Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №280/3438/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3438/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Фірма «Юніор» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма «Юніор» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неприйняття податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року та травень 2022 року;

зобов`язати Державної податкової служби України прийняти:

- Декларацію з податку на додану вартість із додатками за квітень 2022 року від 16.06.2022 позивача датою направлення в автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України та надіслати квитанцію про прийняття декларації;

- Декларацію з податку на додану вартість із додатками за травень 2022 року 16.06.2022 позивача датою направлення в автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України та надіслати квитанцію про прийняття декларації.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року задоволено частково позовні вимоги.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо прийняття направлених 16.06.2022 Приватним підприємством Фірма «Юніор» податкових декларацій ПП «Фірма «Юніор» з податку на додану вартість за квітень 2022 року та травень 2022 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України прийняти направлені Приватним підприємством Фірма «Юніор» декларації з податку на додану вартість разом із додатками, а саме: за квітень 2022 року від 16.06.2022 та за травень 2022 року від 16.06.2022, за датою направлення їх в автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Запорізькій області та Державна податкова служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційні скарги тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що суб`єкти господарювання – платники третьої групи мають право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених підпунктом 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.

04.04.2022 о 09:01:45 через Електронний кабінет платником отримано повідомлення про реєстрацію з 01.04.2022 позивача платником єдиного податку на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Так, з 01.04.2022 позивач втратив статус платника податку на додану вартість на підставі реалізації свого права на самостійний вибір платником системи оподаткування.

Позивач станом на 16.06.2022 не мав права, встановленому Податковим законодавством, подавати декларації за квітень та травень 2022 року, так як не мав статусу платника ПДВ на той час.

Крім того, намагаючись змінити рішення про застосування спрощеної системи оподаткування платник діяв без додержання встановленої правової процедури, та отримав відмову за зверненнями від 30.03.2022 та 31.03.2022.

Рішення приймаються та опрацьовуються контролюючим органом за допомогою електронних сервісів Електронний кабінет платника, прийняття рішень відбувається у автоматичному режимі, тож для належного врахування звернень платника є вкрай важливим саме додержання платником передбаченої формальної процедури. У разі зміни платником способу та/ або форми звернення, алгоритм такої процедури порушується, що за відсутності вини контролюючого органу, призводить до неможливості вчасно реалізувати платником свої права.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), відповідно до яких, зокрема, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Так, відповідно до п.п. 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п.9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07. 2019 № 308.

Згідно пп.298.2.1 ст.298 ПКУ, для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Згідно до п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених п.9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Отже, заява про відмову повинна бути подана до першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Так, враховуючи, що позивач обрав електронну форму взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, у контролюючого органу були відсутні як правові обов`язки так й технічні можливості, вчасно отримати, опрацювати заяви позивача від 30.03.2022 про відмову від подання попередньої заяви від 29.03.2022 та змінити алгоритм прийняття рішення на зворотне. Відповідно контролюючий орган діяв в межах встановленої правової процедури та його дії не маю ознак протиправної бездіяльності.

Щодо посилання на рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/4025/22, заявник зазначає, що судове рішення набрало законної сили 27.04.2023. Таким чином, декларації за квітень 2022 року вiд 16.06.2022, за травень 2022 року вiд 16.06.2022р були надані ПП Фіма «Юніор» за період коли позивач не мав статусу платника з податку на додану вартість.

Реєстрація податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2022 року та за травень 2022 року датою подання на реєстрацію (16.06.2022) ПП «Юніор» можлива у порядку визначеному статтями 49 та 56 Кодексу.

Станом на 12.05.2025, відповідно до накопиченої інформації в базах даних ДПС, повторно податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року та за травень 2022 року ПП «Юніор» не подавались.

Також заявники не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судових витрат.

Відповідачі вважають необґрунтованими розміри витрат на правничу допомогу заявлені представником позивача відповідно до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, з наступних підстав: представником позивача штучно завищені обсяги та час витрачений на надання певних послуг, заявлені витрати не можна вважати ані неминучими, ані обґрунтованими, оскільки зазначені послуги (роботи) за своєю природою входять до надання послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, необхідних для складання відповідного позову та відповідно окремо не передбачені умовами Договору про надання правової допомоги.

Відповідачі вважають за необхідне вказати, що при визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката необхідно враховувати лише витрати на реальні послуги, які є фактичними, неминучими та безпосередньо пов`язані зі конкретною адміністративною справою, їх розмір є обґрунтованим та підтверджений належними первинними документами.

Зазначено, що час на підготовку позову та відповіді на відзив на позовну заяву у акті приймання-надання послуг від 11 травня 2025 року та рахунку № 2/05 від 14 травня 2025 року про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у справі №280/3438/25 не визначений.

Також, підготовка відповіді на відзив є правом , а не обов`язком позивача. Також, просимо суд звернути увагу на обсяг та зміст відповіді на відзив.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 280/4025/22, переведення позивача на спрощену систему було визнано незаконним, а його статус платника ПДВ відновлено з 01.04.2022. Зазначене рішення набрало законної сили 27.04.2023 і є обов`язковим до виконання відповідно до ст. 370 КАС України.

Таким чином, аргументи апелянта про відсутність статусу платника ПДВ на момент подання декларацій є безпідставними. Подання декларацій позивачем правомірним і обов`язковим.

ДПС України, попри рішення суду від 06.12.2022 у справі № 280/4025/22, звернення Позивача (лист № 101 від 04.02.2025), відмовилася приймати декларації, пославшись на відсутність обов`язку їх приймати (лист № 5900/6/99-00-12-02-01-06 від 28.02.2025).

Після набрання рішенням чинності, відповідач був зобов`язаний прийняти податкові декларації, направлені позивачем для реєстрації, і здійснити передбачені законодавством дії щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.12.2020 у справі № 804/6070/16. У ній суд вказав, що протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним упродовж усього періоду – від дати його видачі і до набрання чинності рішенням суду, яким визнано незаконним анулювання.

Також позивач зазначає, що суд ухвалив рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн із фактично понесених позивачем витрат у сумі 6 500 грн.

Вимога заявника про подальше зменшення витрат на правничу допомогу свідчить не про прагнення до «співмірності», а фактично про бажання повністю уникнути їх відшкодування. Суд першої інстанції вже зменшив суму. Вимагати ще більшого зменшення означає довести компенсацію до символічного рівня, що нівелює саму ідею відшкодування судових витрат, закріплену у п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву колегія суддів дійшла таких висновків.

ПП Фірма «Юніор» зареєстровано юридичною особою 16.02.1995. Видами діяльності позивача є: 23.20 Виробництво вогнетривких виробів (основний); 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Позивач з 01.11.2012 зареєстрований платником податку на додану вартість.

29.03.2022 керівником позивача прийнято рішення (наказ №4 від 29.03.2022) про обрання спрощеної системи оподаткування та реєстрацію у зв`язку з цим іншого податкового статусу позивача.

29.03.2022 позивачем засобами програмного комплексу «M.E.Doc» подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з метою переходу з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування, зокрема на 3 групу платників єдиного податку за ставкою 2% до доходу без реєстрації платником ПДВ (надалі - Заява про застосування спрощеної системи оподаткування).

Згідно з квитанцією № 2 до Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, вказаний документ отримано ДПС України 29.03.2022 о 15:21:46, реєстраційний номер документа: 9044433635.

30.03.2022 через економічну недоцільність переходу на спрощену систему оподаткування керівником позивача прийнято рішення (наказ № 5 від 30.03.2022) про скасування наказу № 4 від 29.03.2022 та відкликання Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

31.03.2022 через сервіс «гаряча лінія» ДПС України позивачем отримано інформацію щодо порядку відкликання Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до отриманої інформації, відкликання відбувається зокрема шляхом повідомлення в довільній формі щодо відмови від відповідної заяви, оскільки приписами податкового законодавства не встановлені вимоги щодо форми, змісту, порядку подання відповідних повідомлень.

31.03.2022 на підставі наказу № 5 від 30.03.2022 та з урахуванням консультації, отриманої через сервіс «гаряча лінія» ДПС України сформовано заяву (повідомлення) за вих. № 136 щодо скасування помилково поданої Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (надалі Заява про скасування), яку направлено до контролюючого органу через електронний кабінет платника податків з накладенням кваліфікованого електронного цифрового підпису (надалі - Електронний кабінет).

04.04.2022 о 09:01:45 через Електронний кабінет отримано повідомлення про реєстрацію з 01.04.2022 позивача платником єдиного податку на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

08.04.2022 у зв`язку з бездіяльністю Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо розгляду Заяви про скасування та прийнятим рішенням про переведення позивача на спрощену систему оподаткування, позивачем через Електронний кабінет повторно подано Заяву про скасування заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

08.04.2022 через сервіс «гаряча лінія» ДПС України позивачем подано звернення щодо бездіяльності контролюючого органу, яка полягає у невжитті контролюючим органом заходів щодо вчасного розгляду Заяви про скасування, що потягло за собою прийняття безпідставного рішення, зокрема про переведення позивача з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування з метою вирішення питання про скасування статусу платника єдиного податку 3 групи за ставкою 2%.

Співробітники сервісу «гаряча лінія» ДПС України запевнили позивача в тому, що відповідне рішення буде скасовано за наслідками розгляду відповідного звернення.

В той же час, питання про скасування рішення про переведення позивача з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування прийнято не було, що мало численні негативні правові наслідки для позивача та впливало на можливість здійснення прав та виконання обов`язків позивачем як платником податків.

18.05.2022 позивачем засобами програмного комплексу «M.E.Doc» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року.

За наслідками обробки вказаної декларації позивачем отримано квитанцію № 1 від 18.05.2022, в якій зазначено, що вказаний документ не прийнято, в графі «виявлені помилки/зауваження» зазначено: «документ не може бути прийнятий Податкова звітність за період призупинення реєстрації платника ПДВ та перебування платника на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 % не подається».

Такі самі дії вчинені позивачем 16.06.2022 у зв`язку з поданням декларації з податку на додану вартість за травень 2022 і так само отримано квитанцію 1 від 16.06.2022, в якій зазначено аналогічні підстави для відмови в її прийнятті.

Позивач, з урахуванням приписів Закону України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», що набрав чинності 27.05.2022, яким внесено зміни, зокрема до пп. 69.1 п. 69 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та доповнено пп. 69.11, яким передбачено, що платники ПДВ зобов`язані до 15 липня 2022 року зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкові накладні (надалі - ПН), складені за операціями з постачання товарів/послуг, здійсненими протягом лютого-травня 2022 року подав на реєстрацію до ЄРПН наступні податкові накладні:

08.06.2022 позивачем програмними засобами системи «M.E. Doc» подано на реєстрацію ПН № 41 від 27.04.2022. Вказана податкова накладна складена у зв`язку із виникненням у позивача податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до умов договору поставки № 2100848 від 17.02.2021, укладеним з Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» у зв`язку зі здійсненням поставки товарів згідно з видатковою накладною № 284 від 27.04.2022, товарно-транспортною накладною № Р-284 від 27.04.2022.

Однак, згідно з квитанцією до вказаної ПН від 08.06.2022 вказану ПН доставлено до центрального рівня ДПС України 08.06.2022 о 14:48:19, документ не прийнято, в графі «виявлені помилки/зауваження» зазначено: «документ не може бути прийнятий. Реєстрація платника ПДВ продавця призупинена з 01.04.2022 по 31.05.2022 у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %. Податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника ПДВ продавця у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %, не складаються».

10.06.2022 позивачем програмними засобами системи «M.E. Doc» подано на реєстрацію ПН № 39 від 25.05.2022. Вказана податкова накладна складена у зв`язку із виникненням у позивача податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до умов договору поставки № 1101-01 від 01.11.2018, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Днепропресс Сталь» у зв`язку зі здійсненням поставки товарів згідно з видатковою накладною № 339 від 26.05.2022, товарно-транспортною накладною № Р-339 від 26.05.2022.

Згідно з квитанцією до ПН від 08.06.2022 вказану ПН доставлено до центрального рівня ДПС України 10.06.2022 о 10:52:53, документ не прийнято, в графі «виявлені помилки/зауваження» зазначено: «документ не може бути прийнятий. Реєстрація платника ПДВ продавця призупинена з 01.04.2022 по 31.05.2022 у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %. Податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника ПДВ продавця у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %, не складаються».

Окрім цього, вважаючи себе платником ПДВ, позивачем 27.05.2022 платіжним дорученням № 400 сплачено до бюджету ПДВ за квітень 2022 в сумі 23000,00 грн.

30.05.2022 з метою відмови від податкового статусу платника єдиного податку за ставкою 2% від доходу з 01.04.2022, позивачем подано відповідну заяву датовану 31.03.2022 про відмову з 01.04.2022 від вказаного податкового статусу, вказана заява прийнята, що підтверджується квитанцією № 2 від 30.05.2022.

01.06.2022 за наслідками розгляду вказаної заяви позивача відповідачем 2 прийнято рішення про залишення її без розгляду без зазначення дійсних підстав для такого рішення.

31.05.2022 не погоджуючись з рішенням контролюючого органу щодо переведення на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022 Позивач, з метою захисту своїх прав та отримання правової допомоги звернувся до АО «Аксіома», з яким 31.05.2022 укладено договір про надання правової допомоги.

10.06.2022 з метою формування правової позиції по справі АО «Аксіома» направлено адвокатський запит до ДПС України. Вказаний адвокатський запит листом ДПС України від 15.06.2022 за вих. № 5250/7/99-00-04-03-03-07 скеровано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

20.06.2022 отримано відповідь ГУ ДПС в Івано-Франківській області на адвокатський запит (вих. № 5469/6/09-19-18-05-12 від 16.06.2022).

Так, зі змісту відповіді на запит вбачається, що 01.04.2022 за наслідками опрацювання Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ГУ ДПС у Івано-Франківській області прийнято рішення про переведення позивача з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі сплатою ставки податку в розмірі 2 %. Далі зазначається про те, що у період з 29.03.2022 по 29.05.2022 позивачем не подавалась заява з відміткою «Відмова» від спрощеної системи оподаткування; на лист від 31.03.2022 вих. № 136 (вхідний номер ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 06.04.2022 №8412/6) 14.04.2022 позивача повідомлено про реєстрацію з 01.04.2022 платником єдиного податку.

Позивач, вважаючи, що при викладених та встановлених обставинах справи дії контролюючих органів щодо переведення позивача – платника податку із загальної системи оподаткування з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, при умові, що ним подано заяву до 01.04.2023 про відмову від такого переходу, є порушенням його права, а подальші дії щодо відмови у реєстрації податкових накладних є наслідком такого порушення, звернувся із позовом до суду.

Вказані обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 280/4025/22, яким позовні вимоги ПП Фірма «Юніор» задоволені.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС у Івано-Франківській області про переведення позивача з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою 2% від доходу та зобов`язав ГУ ДПС у Івано-Франківській області відновити в Єдиному банку даних юридичних осіб відомості про статус позивача як платника податків загальної системи оподаткування з 01.04.2022 та відомостей про реєстрацію позивача платником податку на додану вартість з 01.04.2022.

Також суд зобов`язав ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені позивачем - податкові накладні, а саме: № 39, дата складання 25.05.2022, на загальну суму 67140,00 грн, в тому числі ПДВ - 11240,00 грн, датою її первинного подання - 10.06.2022; № 41, дата складання 27.04.2022, на загальну суму 16200,00 грн, в тому числі ПДВ 2700,00 грн, датою її первинного подання - 08.06.2022.

Вказане рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 280/4025/22.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, судом встановлено, що 08.06.2022 на виконання своїх податкових зобов`язань позивач направив до ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за операціями, здійсненими у квітні 2022 року: №1 від 07.04.2022, № 2 від 13.04.2022, № 3 від 24.04.2022, № 4 від 30.04.2022, №5 від 01.04.2022, № 6 від 01.04.2022, № 7 від 05.04.2022, № 8 від 05.04.2022, №9 від 05.04.2022, №10 від 05.04.2022, №11 від 06.04.2022, №12 від 07.04.2022, №13 від 07.04.2022, №14 від 11.04.2022, №15 від 11.04.2022, № 16 від 13.04.2022, №17 від 13.04.2022, №18 від 13.04.2022, № 19 від 13.04.2022, № 20 від 18.04.2022, №21 від 19.04.2022, №22 від 19.04.2022, № 23 від 19.04.2022, № 24 від 20.04.2022, №25 від 21.04.2022, №26 від 21.04.2022, № 27 від 21.04.2022, № 28 від 21.04.2022, № 29 від 21.04.2022, №30 від 22.04.2022, № 31 від 22.04.2022, № 32 від 22.04.2022, № 33 від 22.04.2022, № 34 від 25.04.2022, №35 від 25.04.2022, № 36 від 25.04.2022, № 37 від 25.04.2022, № 38 від 25.04.2022, № 39 від 25.04.2022, № 40 від 26.04.2022, № 42 від 28.04.2022, № 43 від 28.04.2022, № 44 від 29.04.2022, № 45 від 29.04.2022, № 46 від 30.04.2022.

Вищезазначені податкові накладні не були прийняті для реєстрації. Відповідно до інформації, яка міститься в квитанціях до вищевказаних податкових накладних: «документ доставлений до центрального рівня ДПС України 08.06.2022, але не може бути прийнятий. Реєстрація платника ПДВ продавця призупинена з 01.04.2022 по 31.05.2022 у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2%. Податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника ПДВ продавця у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2%, не складаються».

09.06.2022 на виконання своїх податкових зобов`язань позивач направив до ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за операціями, здійсненими у травні 2022 року: №1 від 14.05.2022, №2 від 18.05.2022, №3 від 02.05.2022, №4 від 02.05.2022, № 5 від 03.05.2022, №6 від 03.05.2022, №7 від 03.05.2022, №8 від 04.05.2022, №9 від 04.05.2022, №10 від 04.05.2022, №11 від 04.05.2022, №12 від 05.05.2022, №13 від 05.05.2022, №14 від 05.05.2022, №15 від 10.05.2022, №16 від 10.05.2022, №17 від 10.05.2022, №18 від 10.05.2022, № 19 від 12.05.2022, №20 від 12.05.2022, №21 від 13.05.2022, №22 від 17.05.2022, №23 від 17.05.2022, №24 від 17.05.2022, №25 від 17.05.2022, №26 від 17.05.2022, №27 від 18.05.2022, №28 від 18.05.2022, №29 від 18.05.2022, №30 від 18.05.2022, №31 від 19.05.2022, №32 від 19.05.2022, №33 від 19.05.2022, №34 від 23.05.2022, №35 від 23.05.2022, №36 від 23.05.2022, №37 від 23.05.2022, №38 від 24.05.2022, №40 від 25.05.2022, №41 від 25.05.2022, №42 від 26.05.2022, №43 від 26.05.2022, №44 від 27.05.2022, №45 від 27.05.2022, №46 від 27.05.2022, №47 від 31.05.2022, №48 від 31.05.2022.

Вищезазначені податкові накладні не були прийняті для реєстрації. Відповідно до інформації, яка міститься в квитанціях до вищевказаних податкових накладних: «документ доставлений до центрального рівня ДПС України 09.06.2022, але не може бути прийнятий. Реєстрація платника ПДВ продавця призупинена з 01.04.2022 по 31.05.2022 у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2%. Податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника ПДВ продавця у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2%, не складаються».

27.07.2023 позивач звернувся до ДПС України із заявою про прийняття для реєстрації та реєстрацію зазначених вище податкових накладних.

Листом від 22.08.2023 №24190/6/99-00-12-02-05-06 ДПС України повідомив позивача про те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №280/4025/22 виконано, та зазначено, що податкові накладні, які указані в заяві позивача, не були предметом судового розгляду у справі №280/4025/22. Також повідомлено, що відповідно до п. 20 Порядку ведення ЄРПН, внесення відомостей до ЄРПН здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач вважаючи дії ДПС України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних протиправними та такими, що унеможливлюють виконання позивачем своїх обов`язків як платника податку на додану вартість, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 по справі №280/7678/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024, позовні вимоги ПП Фірма «Юніор» задоволені:

визнано протиправними дії ДПС України щодо неприйняття для реєстрації поданих позивачем податкових накладних: №1 від 07.04.2022, № 2 від 13.04.2022, № 3 від 24.04.2022, № 4 від 30.04.2022, №5 від 01.04.2022, № 6 від 01.04.2022, № 7 від 05.04.2022, № 8 від 05.04.2022, №9 від 05.04.2022, №10 від 05.04.2022, №11 від 06.04.2022, №12 від 07.04.2022, №13 від 07.04.2022, №14 від 11.04.2022, №15 від 11.04.2022, № 16 від 13.04.2022, №17 від 13.04.2022, №18 від 13.04.2022, № 19 від 13.04.2022, № 20 від 18.04.2022, №21 від 19.04.2022, №22 від 19.04.2022, № 23 від 19.04.2022, № 24 від 20.04.2022, №25 від 21.04.2022, №26 від 21.04.2022, № 27 від 21.04.2022, № 28 від 21.04.2022, № 29 від 21.04.2022, №30 від 22.04.2022, № 31 від 22.04.2022, № 32 від 22.04.2022, № 33 від 22.04.2022, № 34 від 25.04.2022, №35 від 25.04.2022, № 36 від 25.04.2022, № 37 від 25.04.2022, № 38 від 25.04.2022, № 39 від 25.04.2022, № 40 від 26.04.2022, № 42 від 28.04.2022, № 43 від 28.04.2022, № 44 від 29.04.2022, № 45 від 29.04.2022, № 46 від 30.04.2022, доставлених для реєстрації 08.06.2022, та податкових накладних: №1 від 14.05.2022, №2 від 18.05.2022, №3 від 02.05.2022, №4 від 02.05.2022, № 5 від 03.05.2022, №6 від 03.05.2022, №7 від 03.05.2022, №8 від 04.05.2022, №9 від 04.05.2022, №10 від 04.05.2022, №11 від 04.05.2022, №12 від 05.05.2022, №13 від 05.05.2022, №14 від 05.05.2022, №15 від 10.05.2022, №16 від 10.05.2022, №17 від 10.05.2022, №18 від 10.05.2022, № 19 від 12.05.2022, №20 від 12.05.2022, №21 від 13.05.2022, №22 від 17.05.2022, №23 від 17.05.2022, №24 від 17.05.2022, №25 від 17.05.2022, №26 від 17.05.2022, №27 від 18.05.2022, №28 від 18.05.2022, №29 від 18.05.2022, №30 від 18.05.2022, №31 від 19.05.2022, №32 від 19.05.2022, №33 від 19.05.2022, №34 від 23.05.2022, №35 від 23.05.2022, №36 від 23.05.2022, №37 від 23.05.2022, №38 від 24.05.2022, №40 від 25.05.2022, №41 від 25.05.2022, №42 від 26.05.2022, №43 від 26.05.2022, №44 від 27.05.2022, №45 від 27.05.2022, №46 від 27.05.2022, №47 від 31.05.2022, №48 від 31.05.2022, доставлених для реєстрації 09.06.2022;

вирішено вважати прийнятими для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем вказані вище податкові накладні;

зобов`язано ДПС України здійснити визначену законодавством процедуру щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначених податкових накладних.

Зазначене рішення суду було виконано ДПС України та податкові накладні зареєстровані датою їх подання для реєстрації - 09.06.2022.

Наразі, відповідно до ЄРПН у ПП Фірма «Юніор» у періоді квітень-травень 2022 року зареєстровано податкових накладних (зобов`язань) на загальну суму 7329897,40 грн, в теч. ПДВ 734536,05грн.

У зв`язку з відсутністю прийняття декларацій з ПДВ за квітень-травень 2022 року, позивач направив до ДПС України лист № 101 від 04.02.2025 з вимогою прийняти декларацію з ПДВ із додатками за квітень 2022 року від 16.06.2022 та декларацію з ПДВ із додатками за травень 2022 року від 16.06.2022.

Проте, 28.02.2025 від ДПС України було отримано лист-відповідь №5900/6/99-00-12-02-01-06 від 28.02.2025, в якому податковий орган зазначав про відсутність у нього обов`язку приймати зазначені податкові декларації.

12.03.2025 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на бездіяльність посадових осіб державної податкової служби (на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України).

Відповідач на скаргу надав відповідь № 9982/6/99-00-12-02-06 від 09.04.2025, в якій фактично відмовив в прийнятті декларацій з ПДВ позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Згідно пунктам 48.1 - 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За положенням п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За пунктом 49.2 ст.49 Податкового кодексу України, Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За положенням пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

За положенням пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

49.12. У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. У свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Положення вищезазначених норм встановлюють, що підставою для неприйняття податкової декларації є виключно визначені законодавством підстави.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). З чим погодився Верховний суд у постанові від 18 травня 2021 року справа № 820/12047/15.

Відповідно до матеріалів справи, податкова звітність була спрямована позивачем не прийнята відповідачем.

Матеріалами справи свідчать, що підставою для не прийняття податкових декларацій за квітень, травень 2022 року відповідачем зазанчено те, що з 01.04.2022 позивач втратив статус платника податку на додану вартість на підставі реалізації свого права на самостійний вибір платником системи оподаткування, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №280/4025/22, яким зобов`язано ГУ ДПС у lвано-Франкiвськiй області відновити в Єдиному банку даних юридичних осіб відомості - статус ПП Форма «Юніор», як платника податків загальної системи оподаткування з 01.04.2022 та відомостей про реєстрацію ПП фірма «Юніор» платником податку на додану вартість з 01.04.2022, набрало законної сили лише 27.04.2024.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №280/4025/22, яке набрало законної сили 27 квітня 2023 року, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Івано-Франківській області про переведення позивача з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою 2% від доходу та зобов`язано ГУ ДПС у Івано-Франківській області відновити в Єдиному банку даних юридичних осіб відомості про статус позивача як платника податків загальної системи оподаткування з 01.04.2022 та відомостей про реєстрацію позивача платником податку на додану вартість з 01.04.2022.

У рішенні суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Івано-Франківській області як суб`єкт владних повноважень, всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, не довів правомірності прийнятого ним рішення та не надав належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Рішення суду у справі №280/4025/22 набрало законної сили, отже підлягає виконанню і є обов`язковими для всіх учасників справи, як то передбачено ст.370 КАС України.

У силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання незаконним переведення позивача на спрощену систему оподаткування відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку.

Колегія суддів наголошує, що вищевказаним рішенням суду було встановлено, що саме дії (рішення) відповідача, як суб`єкта владних повноважень порушили право позивача. Зазначеним судовим рішенням було зобов`язано відповідача відновити в Єдиному банку даних юридичних осіб відомості про статус позивача як платника податків загальної системи оподаткування з 01.04.2022.

Верховний суд в постанові по справі у справі № 804/6070/16 від 09.12.2020 виснував, що протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, неналежна організація процедури з боку суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, зокрема, у зв`язку з протиправною поведінкою такого суб`єкта владних повноважень, є певною мірою його відповідальністю.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від своєї протиправної поведінки, яка зокрема встановлена судовим рішенням, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх обов`язків.

Суд наголошує, що саме протиправні дії податкового органу – суб`єкта владних повноважень, створили наслідки які порушили у подальшому права позивача, зокрема, на подання декларацій.

Отже, відновлення рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №280/4025/22, яке набрало законної сили, статусу позивача як платника податку на додану вартість за період квітень-травень 2022 року, означає відновлення всіх прав та обов`язків платника ПДВ, в тому числі права нараховувати податок на додану вартість і обов`язок складати та реєструвати податкові декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з набранням судовим рішенням законної сили відповідач повинен був прийняти податкові декларації, направлені позивачем для реєстрації, і здійснити передбачені законодавством дії щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції обставин у справі, підтверджених належними доказами, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті податкових декларацій.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційних скарг, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Щодо рішення суду в частині стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17).

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2021 року у справі № 910/7586/19 щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу у склад якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

У цій постанові Верховний Суд указував, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 6500 гривень.

Суд першої інстанції, керуючись принципами справедливості та верховенства права, критерієм розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку, що відшкодуванню підлягають у розмірі 2500 гривень.

Колегія суддів зазначає, що в підтвердження понесених витрат, позивачем до суду першої інстанції було подано документи в підтвердження понесених витрат.

Як зазначалось, вирішуючи спір щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та на думку, суду дійшов до вірного висновку щодо зменшення їх розміру. При цьому, законодавство вимагає документального підтвердження та доведення витрат, при цьому не встановлює вичерпного чи обов`язкового переліку документів які необхідні надати, вказаний доказ не обов`язковим для підтвердження понесених судових витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2021 у справі № 910/7586/19 щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу у склад якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 також зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, заявлені витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та не співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання цих послуг, обсягом цих послуг та значенням справи для сторони.

Суд зазначає, що відповідач не спростовував та не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю наданої правничої допомоги не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Таким чином, керуючись принципами справедливості, критерієм розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відшкодуванню підлягають 2500 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров