Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №200/1348/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року справа №200/1348/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 200/1348/26 (головуючий суддя І інстанції – Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо неврахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи з 03.01.2012 по 11.01.2012, з 20.02.2015 по 25.02.2015, один день 31.10.2016, з 23.06.2017 по 27.06.2017, з 12.07.2017 по 24.07.2017, з 16.04.2022 по 27.11.2022, з 23.01.2024 по 02.02.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи з 03.01.2012 по 11.01.2012, з 20.02.2015 по 25.02.2015, один день 31.10.2016, з 23.06.2017 по 27.06.2017, з 12.07.2017 по 24.07.2017, з 16.04.2022 по 27.11.2022, з 23.01.2024 по 02.02.2024 та здійснити донарахування розміру пенсії у зв`язку з включенням зазначених періодів до пільгового підземного стажу за Списком № 1, що також впливає на збільшення страхового стажу, з урахуванням вимог частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 25.08.2025.

В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії по інвалідності.

Вказує, що при розрахунку його трудового стажу відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи, які підтверджуються записами трудової книжки позивача, а також відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують право позивача на належний соціальний захист.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи з 16.04.2022 по 27.11.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати з 25.08.2025 ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 16.04.2022 по 27.11.2022, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 709,80 грн.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду з 16.04.2022 по 27.11.2022 констатував, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах. Відтак, спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з повним робочим днем під землею.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, що стосуються періодів роботи позивача з 03.01.2012 по 11.01.2012 період навчання; з 20.02.2015 по 25.02.2015 період навчання; 31.10.2016 відпустка без збереження заробітної плати; з 23.06.2017 по 27.06.2017 – 5 днів відпустки без збереження заробітної плати за 2017 рік, акумульована в один період; з 12.07.2017 по 24.07.2017 навчання; з 23.01.2024 по 02.02.2024 відсутність на роботі без збереження заробітної плати, суд першої інстанції виснував, що підстави для зарахування вказаних періодів були встановлені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 200/3431/25.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 становить 14 років 0 місяців 27 днів.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.04.2022 по 27.11.2022, оскільки між наказами про результати атестації робочих місць № 58/1 від 16.04.2017 та № 134 від 28.11.2022 наявна перерва.

За встановлених у справі обставин позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, отже, визначена позивачем дата перерахунку 25.08.2025 не відповідає жодним нормам чинного пенсійного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року по справі № 200/3431/25, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування ОСОБА_1 до спеціального стажу за Списком № 1 та за списком робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 періодів роботи з 27.08.2008 по 21.05.2009, з 22.05.2009 по 24.08.2009, на провідній професії прохідником та за Списком № 1 з 25.08.2009 по 18.08.2010, з 04.10.2010 по 05.05.2011, з 22.08.2011 по 27.12.2011, 5 днів простою у 2024 році - з дня призначення пенсії (05.06.2024).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за Списком № 1 та за списком робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 періоди роботи з 27.08.2008 по 21.05.2009, з 22.05.2009 по 24.08.2009, на провідній професії прохідником та за Списком № 1 періоди роботи з 25.08.2009 по 18.08.2010, з 04.10.2010 по 05.05.2011, з 22.08.2011 по 27.12.2011, 5 днів простою у 2024 році - з дня призначення пенсії (05.06.2024), та здійснити в зв`язку із цим донарахування та виплату пенсії з 05.06.2024.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 10.04.2025 № 057350008371 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.04.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні про те, що ОСОБА_1 має право на зарахування спеціального стажу за Списком № 1 та за списком робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 періодів роботи з 27.08.2008 по 21.05.2009, з 22.05.2009 по 24.08.2009, на провідній професії прохідником та за Списком № 1 періодів роботи з 25.08.2009 по 18.08.2010, з 04.10.2010 по 05.05.2011, з 22.08.2011 по 27.12.2011, 5 днів простою у 2024 році.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

З розрахунку стажу позивача судом встановлено, що до підземного стажу роботи не враховано періоди роботи: з 03.01.2012 по 03.11.2014 не враховано дні з 03.01.2012 по 11.01.2012 (9 днів), з 20.02.2015 по 27.06.2017 не враховано початок періоду з 20.02.2015 по 25.02.2015 (6 днів), один день 31.10.2016, не враховано завершення цього періоду з 23.06.2017 по 27.06.2017 (5 днів), з 12.07.2017 по 02.02.2024 не враховано з 12.07.2017 по 24.07.2017 (13 днів), з 16.04.2022 по 27.11.2022 (7 місяців 12 днів) також не має у протоколі позначки про підземну роботу або Список №1. Останній відрізок часу з 23.01.2024 по 02.02.2024 (10 днів) теж врахований без пільгових умов.

Судом також встановлено, що з 03.01.2012 по 11.01.2012 період навчання; 20.02.2015 по 25.02.2015 період навчання; 31.10.2016 відпустка без збереження заробітної плати; 23.06.2017 по 27.06.2017 – 5 днів відпустки без збереження заробітної плати за 2017 рік, акумульовані в один період; 12.07.2017 по 24.07.2017 навчання; 23.01.2024 по 02.02.2024 відсутність на роботі без збереження заробітної плати.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Як визначено пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.»

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача з 16.04.2022 по 27.11.2022 підлягають врахуванню до його пільгового стажу.

Суд також звертає увагу відповідача, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, в постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20, зазначав про утримання від надмірного формалізму, якщо позивач при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, її перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший не дотримався порядку звернення, проте зміст такої заяви містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи з 16.04.2022 по 27.11.2022 та зобов`язав відповідача зарахувати з 25.08.2025 позивачу до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею цей період роботи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 200/1348/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 200/1348/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 28 липня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко