Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/30525/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/30525/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 160/30525/25 (суддя Рябчук О.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 15.08.2025 №2035354-2411-0462-UA12020010000033698 про нарахування податку на нерухоме майно за податковий період 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що автостоянка може мати тимчасові споруди та малі архітектурні формі (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу, навіси, тощо), які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для визначення сум податкових зобов`язань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає спірне рішення відповідача протиправним через те, автостоянка, що розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 53-Б, опис об`єкта: літ. А-1 - вартова, загальною площею 8,8 кв.м; І - замощення, загальною площею 591,2 кв.м. відноситься до малих архітектурних форм, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для визначення сум податкових зобов`язань, а також через те, що вказаний об`єкт підпадає під дію підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що є у справі. На думку відповідача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України). Згідно п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі – ІКС), ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС (Соборний район м. Дніпра), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 28.06.2023.

За даними ІКС ОСОБА_1 є власником одного з об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: - автостоянки, загальною площею 600 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 100%, з 19.10.2020 по 23.06.2021.

Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, з урахуванням норм визначених п. 102.1, в межах строку давності, визначеному ст. 102 ПКУ, ОСОБА_1 , контролюючим органом, в автоматичному режимі, сформовано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” (далі – ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за кодом бюджетної класифікації (18010300) за період 2020 рік, а саме:

- ППР № 2035354-2411-0462-UA12020010000033698 від 15.08.2025 на суму 3 542,25 грн., за податковий період 2020 рік.

Позивач стверджує, що автостоянка є об`єктом нежитлової нерухомості та має малі архітектурні форми, використовується фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 52.21 – Допоміжне обслуговування наземного транспорту. Отже, можна стверджувати, що зазначений об`єкт має всі необхідні умови для застосування норми пп. “е” пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що доказів того, що позивачем у власній господарській діяльності застосовується об`єкт нерухомості: майнового комплексу автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 до матеріалів справи не було надано. Контролюючим органом доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_1 обґрунтовує свою позицію тим, що автостоянка, відносно оподаткування якої податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник спір в цій справі, використовується ним як суб`єктом господарювання малого бізнесу, складається, зокрема, з тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та/або малих архітектурних форм, в оренду не передавалася.

Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно абз. “е” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.

Позивач стверджує, що він є фізичною-особою підприємцем, здійснює свою господарську діяльності у сфері обслуговування наземного транспорту, автостоянку використовує для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пп.14.1.229 п.14.1 ст.14 ПК України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Згідно з пп 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Згідно п.30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо права на користування пільгою із сплати податку та нарахованої суми податку.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. На підтвердження провадження своєї підприємницької діяльності, позивач був зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

Доказів подання до контролюючого органу такого повідомлення позивач суду не надав.

ОСОБА_1 не надав суду докази того, що майновий комплекс автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 використовувався ним у 2020 році для власних господарських потреб як фізичною особою-підприємцем. Не встановлено зв`язок наявності у власності позивача приміщення з провадженням ним підприємницької діяльності. У спірнгому випадку замало заявити про використання певного приміщення для провадження господарської діяльності, необхідно доказово підтвердити факт використання такого приміщення для провадження господарської діяльності.

Суд критично оцінює надані позивачем талони паркування як докази у справі, оскільки їх неможливо ідентифікувати з позивачем. На талонах відсутня інформація ким вони видані, та оплата за якою автостоянкою здійснена (адреса місця розташування відсутня).

Аналіз пункту “е” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.

Саме така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.

Позивач є власником нежитлової нерухомості - автостоянка.

Згідно акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячне сяйво 2018” код ЄДРПОУ 42319894 від 22.06.2021 року за рішенням №22/06/21 одноособового учасника Товариства від 22.06.2021 року внесено до статутного капіталу Товариства належне на праві приватної власності ОСОБА_1 нерухоме майно: майновий комплекс автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 , опис: літ. А-1 вартова, загальною площею 8,8 кв.м.; І-2204377912101; право власності зареєстровано 19.10.2020 року.

Доказів того, що позивачем у власній господарській діяльності використовувався об`єкт нерухомості: майновий комплекс автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 , опис: літ. А-1 вартова, загальною площею 8,8 кв.м., до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, при формуванні спірного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області враховано неможливість застосування пільги при нарахуванні та обчисленні ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправним спірного податкового повідомлення - рішення та його скасування відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст.139 КАС України.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 160/30525/25 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак