Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №160/9867/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9867/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №160/9867/26

за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненого позову, заявлені вимоги:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору № 5712636 від 22.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 20430,60 грн., винесену державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовим О.О.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 не мав мети жодним чином ухилитись від сплати аліментів на дитину. З січня 2014 року та по теперішній час добровільно виконує свій батьківський обов`язок із допомоги в утриманні спільної доньки (якій на даний час вже 20 років), який у повній мірі співвідноситься із очікуванням ОСОБА_2 та не викликає у неї жодних сумнівів у добросовісності поведінки колишнього чоловіка. Зауважено, що за весь час ОСОБА_1 не змінював своє місце проживання, отримував постійний офіційний дохід та жодним чином не ухилявся від сплати аліментів. Окрім цього державним виконавцем було проігноровано заяву ОСОБА_2 про відсутність у позивача заборгованості зі сплати аліментів. Тому позивач вважає спірні постанови протиправними.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з`ясування обставин справи та відсутність належної оцінки поданих доказів. Просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є формальним. Суд не встановив первинної та визначальної обставини, від якої залежить можливість стягнення виконавчого збору, а саме - наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів; не перевірив законність та правильність розрахунку заборгованості, не встановив факту її існування та не надав оцінки доказам, які спростовували можливість її утворення; також суд залишив поза увагою заяви стягувача ОСОБА_2 , якими підтверджено добровільну, повну та щомісячну сплату аліментів боржником і відсутність будь-яких претензій до нього; не врахував, що заява стягувача від 13.01.2026 року була самостійною та достатньою підставою для проведення нового розрахунку заборгованості відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень; не надав оцінки тому, що державний виконавець Лісовий О.О., всупереч вимогам зазначеної Інструкції, не здійснив перерахунку заборгованості після отримання відповідної заяви стягувача; не врахував, що виконавчий збір був нарахований на підставі фактично неіснуючої заборгованості, а тому постанова про його стягнення не мала належних правових підстав; не дослідив доводи позивача щодо багаторічної бездіяльності органу ДВС та не направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження; також без належної оцінки поклав в основу рішення копії постанов, які не містять належного підпису державного виконавця, не скріплені печаткою органу ДВС, не мають вихідних реєстраційних реквізитів та не підтверджують факту їх офіційного винесення і направлення сторонам виконавчого провадження; не навів мотивів відхилення ключових доводів позивача та фактично обмежився формальним викладенням загальних повноважень державного виконавця без перевірки законності їх реалізації у спірних правовідносинах.

Відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 березня 2014 р. на виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист № 191/3931/13-ц, виданий 09 грудня 2013 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 29 серпня 2013 р 19 березня 2014 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57126736.

19 березня 2014 р. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 03 вересня 2018 р. інформацію внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

28 листопада 2025 р. виконавче провадження №57126736 передано до виконання державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовому Олександру Олександровичу.

28 листопада 2025 р. винесена постанова про арешт коштів боржника. Направлено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю. Відповідно до відповіді на запит до Пенсійного фонду України, боржник отримує дохід в ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ». Згідно з розрахунком заборгованості по виконавчому провадженню №57126736, станом на 16 листопада 2023 р. (на момент досягнення дитиною повноліття) сума боргу по сплаті аліментів складає 204306,05 грн.

18 грудня 2025 р. ОСОБА_2 до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подана заява про відсутність претензій по сплаті аліментів до ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 9 пункту 8 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень», 22.12.2025 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 20430,60 грн.

22 грудня 2025р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», абзацом 11 пункту 8 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень», 22 грудня 2025 р. постанова про стягнення виконавчого збору зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією.

22 грудня 2025 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №79867622, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ст.42 Закону, п.2 розділ VI Інструкції з примусового виконання рішень), постанова про арешт коштів боржника (ст.18, 48, 56 Закону). Направлено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю. Відповідно до відповіді на запит до Пенсійного фонду України боржник отримує дохід в ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ». 22.12.2025 р. державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно з відповіддю на запит до Міністерства внутрішніх справ України, за боржником зареєстрований транспортний засіб ЗАЗ 110218.

09 січня 2026 р. державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору такою, що прийнята всупереч чинному законодавству, позивач звернувся з позовом до суду.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 02.10.2019 у справі № 821/1109/17, від 30.06.2021 у справі № 460/2478/19, від 26.01.2022 у справі № 460/5748/21), виконавчий збір нараховується від суми, що підлягає примусовому стягненню; заява стягувача про відсутність претензій чи закінчення провадження не звільняє боржника від обов`язку сплатити виконавчий збір, якщо його не було стягнуто раніше; відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення основного провадження є законним кроком.

Отже, суд дійшов висновку, що факт закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача про відсутність претензій не скасовує обов`язку боржника сплатити виконавчий збір, а державний виконавець діяв виключно в межах вимог закону, винісши відповідну постанову та відкривши за нею окреме провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною другою статті 74 Закону №1404-VІІІ обумовлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 09.12.2013 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усього його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.08.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

В межах та на підставі судового рішення, 09.12.2013 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист №191/3931/13-ц та направлено для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції.

В подальшому, у межах відкритого виконавчого провадження, якому присвоєно № 41250087, протягом грудня 2013р. між стягувачем та боржником добровільно, за обопільної ініціативи було досягнуто домовленості про забезпечення батьком своєї дитини, що на практиці виявилось у формі щомісячного грошового забезпечення матері дитини, у розмірах що не були меншими за розмір аліментів, визначених судовим рішенням.

Стягувачем ОСОБА_2 особисто у січні місяці 2014 подано до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Заяву про повернення виконавчого документа.

04.03.2014 ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції закінчив виконавче провадження №41250087 та направив виконавчий лист №191/3931/13-ц виданий 09.12.2013 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто до 16.11.2023 року за належністю до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського управління Міністерства юстиції у зв`язку з тим, боржник на той момент працював у ТОВ «С.І. Груп Транс» м. Дніпро, що за територіальністю відносилося до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського управління Міністерства юстиції.

03.09.2018 Державний виконавець АНД ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 57126736.

10.01.2020 у зв`язку із реорганізацією відділу винесена постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження та про прийняття до виконання виконавчого провадження.

28.11.2025 державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального виносить постанови:

- про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 469,00 грн.;

- про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 326 453,00 грн.

18.12.2025 ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подана заява про відсутність претензій по сплаті аліментів до ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 9 пункту 8 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень», 22.12.2025 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість складає 204 306,05 грн, та винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 20 430,60 грн. та постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

22.12.2025 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №79867622, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт коштів боржника.

13.01.2026 на офіційну електронну адресу Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягувачка ОСОБА_2 подала письмову заяву, в якій повторно повідомила, що боржник ОСОБА_1 протягом усього періоду виконання рішення суду здійснював добровільну, повну та щомісячну сплату аліментів у готівковій формі в розмірах, визначених судовим рішенням, та що взагалі була впевнена в тому, що виконавче провадження є закритим у січні 2014 року.

У заяві від 13.01.2026 ОСОБА_2 також просила: врахувати подану заяву як підтвердження добровільної та повної щомісячної сплати аліментів боржником; провести перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні №57126736 та визначити її у розмірі 0,00 грн.; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 430,60 грн, винесену в межах виконавчого провадження №57126736, як таку, що не має правових підстав; повідомити про результати розгляду заяви у встановлений законом строк.

Листом від 02.02.2026 №5782 відповідачем було повідомлено ОСОБА_2 , зокрема про те, що: « 18.12.2025 р. ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подана заява про відсутність претензій по сплаті аліментів до ОСОБА_1 .

22.12.2025 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 9 п. 8 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень» 22.12.2025 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору. Виконавчий збір не стягнуто.

Керуючись ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», абзацом 11 п. 8 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень» 22.12.2025 р. постанова про стягнення виконавчого збору зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією.»

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (зокрема, у справах № 808/2840/16, № 916/1605/15, № 2540/5123/18), обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є: фактичне вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення; наявність реальної заборгованості/невиконання з вини боржника; належне інформування боржника про відкриття виконавчого провадження та надання йому можливості добровільно/самостійно виконати рішення чи надати підтвердні документи.

Згідно з п. 1 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, за відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (ст.ст. 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження»), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня його надходження виносить постанову про відкриття виконавчого провадження за допомогою АСВП.

Відповідно до приписів зазначеного пункту Інструкції, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний направити стягувачу роз`яснення положень ст. 183№ КУпАП, ч. 5 ст. 157 Сімейного кодексу України та ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а також повідомити про право надати підтвердні документи у разі стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю або дитини, яка страждає на тяжкі захворювання чи потребує спеціальної медичної допомоги/паліативного догляду.

Приписами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі (або за новою адресою, вказаною у заяві сторони), не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Саме з фактом належного направлення постанови закон пов`язує обізнаність боржника про початок примусового виконання рішення.

Окрім цього, п. 2 розділу XVI Інструкції зобов`язує виконавця протягом 10 днів з дня відкриття провадження вжити заходів щодо отримання інформації про доходи боржника та винести постанову про звернення стягнення на ці доходи (за окремими постановами щодо кожного джерела доходу відповідно до ст. 70 Закону та пунктів 3– 10 розділу X Інструкції).

Суд враховує сталу практику Верховного Суду (постанови від 07.05.2018 у справі № 916/1605/15, від 14.11.2019 у справі № 808/2840/16), згідно з якою, встановивши факт неодержання боржником постанови про відкриття провадження, виконавець позбавлений права вчиняти примусові дії та застосовувати будь-які стягнення чи санкції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, державним виконавцем зазначених імперативних вимог закону дотримано не було: Постанова про відкриття виконавчого провадження сторонам не надсилалася; жодні виклики, вимоги, розрахунки заборгованості чи інші процесуальні документи ані стягувачу, ані боржнику в установленому законом порядку не вручалися та не доводилися до їх відома.

Щодо посилання апелянта на відсутність реальної заборгованості зі сплати аліментів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Джерелами відомостей для розрахунку заборгованості є, в тому числі, заяви та (або) розписки стягувача, квитанції про перерахування аліментів.

Як встановлено колегією суддів, стягувач ОСОБА_2 неодноразово - заявою від 18.12.2025 та деталізованою заявою від 13.01.2026, офіційно повідомляла орган ДВС про те, що позивач протягом усього визначеного судом строку сплачував аліменти готівкою в повному обсязі за їхньою взаємною згодою.

Водночас оцінки факту добровільного виконання рішення суду, відсутності заборгованості та відсутності вини боржника відповідачем надано не було та матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що під час винесення постанови від 22.12.2025 року державний виконавець припустився формального підходу, безпідставно проігнорувавши волевиявлення стягувача, викладене у заяві від 18.12.2025 року, та факт реальної відсутності боргу. При цьому, оскільки виконавчий збір є похідною величиною і нараховується виключно від суми фактичної заборгованості, яка у даному випадку становила 0,00 грн, у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для нарахування та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20 430,60 грн.

Поряд із цим, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на систематичну та тривалу протиправну бездіяльність органу ДВС, що призвела до грубого порушення засад виконавчого провадження (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).

Так, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ приймався державними виконавцями різних органів Державної виконавчої служби України до виконання у 2014 році та у 2018 році. Після відкриття виконавчого провадження протягом наступних семи років (з 2018 по 2025 рік) державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо виконання судового рішення, зокрема не проводилися обов`язкові щоквартальні перевірки майнового стану боржника (що є прямим порушенням ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII), а також не здійснювалося нарахування та направлення розрахунків заборгованості.

Крім того, як вже було зазначено, в порушення ст. 28 Закону № 1404-VIII та пунктів 1, 2 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про відкриття виконавчого провадження сторонам рекомендованим листом не надсилалася, а будь-які виклики чи розрахунки заборгованості стягувачу та боржнику в установленому законом порядку не вручалися.

Зазначені обставини відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

З огляду на встановлені обставини справи, дії органу ДВС щодо винесення розрахунку заборгованості за 11 років без з`ясування реального стану виконання батьком своїх обов`язків та без урахування фактичних правовідносин сторін свідчать про надмірний формалізм, відсутність об`єктивності та протиправне свавілля з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було допущено поверхневий підхід та не надано належної правової оцінки ключовим обставинам справи, а саме: факту тривалого добровільного виконання рішення суду, реальній відсутності заборгованості зі сплати аліментів та, як наслідок, відсутності або ж наявності вини в діях боржника, як наслідок, суд першої інстанції безпідставно погодився з позицією відповідача. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про формальний розгляд справи, що призвело до порушення принципу всебічності судового розгляду.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, доведеними належними доказами не є, відповідно до п.1, п.2 ч.1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 25.06.2026, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції недотримано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, вважає за необхідне, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивач за подання адміністративного позову сплатив 1331,20 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги – 1996,80 грн судового збору (загальна сума судового збору - 3328 грн).

Таким чином, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, рішення та дії якого визнано протиправними.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №160/9867/26 скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору № 5712636 від 22.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 20430,60 грн., винесену державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовим О.О.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір у розмірі 3328 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов