Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №280/8999/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м.Дніпросправа № 280/8999/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №280/8999/25 (суддя Прудивус О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач), яка виразилась у відмові здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції часу виконання позивачем обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в республіці Південний Судан та Ліберії, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” (один місяць за три);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції час виконання позивачем обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в розрахунку один місяць за три відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” за такі періоди:

- з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

- з 12.08.2016 по 31.03.2018 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Ліберія;

- з 28.12.2020 по 22.04.2022 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за кожен рік відповідно, з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” та раніше виплачених сум;

-зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до наказу відповідача від 22.08.2025 № 537 о/с в частині, що стосується календарної вислуги років, стажу служби в поліції та стажу служби в поліції позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні після здійснення вказаного перерахунку;

-зобов`язати відповідача здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача зі служби в поліції, з урахуванням вказаного перерахунку та раніше виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково. Так, суд:

-визнав протиправними дії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та зарахуванні до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції часу виконання ОСОБА_1 обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в республіці Південний Судан та Ліберії відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” (один місяць за три);

-зобов`язав Головне управління Національної поліції в Запорізькій області здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції час виконання ОСОБА_1 обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в розрахунку один місяць за три, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”, за такі періоди:

- з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час виконання ОСОБА_1 обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

- з 12.08.2016 по 31.03.2018 під час виконання ОСОБА_1 обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Ліберія;

- з 28.12.2020 по 22.04.2022 під час виконання ОСОБА_1 обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

-зобов`язав Головне управління Національної поліції в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за кожен рік відповідно, з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” та раніше виплачених сум;

-зобов`язав Головне управління Національної поліції в Запорізькій області внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537 о/с в частині, що стосується календарної вислуги років, стажу служби в поліції ОСОБА_1 , зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні після здійснення вказаного перерахунку;

-зобов`язав Головне управління Національної поліції в Запорізькій області здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції, з урахуванням вказаного перерахунку та раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує, що відповідно з наявними в матеріалах справи наказами, під час проходження служби в складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру та безпеки з 17.08.1998 до 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а не в ГУНП в Запорізькій області. Пунктом 1 наказу МВС України від 12.03.2013 № 205 о/с позивача було звільнено з ГУМВС України в Запорізькій області та з 16.03.2013 призначено до Спеціального миротворчого центру Національній академії внутрішніх справ. Підставою участі позивача у Міссії ООН в Республікі Південний Судан з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час служби в органах внутрішніх справ України є накази МВС України від 12.03.2013 № 205 о/с, від 07.02.2014 № 84 о/с, від 25.06.2014 № 1165 о/с.

Відповідач вважає, що відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про фактичне припинення ГУМВС України в Запорізькій області як юридичної особи публічного права свідчить про відсутність підстав для правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, зокрема передавального акту на підтвердження завершення реорганізації ГУМВС в Запорізькій області шляхом її перетворення на ГУНП в Запорізькій області, так і щодо державної реєстрації припинення ГУМВС в Запорізькій області як юридичної особи. Зазначені обставини в сукупності свідчать про недоведеність правонаступництва ГУНП в Запорізькій області стосовно прав та обов`язків ГУМВС в Запорізькій області. Відповідно, відповідач вважає, що ГУНП в Запорізькій області не має повноважень щодо перерахунку та зарахування стажу служби в поліції позивачу періоду з 16.03.2013 по 16.03.2015 для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції, тобто за період його служби в Спеціальному миротворчому центрі Національної академії внутрішніх справ.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 22 серпня 2025 року. На підставі зазначеного, наказом ГУНП в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537 о/с при звільненні зі служби в поліції позивачу оголошений стаж служби в поліції - 27 років 00 місяців 05 днів, обчислений відповідно до вимог статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Разом з тим, окремо обчислена вислуга років (зазначена як вислуга років на пільгових умовах) за періоди перебування в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а саме: (з 16.03.2013 до 16.03.2015, з 11.08.2016 до 31.03.2018, з 28.12.2020 до 22.04.2022 ) - 09 років 10 місяців 28 днів. Також оголошений стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, обчислений відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 - 27 років 00 місяців 05 днів.

Відповідач вважає, що суд першої інстанцій, допустив неправильне застосування положень статі 78 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 5 розділу VІІI Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, як наслідок дійшов помилкових висновків про наявність підстав для здійснення перерахунку позивачу календарної вислуги років, стажу служби в поліції та відповідно здійснення доплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також, за позицією скаржника, вимога про зобов`язання відповідача здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції, з урахуванням вказаного перерахунку та раніше виплачених сум є передчасною, оскільки в цій частині права позивача ще не порушені, а наказ про зарахування відповідних періодів до стажу служби в поліції ще не видавався.

Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач вказує, що правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, отже позиція скаржника, що він не є належним відповідачем у справі є помилковою. ЗУ «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» регулює саме цей вид правовідносин, колізії відсутні, апелянт намагається маніпулювати нормами права. Також звертає увагу, що в позовній заяві ним зазначена одна основна вимога – визнати протиправними дії (відмова в перерахунку календарної вислуги) відповідача, а решта позовних вимог не передчасні, а похідні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач в період з 17.08.1998 по 22.08.2025 проходив службу у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.18-19).

Позивач з 16.03.2013 по 16.03.2015, з 11.08.2016 по 31.03.2018, з 28.12.2020 по 22.04.2022 виконував обов`язки в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, що підтверджується відповідними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 205 о/с, від 07.02.2014 № 84 о/с, від 25.06.2014 № 1165 о/с, від 17.03.2015 № 456 о/с, від 19.04.2017 № 391 о/с, від 04.04.2018 № 365 о/с, від 28.12.2020 № 920 о/с, від 19.11.2021 № 708 о/с, від 29.03.2022 № 182 о/с та від 29.04.2022 № 248 о/с (а.с.6-10).

Наказом відповідача від 22.08.2025 № 537 о/с позивача було звільнено з органів Національної поліції з 22.08.2025 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі – Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII) у спеціальному званні “майор поліції” (а.с.11).

05.09.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, в якій просив:

1) здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” (далі – Закон України від 23.04.1999 № 613-ХIV) час виконання ним обов`язків в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки за такі періоди:

- з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час виконання ним обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

- з 12.08.2016 по 31.03.2018 під час виконання ним обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Ліберія;

- з 28.12.2020 по 22.04.2022 під час виконання ним обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан;

2) здійснити перерахунок стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за кожен рік відповідно, з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV;

3) внести відповідні зміни до наказу відповідача від 22.08.2025 № 537 о/с в частині, що стосується календарної вислуги років, стажу служби в поліції позивача, зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні після здійснення вказаного перерахунку;

4) здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача зі служби в поліції, з урахуванням вказаного перерахунку та раніше виплачених сум (а.с.14).

Листом відповідача від 07.10.2025 № П-155/05/3-25 позивача було повідомлено про те, що наказом від 22.08.2025 № 537 о/с при звільненні позивача оголошений стаж служби в поліції – 27 років 00 місяців 05 днів, обчислений відповідно до ст. 78 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII. Окремо обчислена вислуга років на пільгових умовах за періоди перебування в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а саме з 16.03.2013 по 16.03.2015, з 11.08.2016 по 31.03.2018, з 28.12.2020 по 22.04.2022, становить 09 років 10 місяців 28 днів. Позивачу встановлена вислуга років для призначення пенсії – 36 років 11 місяців 03 дні. Підстави для перерахунку вислуги та внесення змін до наказу від 22.08.2025 № 537 о/с відсутні (а.с.12-13).

Позивач, вважаючи відмову відповідача здійснити перерахунок та зарахувати до його поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” (далі – Закон України від 23.04.1999 № 613-ХIV) час виконання ним обов`язків в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, як протиправну бездіяльність, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем доведено протиправність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та зарахуванні до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції часу виконання позивачем обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в республіці Південний Судан та Ліберії відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV один місяць за три, а також обгрунтовано необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок поточної календарної вислуги та стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

За наслідками апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стосовно доводів відповідача, що він не є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Так, відповідач стверджує, що підставою участі позивача у Міссії ООН в Республікі Південний Судан з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час служби в органах внутрішніх справ України є накази МВС України від 12.03.2013 № 205 о/с, від 07.02.2014 № 84 о/с, від 25.06.2014 № 1165 о/с. Відповідач вважає, що відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про фактичне припинення ГУМВС України в Запорізькій області, як юридичної особи публічного права, свідчить про відсутність підстав для правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах ( зокрема в постанові від 4 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 25.06.2020 у справі №40/6852/18) неодноразово висловлював позицію стосовно того, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

По суті, у спірних правовідносинах ГУ НП у Запорізькій області, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, є правонаступником УМВС в Запорізькій області.

З матеріалів справи встановлено, що позивач після 2015 року продовжив службу в поліції, а наказом ГУНП в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 22 серпня 2025 року.

Тобто, звільнено позивача зі служби в поліції саме ГУ НП в Запорізькій області, розрахунок календарної вислуги при звільненні здійснювався саме відповідачем у справі, і спір виник у зв`язку із неправильним, як вважає позивач, розрахунком його поточної календарної вислуги та у зв`язку із цим, неправильного розрахунку суми одноразової допомоги при звільненні.

З огляду на викладене, суд відхиляє в цій частині доводи скаржника як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Нормою ст.4 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі Закон № 580-VIII) від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна. Поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій, іноземних держав як представники поліції з метою забезпечення координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції. Поліцейські можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Згідно з ч. 2 ст.78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Нормою ч.1 ст. 60 Закону № 580-VIII встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення визначає Закон України від 23.04.1999 № 613-ХIV “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” (далі Закон № 613-ХIV).

У ст.1 зазначеного Закону визначено, що національний персонал – це окремі військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, поліцейські, особи начальницького і рядового складу державних органів, які можуть оснащуватися вогнепальною (стрілецькою) зброєю та боєприпасами до неї відповідно до пропозицій міжнародних організацій у сфері безпеки, а також працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, державних органів і установ України, які направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки і не входять до складу національного контингенту. Разом з тим, в цій самій статті зазначено, що національний контингент – це військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв`язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, у тому числі у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об`єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних операціях підтримання миру і безпеки.

За приписами ст. 5 Закону № 613-ХIV, національний контингент і національний персонал комплектуються громадянами України - військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку.

Згідно ст. 8 Закону 613-ХIV, соціальний захист учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки і членів їх сімей забезпечується згідно з законами України. Якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі гарантії захисту учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються норми відповідного міжнародного договору або міжнародної угоди. Вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці.

Так, судом встановлено, що позивач в період з 17.08.1998 по 22.08.2025 проходив службу у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.18-19).

Позивач з 16.03.2013 по 16.03.2015, з 11.08.2016 по 31.03.2018, з 28.12.2020 по 22.04.2022 виконував обов`язки в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, що підтверджується відповідними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 205 о/с, від 07.02.2014 № 84 о/с, від 25.06.2014 № 1165 о/с, від 17.03.2015 № 456 о/с, від 19.04.2017 № 391 о/с, від 04.04.2018 № 365 о/с, від 28.12.2020 № 920 о/с, від 19.11.2021 № 708 о/с, від 29.03.2022 № 182 о/с та від 29.04.2022 № 248 о/с (а.с.6-10).

Наказом відповідача від 22.08.2025 № 537 о/с позивача було звільнено з органів Національної поліції з 22.08.2025 відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII у спеціальному званні “майор поліції”.

Листом відповідача від 07.10.2025 № П-155/05/3-25 позивача було повідомлено про те, що наказом від 22.08.2025 № 537 о/с при звільненні позивача оголошений стаж служби в поліції – 27 років 00 місяців 05 днів, обчислений відповідно до ст. 78 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII. Окремо обчислена вислуга років на пільгових умовах за періоди перебування в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а саме з 16.03.2013 по 16.03.2015, з 11.08.2016 по 31.03.2018, з 28.12.2020 по 22.04.2022, становить 09 років 10 місяців 28 днів. Позивачу встановлена вислуга років для призначення пенсії – 36 років 11 місяців 03 дні. Підстави для перерахунку вислуги та внесення змін до наказу від 22.08.2025 № 537 о/с відсутні (а.с.12-13).

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що оскільки позивач виконував обов`язки в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки під час несення служби у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, був направлений для виконання таких обов`язків наказами Міністерства внутрішніх справ України, відповідні періоди виконання таких завдань повинні бути зараховані саме до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

Як вже зазначалося, вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці.

Таким чином, кількість календарних місяців служби позивача в місіях ООН становить не 58, а 174 календарних місяців (58 (сума фактичних календарних місяців за всі періоди служби в місії ООН) *3 = 174 календарні дні).

Враховуючи, що функції ліквідованих управлінь МВС України були передані до відповідних управлінь Національної поліції України, саме відповідач є тим органом, на якого покладено обов`язок здійснити розрахунок календарної вислуги позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що ч.2 ст.78 Закону № 580-VIII містить вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, який зараховується поліцейським до стажу служби в поліції, та не містить часу проходження служби в міжнародній місії Організації Об`єднаних Націй.

Оскільки стаття 8 Закону №613-XIV регулює більш вузьке коло суспільних відносин, пов`язаних із соціальним захистом учасників міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки та членів їх сімей, що також включає право на пенсію та відповідне пенсійне забезпечення, то вона є спеціальною нормою по відношенню до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а остання є загальною нормою у цьому відношенні.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що, служба в міжнародних операціях Організації Об`єднаних Націй з підтримання миру і безпеки має зараховуватися у пільговому обчисленні.

Таке зарахування стажу передбачене ч.3 ст.8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV, який є спеціальним у спірних правовідносинах та підлягає застосуванню. У свою чергу, не зарахування зазначеної вислуги позбавляє позивача права на встановлення йому, як поліцейському, відповідної надбавки за вислугу років згідно ст.78 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Відтак, суд обгрунтовано зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції час виконання позивачем обов`язків в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в розрахунку один місяць за три відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV за такі періоди: 1) з 16.03.2013 по 16.03.2015 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан; 2) з 12.08.2016 по 31.03.2018 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Ліберія; 3) з 28.12.2020 по 22.04.2022 під час виконання позивачем обов`язків в міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в республіці Південний Судан.

Щодо підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції за кожен рік відповідно, з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 8 Закону № 613-ХIV та раніше виплачених сум, та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537 о/с в частині, що стосується календарної вислуги років, стажу служби в поліції позивача, зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені.

Нормою п.п. 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з п.2 розділу VІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських” (далі – Порядок № 260), поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 6 розділу VІІІ Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

За приписами п.7 розділу VІІІ Порядку № 260, у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Відтак, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок стажу служби в поліції для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції за кожен рік відповідно, з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 8 Закону України від 23.04.1999 № 613-ХIV та раніше виплачених сум, внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 22.08.2025 № 537 о/с в частині, що стосується календарної вислуги років, стажу служби в поліції позивача, зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені після здійснення вказаного перерахунку та здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільнені, з урахуванням вказаного перерахунку та раніше виплачених сум.

В цій частині вимоги позивача не є передчасними, як стверджує скаржник, а є взаємопов`язаними, а тому такі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 280/8999/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак