Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №340/5308/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м.Дніпросправа № 340/5308/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 340/5308/25 (суддя Сагун А.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ (далі відповідач) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 20.02.2019;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2019;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов`язати військову частини НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 20.02.2019 з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що він у періоди з 22.05.2008 по 20.02.2019 проходив службу у відповідача. Однак, при його звільненні відповідачем не було проведено виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби. Індексація грошового забезпечення не виплачена станом і на дату подання позову.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення – січень 2008 року;

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, часткову невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду скасувати в оскарженій частині та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач стверджує, що судом фіксована величина індексації грошового забезпечення була обрахована невірно. Фактично, грошове забезпечення при підвищенні посадових окладів збільшилось лише на 297,75 грн. Підвищення доходу військовослужбовця фактично не відбулось. Сума можливої індексації грошового забезпечення мала становити: 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн). Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Враховуючи той факт, що підвищення грошового доходу відбулось на 297,75 грн, то відповідач повинен був нараховувати щомісячно індексацію різниці в сумі 4 165,4 за період з 01.03.2018 по 20.02.2019.

Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржується.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив службу у відповідача з 22.05.2008 по 20.02.2019 (а.с.15).

26.06.2025 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 НГУ з листом, в якому просив надати інформацію чи здійснювалась йому виплата індексації, індексації-різниці за період проходження служби, в разі невиплати, здійснити нарахування та виплату коштів, надати довідку щодо сум виплаченої індексації з вказанням базового місяця, надати інформацію про розмір грошового забезпечення за лютий та березень 2018, надати довідку про середній заробіток.

Відповіді від Військової частини НОМЕР_1 НГУ позивач не отримав.

Відповідно до наданих відповідачем довідок про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у 2015 році виплачувалась індексація у грудні; у 2016 році виплачувалась індексація у червні –липні, вересні грудні; в 2017 році індексація не виплачувалась; в 2018 році – в грудні; в 2019 році - в січні, лютому (а.с.36-39).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати йому у спірний період індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що є протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення – січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 20.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд вказав, що розмір грошового забезпечення позивача збільшився у березні 2018 року на 4 828,75 грн. та перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн.). Отже, у позивача відсутнє право на отримання індексації-різниці.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій позивачем частині, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно зі ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі – Закон України від 05.10.2000 № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 19 цього ж Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (абз. 4 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (абз. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ст. 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядком № 1078 визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

У п. 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704).

Нормою п. 4 цієї Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 визначено інший порядок встановлення та розміри посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

За приписами абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Враховуючи підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем).

Враховуючи наведені норми та правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був нарахувати і виплатити позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 20.02.2019 індексацію грошового забезпечення відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, однак протиправно не зробив цього.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача.

Матеріалами справи, а саме довідками про нарахування та виплату грошового забезпечення пітверджено, що позивачу виплачувалась індексація в 2018 році – в грудні; в 2019 році – в січні, лютому (а.с.36-39).

Водночас, виплата цієї індексації не виключає необхідності щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за наявності правових підстав для її виплати.

Відповідачем не спростовано тієї обставини, що нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення позивача є індексацією-різницею.

За приписами абз.5 п. 4 Порядку №1078 та відповідно до даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін сума індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762 грн. * 253,30% / 100), та становить 4463,15 грн.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд, розглядаючи таку категорію справ, неодноразово звертав увагу, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно п.8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Згідно довідки від 14.08.2025 №1245 (а.с.35), грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 9 321,25 грн., а в березні 2018 року становило 14 150,00 грн.

Тобто, розмір грошового забезпечення позивача збільшився у березні 2018 року на 4 828,75 грн. та перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн.).

Отже, у позивача відсутнє право на отримання індексації-різниці, а тому суд обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що судом невірно обраховано фіксовану величину індексації грошового забезпечення. Позивач стверджує, що лютому 2018 року він отримав премію за січень 2018, в березні 2018 році отримав премію за лютий 2018 року. Премію за березень 2018 року (як одну зі складових грошового забезпечення за березень 2018 року) він отримав у квітні 2018. Відповідно до особистої картки на грошове забезпечення, премія за березень 2018, як і за наступні місяці 2018 року становила - 3346, 50 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що обрахунки суд проводив на підставі довідок, що видані Військовою частиною, тобто, на підставі доказів, наявних у справі. Інформація, наведена у довідках, не спростована позивачем.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення в оскарженій позивачем частині ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 340/5308/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак