Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №953/3159/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р.Справа № 953/3159/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М.) по справі № 953/3159/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ № 13419208 від 15.12.2025 поліцейського ДПП Кушнерука М.М.;

- провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що спірною постановою на нього накладено штраф в розмірі 680,00 грн за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Проте, про наявність спірної постанови він дізнався лише від виконавчої служби, отримавши її лише 13.03.2026 в приміщенні Київського ВДВС у м. Харків .

Отже, як наслідок остання не набрала законної сили та не набула статусу виконавчого документу.

Натомість, ДПП безпідставно пред`явив спірну постанову до примусового виконання та за відсутності законних підстав застосував до позивача штраф в подвійному розмірі, замість штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 300-1 КУпАП.

Вважав, що не направлення ДПП спірної постанови на офіційну відому адресу реєстрації транспортного засобу позбавило ОСОБА_1 права своєчасно оплатити штраф у зменшеному розмірі – 170,00 грн чи оскаржити її у десятиденний строк.

Крім того, просив врахувати, що спірна постанова не містить роз`яснень порушнику прав на її добровільне виконання або оскарження, підписана протягом 11 хвилин з моменту фіксації з відміткою про набрання нею законної сили 27.01.2026 та строком пред`явлення до примусового виконання – 15.03.2026, що не могло бути відомо станом на день її складання (15.12.2025).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірну постанову пред`явлено до примусового виконання з пропуском двомісячного строку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Зауважує, що абз. 15 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» забороняє відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення бойових дій.

Враховуючи, що м. Харків, де проживає ОСОБА_1 належить до території можливих бойових дій згідно Постанови № 376, тому спірна постанова як виконавчий документ не підлягає виконанню.

Зазначає про неврахування судом першої інстанції відсутність у матеріалах справи повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи ОСОБА_2 за постановою від 15.12.2025.

Звертає увагу, що відповідальною особою, в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 300-1 КУпАП добровільно сплачено штраф в розмірі, визначеному ч. 1 ст. 300-1 КУпАП, а отже спірна постанова вважається виконаною.

При цьому, наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження вчинення позивачем порушень ПДР України.

Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи поза межами десятиденного строку, встановленого ст. 286 КАС України, безпідставне продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов.

Також, судом першої інстанції розглянуто справу за правилами спрощеного провадження, незважаючи на клопотання позивача про її розгляд в загальному позовному провадженні та не забезпечено ОСОБА_1 можливості «бути почутим» під час її розгляду.

Зауважує, що в судовому засіданні 25.06.2026 судом досліджені матеріали справи, які суттєво відрізняються, зокрема, від внутрішнього опису судової справи та від здійсненого фотофіксування матеріалів 12.05.2026 та 06.07.2026.

Просить врахувати, що за наслідками судового розгляду суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову, що не передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України.

Департамент патрульної поліції (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач подав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначив про порушення Київським районним судом м. Харкова правил юрисдикції, встановлених статями 20, 22, 25-28 КАС України. Вважає, що вказана справа належить до юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.12.2025 поліцейським ДПП Кушнеруком М.М. прийнято постанову серії 5АВ № 13419208 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Постановою встановлено, що 15.12.2025 о 11:34 за адресою М06 Київ – Чоп 555 + 730, особа яка керувала транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 49 км/год, чим порушила п. 12.9 (б) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу Каскад, 023-1219.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення вимог законодавства є доведеним, спірна постанова прийнята відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено пунктом 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.4 ПДР встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі встановлюються статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Процедуру оформлення працівниками органів і органів (підрозділів) Національної поліції України, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (далі - уповноважений поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.01.2020 року № 13 (далі - Інструкція № 13).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 13, уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з`ясовує наступне: 1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі; 2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою; 3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; 4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи; 5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; 6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу, зареєстрованого за межами України, - інформації про особу, яка ввезла його на територію України; 7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За визначенням п. 3 розділу ІІ Інструкції № 13, при опрацюванні уповноваженим поліцейським матеріалів автоматичної фіксації та встановлення факту учинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, цим уповноваженим поліцейським виноситься сформована Системою в автоматизованому режимі адміністративна постанова без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п.4 розділу ІІ Інструкції № 13, адміністративна постанова виноситься стосовно відповідальної особи, а в разі фіксації адміністративного правопорушення, учиненого на транспортному засобі, зареєстрованому за межами України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, - стосовно особи, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

З підпункту 1 п. 7 розділу ІІ Інструкції № 13 вбачається, що у разі наявності доказів учинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах автоматичної фіксації даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів Системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням цифрового підпису.

Згідно з п.9 розділу ІІ Інструкції № 13, винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова автоматично вноситься засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у якому здійснюється їх облік. Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова друкується з використанням засобів Системи та протягом трьох днів із дня її винесення передається національному оператору поштового зв`язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 .

В підтвердження факту перевищення автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 швидкості руху 15.12.2025 о 11:34 за адресою М06 Київ – Чоп 555 + 730,в населеному пункті відповідачем надано суду першої інстанції матеріали фото та відеофіксації правопорушення.

Спірна постанова також містить посилання (qr-код) на веб-сайт «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень», на якому особа, зокрема, позивач має можливість ознайомитися із зображеннями чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення.

Так, на фотознімку зафіксовано рух транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 99 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, зазначено дату і час фіксації 15.12.2025 о 11:34, а також географічні координати місця вчинення правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що технічний засіб Каскад 023-1219 сертифікований, відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги», що підтверджується сертифікатом перевірки типу та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Враховуючи викладене, фіксація транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення за допомогою приладу Каскад є належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення.

Доводи апелянта щодо відсутності належних доказів вчинення ним порушень ПДР спростовуються матеріалами справи.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів скаржника про безпідставне пред`явлення постанови до державного виконавця для примусового виконання, накладення на штрафу спірною постановою в розмірі 680,00 грн.

Так, за твердженням апелянта, про існування спірної постанови до березня 2026 р. (до вручення її копії органом ДВС) він не знав, від Департаменту патрульної поліції її копію не отримував, у зв`язку з чим остання не набрала законної сили та не набула статусу виконавчого документу. Водночас, ДПП за відсутності законних підстав направлено спірну постанову до примусового виконання в частині стягнення штрафу в подвійному розмірі.

Крім того, звертає увагу, що спірну постанову пред`явлено до примусового виконання з пропуском двомісячного строку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Зауважує, що відповідальною особою, в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 300-1 КУпАП добровільно сплачено штраф в розмірі, визначеному ч. 1 ст. 300-1 КУпАП, а отже спірна постанова вважається виконаною.

Відповідно до ч. 1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою стягнення з правопорушника подвійного розміру штрафу є вручення або отримання ним постанови про накладення адміністративного стягнення, та лише в тому разі, якщо особа не виконає вимоги цієї постанови або не оскаржить її у відповідні строки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 283 КУпАП працівником поліції у спірній постанові зазначено про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, спірною постановою одночасно роз`яснено правові наслідки невиконання адміністративного стягнення, а саме стягнення з ОСОБА_1 в примусовому порядку подвійного розміру штрафу у випадку несплати ним в п`ятнадцятиденний термін штрафу, визначеного цією постановою.

Доводи апелянта про неотримання ним постанови до березня 2026 р., що унеможливлює відлік відповідачем строку, визначеного ст. 307 КУпАП та, як наслідок, безпідставне стягнення подвійного розміру штрафу колегія суддів вважає такими, що не свідчать про протиправність постанови.

Згідно ст. 308 КУпАП подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу стягується органами державної виконавчої служби у випадку несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що можливі порушення працівниками ДПП процедури належного повідомлення позивача про накладення адміністративного стягнення, дотримання ними строків пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання, не врахування своєчасно сплаченого штрафу можуть бути підставою для оскарження дій останніх або оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявлялось та судом не розглядалось.

З цих підстав колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги щодо неможливості пред`явлення до примусового виконання спірної постанови з посиланням на абз. 15 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника щодо не складання поліцейським ДПП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи ОСОБА_2 за постановою від 15.12.2025 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідне повідомлення згідно ч. 3 ст. 279-1 КУпАП складається уповноваженою особою лише, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення.

Враховуючи, що відповідач мав можливість встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, тому ним правомірно складено саме постанову, а не повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за правилами спрощеного провадження, незважаючи на клопотання позивача про її розгляд в загальному позовному провадженні та не забезпечення ОСОБА_1 можливості «бути почутим» під час її розгляду.

Так, відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадян

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України установлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Отож, справи про притягнення до адміністративної відповідальності не належать до переліку справ, розгляд яких здійснюється у порядку загального позовного провадження.

Як наслідок суд першої інстанції правомірно, ураховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, відніс дану справу з приводу оскарження рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до справ незначної складності.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються судом з урахуванням особливостей, передбачених для окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності повинна розглядатись з повідомленням учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2026 вирішено розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання, в тому числі, 25.06.2026 проведено за участю позивача, на якому вислухані його пояснення та розглянуті клопотання сторін, що вбачається з протоколу судового засідання, надано позивачу можливість надати пояснення та висловити заперечення з метою об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи.

Про оголошення судового рішення 29.06.2026 о 16:50 позивач належним чином повідомлений, що вбачається з його особистого підпису на листі оголошенні про явку в судове засідання.

Фіксування судового процесу 29.06.2026 за допомогою технічних засобів не здійснювалось з огляду на неявку сторін на оголошення тексту рішення, про що секретарем судового засідання складено довідку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що позивач своєчасно та належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Щодо доводів скаржника про розгляд судом першої інстанції справи поза межами десятиденного строку, встановленого ст. 286 КАС України, безпідставне продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов колегія суддів зазначає, що вищевказані порушення норм процесуального права не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення згідно ч.3 ст.317 КАС України та не є такими, що призвели до невірного вирішення справи.

Доводи апелянта про те, що відмова у задоволенні позову не передбачена ч. 3 ст. 286 КАС України колегія суддів вважає помилковими.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:, зокрема 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Тобто, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити позов без задоволення за наслідками розгляду справи.

В свою чергу, формулювання судом першої інстанції у резолютивній частині «у задоволенні позову відмовити» є тотожним формулюванню «залишити позов без задоволення» та свідчить про залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення.

Доводи скаржника про те, що в судовому засіданні 25.06.2026 судом досліджені матеріали справи, які суттєво відрізняються, зокрема, від внутрішнього опису судової справи та від здійсненого фотофіксування матеріалів 12.05.2026 та 06.07.2026 колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 не зазначено в чому саме полягають такі відмінності.

Натомість, судом апеляційної інстанції жодних розбіжностей не встановлено.

Щодо тверджень апелянта у додаткових поясненнях про підсудність вказаної справи Харківському окружному адміністративному суду.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Главою 2 розділу І КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. При цьому, КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України (норми якої визначають справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 20 КАС України закріплено правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Відповідно до статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 20, 286 КАС України та статті 288 КУпАП, колегія суддів доходить висновку, що законодавець виключає можливість розгляду окружними адміністративними судами справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є постанова ДПП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто позов стосується рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, тому цей спір належить до предметної підсудності місцевого загального суду як адміністративного.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Київський районний суд м. Харкова прийнявши до розгляду позов та розглянувши його по суті, не порушив правила підсудності.

Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2026 по справі № 953/3159/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова