Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/31144/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/31144/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/31144/25 (суддя Кучма К.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач), оформлене листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року щодо відмови йому у звільненні з військової служби на підставі рапорту від 13.08.2025 року, згідно із ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII за станом здоров`я, видавши відповідний наказ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він 13.08.2025 року направив до відповідача рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп.“г” п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”. Проте, листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року відповідач повідомив, що позивач рахується з 06.06.2024 р. як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, матеріали по даному факту передані в ДБР, тому задоволення рапорту на звільнення не можливо. Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача, оформлене листом №08/21727-25 від 17.09.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у даній справі в задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено у повному обсязі.

Із рішенням суду не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу невідомо жодної інформації стосовно наявних відносно нього кримінальних проваджень з підстав самовільного залишення військової частини. Дії відповідача, які полягають у не звільненні позивача з військової служби за поданим рапортом за наявних на те законних підстав, є протиправними.

В апеляційній скарзі позивач також просить вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути на його користь за рахунок відповідача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8 000 грн..

Відповідачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що є у справі. На думку відповідача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачу після отримання відомостей з ЄРДР наказом начальника загону від 07.06.2025 №481-ОС «Про особовий склад», в порядку статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба призупинена. Саме після отримання відомостей з ЄРДР служба призупиняється. Те, що позивачу невідомо про внесені відомості до ЄРДР, не звільняє відповідача від обов`язку згідно статті 24 Закону призупинити останньому військову службу. Відтак, з моменту призупинення військової служби, на позивача, як військовослужбовця, який самовільно залишив військову службу, не розповсюджуються положення статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У спірному випадку звільнення з військової служби можливе або у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку, або у разі прийняття виправдувального вироку, або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України та, відповідно, особистого з`явлення позивача на військову службу. Після цього позивач буде поновлений на військовій служби та може звернутись з рапортом щодо звільнення за обраною ним підставою.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач був призваний на військову за призовом під час мобілізації, на особливий період, та згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – начальника загону) від 31.01.2023 №53-ОС «Про особовий склад» зарахований у списки особового складу та всі види забезпечення.

Згідно наказу начальника загону від 14.05.2023 №240-ОС «Про особовий склад» позивач був призначений на посаду.

Рапортом від 25.03.2024 №25/16363/24-Вн здійснена доповідь начальнику загону щодо відсутності 20.03.2024 позивача за місцем лікування.

Наказом від 27.03.2024 №1339-АГ було призначено службове розслідування за фактом неприбуття з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу (служби) інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_2 в умовах воєнного стану.

Згідно наказу начальника загону від 25.03.2024 №234-ОС «Про особовий склад», позивач знятий з усіх видів забезпечення на підставі абзацу 13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України №468 від 06.06.2017, з 14.03.2024.

Наказом начальника загону від 27.03.2024 №243-ОС «Про особовий склад» позивач звільнений з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно пункту 127 підпункту 8 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 24 березня 2024 року та зарахований у розпорядження начальника загону.

Згідно висновку службового розслідування від 08.04.2024 №04.2/390/24, факт неприбуття з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу (служби) інспектора прикордонної

служби 2 категорії – навідника першої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_2 в умовах воєнного стану з 14.03.2024 підтвердився.

Згідно наказу начальника загону від 09.04.2024 №1632-АГ «Про результати службового розслідування» відділу морально-психологічного забезпечення, в порядку ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, матеріали службового розслідування визначено направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Хмельницькому.

Після отримання відомостей з Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань щодо порушення кримінального провадження відносно позивача, військова служба останньому, згідно наказу начальника загону від 07.06.2025 №481-ОС «Про особовий склад», в порядку статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» була призупинена.

З 06.06.2024 призупинена і виплата грошового забезпечення та здійснення інших видів забезпечення.

На адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 04.09.2025 №13/1/3527 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в додатках до якого містився рапорт позивача на звільнення від 13.08.2025 та заява.

Під час розгляду рапорту встановлено, що згідно наказу начальника загону від 07.06.2025 №481-ОС «Про особовий склад», в порядку статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба ОСОБА_1 призупинена. По суті рапорт не розглядався.

Відповіддю від 17.09.2025 №08/21727-25-Вих позивача було проінформавано про призупинення військової служби та про те, що рапорт за даних обставин не може бути розглянутий.

Позивач, вважаючи рішення відповідача, оформлене листом від 17.09.2025 №08/21727-25-Вих, протиправним, звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що наявні всі законні підстави для його звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов?язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку відповідач діяв у відності до вимог діючого законодавства і в його діях не вбачається протиправності по відношенню до позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.

На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Підстави звільнення з військової служби передбачені у статті 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до абзацу 16 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 279 вказаного Положення військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Порядок звільнення врегульований пунктами 288-297 Положення №1115/2009.

Пунктом 288 Положення №1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення, військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Отже, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.

Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Наслідком подання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

Судом встановлено, що позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив перенаправити на ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) рапорт про звільнення його з військової служби згідно із ст.26 Закону України “Про військовий обов?язок і військову службу” № 2232-XII, через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Однак, листом від 17.09.2025 р. “Про надання відповіді” відповідачем повідомлено, що рапорт від 13.08.2025 р. за вхідним від 11.09.2025 р. № 18808-25-Вх не може бути розглянутий та залишається таким, що не був реалізований у зв`язку з тим, що призупинена військова служба.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту “г” частини другої, пункту “г” частини третьої, підпункту “д” пункту 1, підпункту “в” пункту 2 частини четвертої, підпунктів “е” пунктів 1 і 2, підпункту “в” пункту 3 частини п`ятої та підпункту “е” пункту 1, підпункту “д” пункту 2, підпункту “в” пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту “ґ” пункту 1 частини четвертої, підпунктів “д” пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту “д” пункту 1, підпункту ґ пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Відповідно до пунктів 48-1, 48-2 Положення №1115/2009 для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Відповідно до частини 1 пункту 48-3 Положення №1115/2009 військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Тобто, факт самовільного залишення позивачем військової частини унеможливлює розгляд його рапорту від 13.08.2025 року, оскільки його військова служба є призупиненою та на нього не поширюються норми Закону №2232-ХІІ, що передбачено ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача у спірному випадку, які полягали у не розгляді по суті рапорту позивача про його звільнення з військової служби, за встановленого факту самовільного залишення останнім військової частини та у зв`язку із призупинення військової служби, є правомірними.

Те, що позивачу невідомо про внесені відомості до ЄРДР відносно нього за фактом самовільного залишення військової частини, не звільняє відповідача від обов`язку призупинити позивачу військову службу, що і було зроблено. Відтак, з моменту призупинення військової служби, на позивача, як військовослужбовця, який самовільно залишив військову службу, не розповсюджуються положення статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У спірному випадку звільнення з військової служби можливе або у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку, або у разі прийняття виправдувального вироку, або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, та, відповідно, особистого з`явлення позивача на військову службу. Після поновлення позивача на військовій службі, він набуде право звернутись з рапортом про звільнення за обраною ним підставою.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, підстави для задоволення похідних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов?язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII, видавши відповідний наказ, також відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у даній справі відсутні.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позов позивача та його апеляційна скарга залишені без задоволення.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 160/31144/24 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак