Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №160/22543/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/22543/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/22543/25 (суддя Калугіна Н.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000193/1 від 16.04.2025 р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000319.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості резервний метод.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача. Також судом вирішено питання розподілу судових витрат у справі та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн..

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи. Відповідач зазначає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень, а отже у суду не було законних підстав для їх скасування.

Щодо розподілу судом судових витрат відповідач зазначає про їх неспівмірність зі складністю справи, явне завищення розміру понесених витрат та таким, що не відповідає критеріям розумності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав їм належну юридичну оцінку. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Крім того, у відзиві позивач також просить вирішити питання розподілу судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи судом апеляційної інстанції, визначивши їх розмір у сумі 15 000,00грн., які стягнути на користь позивача за рахунок відповідача.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 08.11.2019 між ТОВ “АТБ-Маркет” (покупець) та YIWU МENGLONG IМPORT AND EXPORT СО. LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 3368-YM/CN. Пунктом 1.1 Контракту встановлено, що продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2019 року компанією “YIWU МENGLONG IМPORT AND EXPORT СО. LTD” було здійснено поставку товарів.

15.04.2025 позивачем було подано до Одеської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого під час митного контролю встановлено наступні розбіжності та невідповідності: а саме розділом 4 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення (п.4.2.6), яка на розгляд не надавалася. В коносаменті від 14.01.2025 № ZJSM24121344 зазначено судно “MSC MUMBAI VII V.XA501W”, проте в митній декларацій в графі 21 “транспортний засіб на кордоні” вказано судно “COMMANDER” але в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 15.04.2025 № СФ-43690, № СФ-43695, № СФ-43700 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на інше судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення даної складової митної вартості товару. В специфікації № 377 NG від 25.12.2024 до Контракту зазначено, що оплата за товар повинна бути протягом 30 днів після завантаження на судно. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано.

Враховуючи зазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).

На вимогу митниці позивачем додатково було надано копію експортної декларації, комерційну пропозицію, прайс-лист, свіфт, заявку на перевезення.

Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний та з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме: по товару №4 – 5,2212 дол.США/кг (МД від 10.04.2025 № UA100330/2025/106153), ніж заявлено декларантом 2,487 дол. США/кг.

Одеською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000193/1 від 16.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000319, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД №25UA500500012151U5 від 15.04.2025.

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з позовом про його скасування та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів у митній декларації та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом, митним органом виявлено наступне:

1) разом з товаром продавець повинен засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення (п.4.2.6), яка на розгляд не надавалася.

2) В коносаменті від 14.01.2025 № ZJSM24121344 зазначено судно “MSC MUMBAI VII V.XA501W”, проте в митній декларацій в графі 21 “транспортний засіб на кордоні” вказано судно “COMMANDER” але в рахунках на оплату транспортно – експедиційних послуг від 15.04.2025 № СФ-43690, № СФ-43695, № СФ-43700 не вказано вантажно – розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на інше судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення даної складової митної вартості товару.

3) В специфікації № 377 NG від 25.12.2024 до Контракту зазначено, що оплата за товар повинна бути протягом 30 днів після завантаження на судно. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано.

Судом встановлено, що копія митної декларації країни відправлення була надана відповідачу під час листування та консультацій.

Щодо доводів митного органу про те, що в коносаменті від 14.01.2025 № ZJSM24121344 зазначено судно “MSC MUMBAI VII V.XA5041W”, проте в митній декларації в графі 21 “транспортний засіб на кордоні” вказано судно “COMMANDER”, але в рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг від 15.04.2025 № СФ-43690, № СФ-43695, № СФ-43700 не вказано вантажно-розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на інше судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення даної складової митної вартості товару.

Суд встановив, що за умовами контракту від 08.11.2019 № 3368-YM/CN ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, КНР та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, умовами контракту від 08.11.2019 № 3368-YM/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість навантаження товару у продавця, а тому зазначена митним органом підстава у спірному рішенні про коригування митної вартості товару не може вплинути на визначення складової митної вартості товару, оскільки фактично сплачена за товар.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення позивачем на вимогу митного органу було надано копію SWIFT б/н від 28.02.2025, окрім того, позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав митному органу, серед іншого, копію виписки з бухгалтерської документації, експертний висновок Дніпропетровської ТПП, №ГО-762/1 від 13.06.2025. Однак, ці документи відповідачем не було взято до уваги.

Тобто, до митного органу були вчасно надані необхідні документи, зауваження, викладені відповідачем, є спростованими.

В спірному випадку відповідач не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.

Позивач під час митного оформлення належним чином повідомив позивача про розмір понесених витрат, а зауваження митного органу носять формальний характер та не впливають на заявлену митну вартість товару.

За таких обставин, є вірними висновки суду, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили.

Оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Оскаржене позивачем рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягало скасуванню.

Оскільки оформлення картки відмови є похідним при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави і для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000319.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Щодо розподілу судом судових витрат у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5000грн..

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині, то вони не спростовують висновків суду в оскарженій частині. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував всі необхідні обставини, визначив критерії, навів підстави, за яких дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000грн., суд виходить з наступного.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надані позивачем докази свідчать про те, що у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції позивачу були надані послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у сумі 15 000 грн..

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази. Фактично послуги адвоката, на стадії апеляційного провадження, полягали у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу, суть якого фактично зводиться до обставин, що були і підставами заявленого позову. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що у спірному випадку адвокатом було витрачено значний час та докладено значних зусиль задля “супроводження цієї справи” (так зазначено в додатковій угоді) в суді апеляційної інстанції.

В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у зв`язку з виникненням цього спору позивач був змушений звертатися до суду, у зв`язку з чим йому надавалася правнича допомога, що підтверджено матеріалами справи.

З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00грн., в решті клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/22543/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” (ЄДРПОУ 30487219) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак