Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №280/4027/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4027/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року в адміністративній справі №280/4027/26

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання рішення протиправним та зобов`язання чинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним рішення начальника дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, викладене в листі 36946/2922-38 від 24.04.2026, яким визначено що постанова Запорізької митниці ДФС від 26.11.2019 в справі про порушення митних правил №0151/11200/19 набрала законної (юридичної) сили 07.12.2019;

- зобов`язати начальника дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України здійснити контроль за рішеннями і діями державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №60954217 з урахуванням положень статті 539 Митного кодексу України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року в адміністративній справі №280/4027/26 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

20.05.2026 до канцелярії суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2026.

В обґрунтування заяви зазначено, що:

- в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (Справа № 280/4027/26) зазначено: «Запорізькою митницею ДФС притягнуто ОСОБА_1 (декларанта ТОВ "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ") до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення в порядку КУпАП ». У цьому формулюванні є важливий нюанс, який варто виправити. Справи про порушення митних правил (зокрема за ст. 485 МКУ) розглядаються за процедурою, визначеною саме Митним кодексом України, а не КУпАП. Згадка про КУпАП є зайвою. Самостійність МКУ: Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у ст. 2 зазначив, що положення КУпАП поширюються на порушення митних правил лише в частині, не врегульованій Митним кодексом. Окрема процедура: Розділ XIX Митного кодексу України повністю регулює провадження у справах про порушення митних правил (строки, складання протоколу, розгляд справи, винесення постанови). Тому стягнення накладається саме в порядку, передбаченому Митним кодексом України. У Постанові митниці жодного разу не згадується про існування КУпАП;

- в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (Справа № 280/4027/26) зазначено: « На виконанні у Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - Відділ) перебуває виконавче провадження № 60954217 з примусового виконання постанови 05151/11200/19 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 ». Судове рішення повторює помилки, зроблені відповідачем (щодо номеру постанови);

- в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (Справа № 280/4027/26) зазначено: « Закон № 1404-VIII не містить приписів, які б надавали директору Департаменту ДВС або іншим посадовим особам повноваження з власної ініціативи переглядати або скасовувати постанови державних виконавців, ухвалені під час здійснення виконавчого провадження». Абзац другий частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII містить протилежну норму: «Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №280/4027/26 - задоволено частково. Виправлено допущену описку в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 в адміністративній справі №280/4027/26, зазначивши в мотивувальній частині рішення номер постанови від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 - 0151/11200/19, замість - 05151/11200/19. В іншій частині заяви - відмовлено.

Суд виходив з того, що заява не підлягає задоволенню в цій частині, оскільки вимоги заявника, які містяться в заяві про виправлення описки, не є опискою в розумінні ст. 253 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині відмови у виправленні описок, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 01 червня 2026 року змінити та виправити в рішенні суду від 19 травня 2026 року суперечності щодо застосування норм Митного кодексу України замість Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також висновки суду стосовно повноважень начальника відділу державної виконавчої служби. Апелянт вказує, що суд першої інстанції під виглядом відмови у виправленні описки припустився помилкового тлумачення норм права та перекручення фактичних обставин справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав про її безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував приписи статті 253 КАС України, оскільки під опискою розуміється виключно технічна або випадкова помилка у тексті судового рішення, яка не змінює суті рішення. Натомість вимоги позивача спрямовані на зміну правових висновків та мотивування суду, що є неприпустимим у процедурі виправлення описки. Щодо згадки про КУпАП відповідач зауважив, що це є цитуванням правової позиції Верховного Суду стосовно розмежування юрисдикції, а зміна номеру постанови з « 05151/11200/19» на « 0151/11200/19» повністю вичерпала усунення технічних неточностей у справі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями частини першої статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Отже, правила статті 253 КАС України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру, тобто описки та очевидні арифметичні помилки.

Описками, у розумінні статті 253 КАС України, визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.

Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.

Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2022 року у справі №921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) та у своїй постанові від 9 червня 2022 року (провадження №11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16, ухвала Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі №820/10744/15.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 9 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, означає зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.

Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили.

Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Як правильно зазначив відповідач у відзиві, виправленню підлягала виключно описка в номері постанови Запорізької митниці ДФС - « 0151/11200/19» замість « 05151/11200/19», що і було обґрунтовано зроблено судом першої інстанції в ухвалі від 01 червня 2026 року.

Щодо зауважень апелянта стосовно розмежування норм КУпАП і Митного кодексу України та оцінки повноважень начальника відділу ДВС, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що ці міркування є правовими висновками суду першої інстанції, викладеними в мотивувальній частині рішення від 19 травня 2026 року. Незгода учасника справи з висновками суду першої інстанції, правовою кваліфікацією відносин або мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення по суті спору, підлягають перевірці виключно під час апеляційного перегляду самого рішення суду від 19 травня 2026 року, а не в порядку процесуальної процедури виправлення описок за статтею 253 КАС України.

Оскільки суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 01 червня 2026 року обґрунтовано виправив лише технічну помилку в номері акта (постанови митниці) та правомірно відмовив у зміні мотивів та змісту судового рішення під виглядом виправлення описки, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та діяв у відповідності до норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заява представника позивача, в задоволенні якої судом було відмовлено апелянту, фактично спрямована не на виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні, а має на меті зміну його змісту, що не відповідає положенням статті 253 КАС України.

Таким чином, враховуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, а тому відхиляє згадані покликання апелянта.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року в адміністративній справі №280/4027/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов