Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №520/25864/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. Справа № 520/25864/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 21.04.26 у справі № 520/25864/25

за позовом ОСОБА_1

до Харківського національного університету внутрішніх справ

про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат, Коломойцев М.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ, які полягають у відмові ОСОБА_1 в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

- зобов`язати Харківський національний університет внутрішніх справ оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.26 у справі № 520/25864/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ, які полягають у відмові ОСОБА_1 в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язано Харківський національний університет внутрішніх справ оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Наказом ХНУВС від 06 листопада 2015 року № 205 о/с (зі змінами, внесеними наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 09 грудня 2015 року № 220 о/с) його було звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України. Вказує, що наказом ХНУВС від 11 грудня 2015 року № 223 о/с позивача було прийнято за заявою на посаду провідного фахівця докторантури та ад`юнктури Університету з 18 грудня 2015 року. Наказом ХНУВС від 20 грудня 2023 року № 616 о/с ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з 31 грудня 2023 року. Зазначає, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону України №2262-ХІІ до вислуги років осіб, зазначених у пункті “ж” статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення пенсії, звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах. Звертає увагу суду, що з дати звільнення з органів внутрішніх справ України до дати призначення на посаду пройшов відповідний проміжок часу та час роботи на посадах у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України було перервано, права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він немає.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 205 о/с (зі змінами, внесеними наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 09 грудня 2015 року № 220 о/с) позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 11 грудня 2015 року № 223 о/с позивача було прийнято за заявою на посаду провідного фахівця докторантури та ад`юнктури Харківського національного університету внутрішніх справ з 18 грудня 2015 року.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20 грудня 2023 року № 616 о/с позивача було звільнено за власним бажанням з 31 грудня 2023 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про направлення документів для призначення пенсії на підставі пункту ж статті 1-2 Закону України №2262-ХІІ до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач листом №Б278/20/1734/2025 від 11.07.2025 року було відмовлено у направленні документів, зазначивши, що з дати звільнення з органів внутрішніх справ України до дати призначення на посаду у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України було перервано, право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивач не має.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначені Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон 2262-ХІІ).

Статтею 1-2 2262-ХІІ визначено осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону. Так, в абзаці 1 зазначеної статті Закону 2262-ХІІ визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи.

Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 Закону 2262-ХІІ, до таких осіб віднесено державних службовців та працівників навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 1-2 Закону 2262-ХІІ до таких осіб також законодавець відносить і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Частиною 3 статті 17 Закону 2262-ХІІ до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

В частині 2 статті 17 Закону 2262-ХІІ передбачено, що поліцейським додатково зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції.

В частині 3 статті 17 Закону 2262-ХІІ зазначено, що до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах".

Судом першої інстанції, встановлено, що з 18.12.2015 року до 31.12.2023 року позивач безперервно працював на посаді провідного фахівця докторантури та ад`юнктури Харківського національного університету внутрішніх справ, що відповідач не заперечує.

З 18.12.2015 року до 31.12.2023 року позивач відносився до категорії осіб, перелічених в ч. 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію", якими закріплено, що працівники міліції, які на день набрання чинності Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне убезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, суд уважає за необхідне зазначити, що процес формування підрозділів Національної поліції розпочався з 02.07.2015 року, а фактично з 07.11.2015 року. У зв`язку з цим законодавцем були надані гарантії збереження права на пенсію для окремих категорій осіб, зокрема, працівників навчальних закладів МВС, до моменту визначення їх остаточного статусу, що було відображено в п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Харківського національного університету внутрішніх справ, які полягають у відмові ОСОБА_1 в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язання Харківський національний університет внутрішніх справ оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту Ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 520/25864/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц