Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №280/11541/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11541/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №280/11541/25 (головуючий суддя першої інстанції - Новікова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.12.2025 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112/в від 04.12.2025 року, про відмову у призначення їй, як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй належну частку від одноразової грошової допомоги, як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000 грн. та здійснити доплату належної одноразової грошової допомоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є дружиною загиблого військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , протоколом засідання штатної ВЛК від 06.05.2025 року №2025-0506-0644-3703-0 прийнято рішення по зміну причинного зв`язку, яке призвело до смерті її чоловіка на: захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Після цього вона звернулася до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як дружина загиблого військовослужбовця, але відповідач відмовив у призначенні відповідної допомоги з посиланням на те, що їй у 2023 році вже було призначено грошову допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, але вона вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідачем не було враховано факт зміни причини смерті її чоловіка який відбувся лише 06.05.2025 року. Вважає що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги , встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 16).

ОСОБА_2 у період з 25.02.2022 року по 22.01.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення обороним України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області ( а.с. 19).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.01.2023 року ( а.с. 20).

Відповідно до акту спеціального розслідування за фактом смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 22.01.2023 року під час несення варти на тиловому пункті управління НОМЕР_3 механізованного батальону, біля населеного пункту Красноторка, Донецька область помер командир 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 механізованного батальону, молодший сержант ОСОБА_2 . Головний сержант ОСОБА_4 помітила ОСОБА_2 на землі в лежачому положенні, разом з солдатом ОСОБА_5 підійшли перевірили пульс. Видимих ознак життя ОСОБА_2 не подавав. Після чого були викликані співробітники поліції та медичної допомоги.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 423/НЕ від 27.01.2023 року причиною смерті ОСОБА_2 : а) Гостра недостатність кровообігу; б) Атеросклеротична хвороба серця.

Актом спеціального розслідування за фактом смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 від 01.02.2023 року, встановлено: «вважати: «Гостру недостатність кровообігу, атеросклеротичну хворобу серця», що стала причиною смерті командира 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 механізованного батальону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, молодшого сержанта ОСОБА_6 , внаслідок загального захворювання, настала під час проходження військової служби але не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Також під час розгляду справи встановлено, що протоколом засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1505 від 28.08.2023 року «Захворювання молодшого сержанта ОСОБА_7 , 1966 року народження: «Атеросклеротична хвороба серця. Гостра недостатність кровообігу», згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.05.2023 №131, сповіщення про смерть (загибель) №2/53 від 24.01.2023 виданого командиром в/ч НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть №423/НЕ від 27.01.2023, виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, Новокодацьке відділення, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.02.2023, виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Певденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , захворювання і причина смерті, Так, пов`язані з проходженням військової служби».

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 року №104/975 ( пункт 62), ОСОБА_8 (мати) та ОСОБА_1 (дружина) призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку із смертю молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року у справі №160/20968/24, яке набрало законної сили 11.02.2025 року, серед іншого, визнано протиправним та скасовано рішення 20 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1966 року народження, оформлене протоколом №1505 від 28.08.2023 року; зобов`язано 20 Регіональну ВЛК переглянути рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1966 року народження, оформлене протоколом № 1505 від 28.08.2023 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

06.05.2025 року штатною 20 Регіональної військово-лікарської комісії прийнято рішення (протокол), відповідно до якого змінено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 на: захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язані із захистом Батьківщини ( а.с. 21-22).

ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України з заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідного до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), у зв`язку зі смертю молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Відповідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 року №112/в ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та зазначено, що заява про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 надійшла на розгляд Комісії після призначення ОСОБА_1 у повному розмірі одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю молодшого сержанта ОСОБА_2 відповідно до Постанови №975, тобто після використання ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги встановленої іншим нормативно-правовим актом ( а.с. 23-24).

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач оскаржила таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Положеннями п.5 Порядку №975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 року №104/975 позивачу призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови №975 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку із смертю молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Вказане рішення відповідача ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувала.

У подальшому, а саме 06.05.2025 року штатною 20 Регіональної ВЛК прийнято рішення (у формі протоколу), яким змінено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 на: захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 року №112/в ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та зазначено, що заява про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 надійшла на розгляд Комісії після призначення ОСОБА_1 у повному розмірі одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю молодшого сержанта ОСОБА_2 відповідно до Постанови №975, тобто після використання ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги встановленої іншим нормативно-правовим актом ( а.с. 23-24).

Пунктом 2 Постанова №168 передбачено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Аналіз наведених вище норм Закону №2011-ХІІ та Постанови №168 дає можливість зробити висновок про те, що цими нормативно-правовими актами визначено різні розміри одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, а положеннями частини 7 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на те, що під час розгляду справи встановлено, що позивачем у справі отримана одноразова грошова допомога відповідно до приписів Закону №2011-ХІІ у зв`язку зі смертю її чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_2 , і у спірних відносинах, що виникли між сторонами у справі, позивач просить виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням тієї самої події - смерті її чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_2 , але на підставі Постанови №168, колегія суддів з урахуванням положень ч.7 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Постанови №168, оскільки нею реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_2 на підставі Закону №2011-ХІІ та Порядку №975.

Отже приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач у справі, як суб`єкт владних повноважень, під час прийняття рішення ( протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112/в від 04.12.2025 року) про відмову позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови №168, діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законом, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення, а тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову через їх необґрунтованість та безпідставність.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №280/11541/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №280/11541/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва