порушення функції дихання, обміну речовин, внутрішньої секреції, імунітету, потребує життєвого замісної гормональної терапії. Обмеження життєдіяльності: обмеження здатності до пересування - 0 ст.; самообслуговування - 0 ст.; виконання трудової діяльності - 1 ст.; орієнтації - 0 ст.; спілкування легкий; контроль своєї поведінки - 0 ст.; навчання - 0 ст. Має місце необхідність вжиття заходів соціального захисту: забезпечення лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах. Потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я: стаціонарне лікування під наглядом ендокринолога, онколога.

При цьому оскаржуване рішення відповідача містить опис діагнозів, які досліджувались експертною командою, на підставі яких проводилась оцінка повсякденного функціонування особи.

Обґрунтованість такої оцінки та рішення експертної команди в цілому підтверджена Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що з 2025 року в Україні впроваджено новий підхід до визначення інвалідності - через оцінювання повсякденного функціонування особи. За новими Критеріями у питанні встановлення статусу інвалідності важливим є не сам діагноз, а ступінь впливу захворювання на повсякденне життя особи, а тому під час вирішення відповідного питання експертна команда оцінює не хвороба чи її причини, а перевіряє чи обмежує хвороба здатність до самообслуговування, орієнтації, пересування, навчання або праці та ступінь такого обмеження, що й було вчинено відповідачем.

Натомість оцінка правильності встановлення відповідачем ступень обмеження життєдіяльності позивача перебуває поза площиною судового контролю.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах наданих законом повноважень та з дотриманням законодавчо встановленої процедури. Відтак, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/34495/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 28 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 28 липня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров