Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/12199/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/12199/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №160/12199/25 (суддя Озерянська С.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач) від 12.02.2025 № Ф-23952-0436 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), штрафу та пені в сумі 5399,31 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позовні вимоги позивача були задоволені, суд визнав протиправною та скасував спірну вимогу відповідача про сплату боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що станом на 17.06.2025 в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 наявна недоїмка в сумі 5017,35 грн за період 1 квартал 2014 по 1 квартал 2015. У зв`язку з виявленням факту несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 за період з 23.07.2013р. по 22.04.2014р. було сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2016 №000156404 на загальну суму 211,96 грн, в тому числі: штрафна санкція в сумі 110,79 грн та пеня в сумі 101,17грн (далі – Рішення 12). Розрахунок штрафної санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу, складання акту перевірки при виявленні факту несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску не передбачено діючим законодавством.

Відповідач вважає спірну податкову вимогу такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а отже у суду не було підстав для її скасування.

Позивач подала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

25.02.2015 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

12.02.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23952-0436, якою позивачу визначено заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску в сумі 5399,31 грн.

Згідно інформації, наданої податковим органом, в ІКП по КБК 71040000 відображені наступні нарахування єдиного внеску, як фізичній особі - підприємцю з липня 2013 по лютий 2015(включно) на загальну суму 5 399,31 грн.

Рішенням №0001366404 від 24.02.2016 року про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Рішенням №000156404 від 03.03.2016 року про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача за період з 23.07.2013 до 22.04.2014 застосовано штраф у розмірі 110,79 грн. та нараховано пеню у розмірі 101,17 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачем оскаржена в адміністративному порядку, однак рішенням відповідача від 28.03.2025 року скарга залишена без задоволення.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду з позовом про її скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідач протиправно сформував спірну вимогу, вона не відповідає критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У вимозі сума боргу складається лише з недоїмки на суму 5399,31 грн., а в графах “штрафи” та “пеня” - інформація відсутня; у вимозі відсутнє будь-яке посилання на рішення контролюючого органу №000156404 від 03.03.2016 року.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацами першим, третім, п`ятим, шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, необхідними умовами для сплати фізичною особою – підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження останньою підприємницької діяльності.

Верховний Суд неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства доходів і зборів №455 від 09.09.2013 року “Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

На момент прийняття спірної вимоги процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначала Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За правилами пункту 3 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції №449, у разі, якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

З наявного в матеріалах справи витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” вбачається, що за період з 2014 року по лютий 2015 року страхові внески за ОСОБА_1 сплачено Відділом освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради (код 02142371).

Також з витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” судом встановлено, що за 2014 рік ОСОБА_1 було сплачено страхові внески.

Отже, покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.

Також судом встановлено, що підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2025 року № Ф-23952-0436 у розмірі 5399,31 грн. стала наявність боргу, що виник згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперехування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №000156404 від 03.03.2016 року.

Як вбачається з рішення контролюючого органу, у зв`язку з несвоєчасною сплатою нарахованого єдиного внеску позивачем за період з 23.07.2013 до 22.04.2014, відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 110,79 грн., а також пеню у розмірі 101,17 грн. на загальну суму 211,96 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2025 року № Ф-23952-0436 не відповідає критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, в графах вимоги “штрафи” та “пеня” - інформація відсутня, крім того у вимозі відсутнє і будь-яке посилання на рішення контролюючого органу №000156404 від 03.03.2016 року, що створює для позивача правову невизначеність.

У спірному випадку суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною та скасував спірну вимогу відповідача як протиправну.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, колегія суддів не встановила підстав для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового у справі. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 160/12199/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак