Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №520/17980/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. Справа № 520/17980/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 29.10.25 у справі № 520/17980/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України (далі також – відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів за період з 01.04.2024 по 30.06.2024;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 депонованих коштів у розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів виконання бойових завдань за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 за № 419;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 депоновані кошти в розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів за період з 01.04.2024 по 30.06.2024;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів виконання бойових завдань за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 за № 419.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 депонованих коштів у розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 депоновані кошти в розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що підстав для поновлення виплат позивачу грошового забезпечення у Військової частини НОМЕР_1 не виникає, адже починаючи з 09.09.2024 позивач до розташування військової частини не повернувся, продовжує проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та виконанням службових обов`язків, зворотного позивачем не доведено та не додано до позову письмових доказів, які б підтверджували законність перебування його поза межами військової частини. Із всіх доданих позивачем доказів не підтверджено факт того, що він перебував на стаціонарному лікуванні, а лише підтверджено факт звернення за консультацією та те, що відповідні звернення відбувалися декілька разів на місяць. Зазначає, що після проходження позивачем ВЛК у Військовій частині НОМЕР_2 , за результатами якого позивач потреби у відпустці не мав, останній був зобов`язаний дотримуватись порядку сповіщення свого командування і у разі підтвердження лікарем його незадовільного стану здоров`я позивач мав бути направлений на лікування, однак доказів дотримання цього порядку дій позивачем до позову не долучено. Вказує, що виходячи з положень ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ у редакції Закону №4392-IX, питання про виплату грошового та іншого забезпечення може бути розглянуте та вирішене виключно після фактичного повернення позивача до місця проходження військової служби. Відповідно, подальше вирішення питання щодо виплатити позивачу депонованих коштів в розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн залежить від повернення до місця проходження військової служби, так як позивач до місця розташування підрозділу не прибував та місце його перебування військовій частині не відоме; зазначене стосується і нарахування та виплатити позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024. Звертає увагу, що з урахуванням відсутності підтвердження того факту, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання до ротного опорного пункту включно, правових підстав для нарахування та виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань у Військової частини НОМЕР_3 не було. Просить урахувати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом у цій справі.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що у серпні 2024 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_3 із рапортом про виплату недоотриманої додаткової винагороди у розмірі 210 000 гривень за час перебування в зоні бойових дій з 01.04.2024 по 30.06.2024.

Листом від 20.08.2024 за № 1980 Військова частина НОМЕР_3 повідомила позивача про те, що в період з 01.04.2024 по 30.06.2024 ОСОБА_1 виконував бойові завдання (накази), перебуваючи в оперативному підпорядкуванні командирів інших військових частин, а тому здійснити зазначені виплати неможливо, оскільки у в/ч НОМЕР_3 відсутні підтверджуючі підстави наявності сумарно обчислених 30 днів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 12.09.2024 за № 258 старшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 09.09.2024 не повернувся з відпустки за станом здоров`я та самовільно залишив військову частину. Призупинено нарахування грошового та інших видів забезпечення з 09.09.2024.

Позивач звернувся до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 із скаргою про неотримання грошового забезпечення та інших виплат за квітень, травень, червень 2024 року.

Листом від 16 вересня 2024 року Військова частина НОМЕР_3 повідомила позивача, що згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 йому нараховано та виплачено всі належні кошти за квітень 2024 року (включаючи допомогу на оздоровлення), за травень 2024 року, за червень 2024 року. Щодо виплати додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 не надав до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_3 підтверджуючі документи, що він дійсно перебував на довготривалому лікуванні у зв`язку із пораненням.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 26 старшого сержанта ОСОБА_1 з 11 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частин та всіх видів забезпечення. З 10 вересня 2024 року знято з котлового забезпечення.

Крім того, листом від 23.01.2025 за №4820/ФЕС/33 позивачу повідомлено, що в жовтні 2024 року йому депоновано 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування у зв`язку із тим, що позивач не повернувся з відпустки та самовільно 09.09.2024 залишив військову частину.

Позивач неодноразово звертався із рапортами до відповідача про виплату всіх належних сум грошового забезпечення, проте вказаних дій відповідачем вчинено не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової додаткової винагороди відповідно п. 1-1 Постанови № 168 у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, за періоди з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно); додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини у відпустці для лікування після тяжкого поранення відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії від 09.08.2024 за № 1021 та виписного епікризу від 09.08.2024 за № 1730.

Зважаючи на те, що позивачу не було здійснено виплату нарахованого йому грошового забезпечення у розмірі 2190,35 грн та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 депонованих коштів у розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування підлягають задоволенню, а поновлення порушених прав позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача виплатити вказані суми.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Щодо нарахування одноразової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів виконання бойових завдань за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 відповідно до п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 за № 419.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Пунктом 1-1 установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, у редакції Наказу Міністерства оборони № 339 від 21.05.2024 - застосовується з 01 квітня 2024 року).

Відповідно до розділу XXXVII Порядку № 260 на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

Виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі:

даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Підготовка проектів наказів для здійснення виплати одноразової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Спірним питанням у даній справі є виплата позивачу одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання певних завдань, що передбачена п.1-1 Постанови № 168.

Поряд із цим з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, що також передбачена п.1-1 Постанови № 168, і що не заперечується сторонами.

Щодо правової природи одноразової винагороди та її відмінності від додаткової винагороди, обидві з яких передбачені п.1-1 Постанови № 168, колегія суддів зазначає таке.

Так, виплата додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн здійснюється тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Натомість виплата одноразової винагороди здійснюється у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Отже, одноразова винагорода виплачується додатково до винагороди у розмірі 100000,00 грн у разі дотримання вимог, що ставляться для виплати до винагороди у розмірі 100000,00 грн та за умови виконання бойових (спеціальних) завдань у певних локаціях.

Відповідно завданням суду є встановити чи виконував позивач такі завдання у світлі особливостей доказування в адміністративному судочинстві.

У цьому контексті необхідно наголосити на нормі частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач зазначив, що в період з 01.04.2024 по 30.06.2024 ОСОБА_1 виконував бойові завдання (накази), перебуваючи в оперативному підпорядкуванні командирів інших військових частин.

Отже, відповідач не заперечує факт участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань у певних локаціях, натомість посилається виключно на відсутність документального підтвердження.

Натомість, наявні у справі докази, надані відповідачем, свідчать, що позивач має право не лише на додаткову винагороди у розмірі 100000,00 грн, а й на одноразову винагороду в розмірі 70000 грн.

Разом з цим, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 05.05.2024 за № 128, виданого на підставі довідки в/ч НОМЕР_4 № 3436кл/вих. від 04.05.2024, у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Підстава: бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 618дск/ОУВ від 14.02.2024, бойове розпорядження 142 опб №6/25/519кп/дск від 14.02.2024, бойове розпорядження 24 омбр № 280 від 15.02.2024, бойове розпорядження 24 омбр № 339 від 27.02.2024, бойове розпорядження НОМЕР_5 омбр № НОМЕР_6 від 28.02.2024, бойове розпорядження НОМЕР_5 омбр № 454 від 18.03.2024.

Також, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 05.06.2024 за № 159, виданого на підставі довідки в/ч НОМЕР_4 № 3979кп/вих. від 04.06.2024, у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у бойових діях або здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Підстава: бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 618дск/ОУВ від 14.02.2024, бойове розпорядження 142 опб №6/25/519кп/дск від 14.02.2024, бойове розпорядження 24 омбр № 280 від 15.02.2024, бойове розпорядження НОМЕР_5 омбр № 339 від 27.02.2024, бойове розпорядження НОМЕР_5 омбр № НОМЕР_6 від 28.02.2024, бойове розпорядження НОМЕР_5 омбр № 454 від 18.03.2024.

Крім того, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 05.06.2024 за № 159, виданого на підставі довідки в/ч НОМЕР_4 № 4654кп/вих. від 05.07.2024, довідки в/ч НОМЕР_7 № 189 від 05.07.2024, довідки в/ч НОМЕР_8 № 815/890 від 01.07.2024, рапорту 2 піхоти роти № 3655/1 від 02.07.2024, бойового розпорядження в/ч НОМЕР_3 № 30/4 від 29.06.2024, у період з 01.06.2024 по 30.06.2024 старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 3849т/оту від 28.06.2024, бойове розпорядження в/ч №30 від 29.06.2024, бойове розпорядження в/ч НОМЕР_3 №30/1 від 29.06.2024.

Вказані відомості підтверджуються Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 16.08.2024 №1937, виданою в/ч НОМЕР_3 .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання одноразової додаткової винагороди відповідно п. 1-1 Постанови № 168 у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.04.2024 по 30.06.2024 (включно).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових 01.04.2024 по 30.06.2024, є обґрунтованим і законним.

Щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період перебування позивача у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 за №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 5 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відтак, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1, у розмірі 100000 гривень, а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Судом установлено, що 30.06.2024 ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання бойового завдання, безпосередньо у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, за період 10.08.2024 по 08.09.2024 йому не виплачувалась грошова допомога, оскільки позивач не надав доказів у підтвердження стаціонарного лікування, а надав лише докази звернень до медичних установ за консультацією.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 09.08.2024 № 224 старшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього командира першого піхотного відділення третього піхотного взводу другої піхотної роти Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_1 , який вважався таким, що з 30.06.2024 перебуває на лікуванні після поранення та був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким що з 10.08.2024 перебуває у відпустці за станом здоров`я терміном 30 діб.

Підставою для видання вказаного наказу були: рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 від 09.08.2024 за № 4646, довідка позаштатної військово-лікарської комісії від 09.08.2024 за № 1021 та виписний епікриз від 09.08.2024 за № 1730.

Факт отримання поранення позивачем пов`язане із захистом Батьківщини та не спростовується відповідачем.

У період з 30.06.2024 по 03.07.2024 у КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №22735 від 03.07.2024; 04.07.2024 по 19.07.2024 у ДОЗ К.ОДА ВОКЛ ім.М.І. Пирогова, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №16556 від 19.07.2024; 19.07.2024 по 09.08.2024 у ВМР ТП в/ч НОМЕР_9 , що підтверджується виписним епікризом №1730 від 09.08.2024.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини у відпустці для лікування після тяжкого поранення відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії від 09.08.2024 за № 1021 та виписного епікризу від 09.08.2024 за № 1730.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про те, що належним способом порушених прав позивача буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 10.08.2024 по 08.09.2024 є обґрунтованим і законним.

Щодо виплати депонованих коштів у розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 1.8, 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 за №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", командир військової частини зобов`язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.

Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).

Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати особовому складу здійснюються готівкою за розрахунково-платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами або шляхом зарахування коштів на карткові рахунки в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Для виплати грошового забезпечення, заробітної плати та здійснення інших виплат особовому складу через карткові рахунки військова частина укладає відповідний договір з банківською установою (установами).

Підтвердженням виплати грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат (у тому числі через карткові рахунки) є розрахунково-платіжна відомість (реєстр про зарахування коштів на карткові рахунки), видатковий касовий ордер з підписом особи про отримання коштів.

Військовослужбовці та працівники, які отримують грошове забезпечення, заробітну плату та інші виплати готівкою, розписуються в розрахунково-платіжних відомостях (видаткових касових ордерах) про його (її, їх) отримання.

Видача готівки з каси військової частини здійснюється тільки особі, зазначеній у видатковому документі.

В особливий період у разі неможливості отримання військовослужбовцем грошового забезпечення під час участі в бойових діях та операціях за рапортом грошове забезпечення виплачується членам сім`ї, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у такі способи: готівкою (через касу військової частини); поштовим переказом (з оплатою цих послуг за рахунок військової частини); зарахуванням на картковий рахунок.

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.

Як зазначає представник відповідача, підставою для припинення виплат позивачу став Наказ командира Військової частини НОМЕР_3 № 258 від 12.09.2024 про призупинення грошового та інших видів забезпечення з 09.09.2024 у зв`язку із неповерненням з відпустки за станом здоров`я.

Проте неповернення військовослужбовця до військової частини не скасовує його право на отримання грошового забезпечення за періоди, коли він фактично ніс службу. Грошове забезпечення виплачується за фактичний період служби, а не за той, що був пропущений через самовільне залишення.

З огляду на те, що позивачу не було здійснено виплату нарахованого йому грошового забезпечення у розмірі 2190,35 грн та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 депонованих коштів у розмірі 2190,35 грн грошового забезпечення та 127096,78 грн додаткової винагороди за лікування підлягають задоволенню, а поновлення порушених прав позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача виплатити вказані суми.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернулося із позовною заявою у цій справі із пропуском строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 06 серпня 2025 року надав оцінку строкам звернення позивача до суду.

Так, суд першої інстанції, ураховуючи заявлене позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, доводи позивача про перебування на військовій службі та безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебування на тривалому лікарняному, а також з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, обґрунтовано задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, на які посилався відповідач як на підставу у відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, та належним чином не дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та мають значення для розгляду справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 520/17980/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц