Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №360/400/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року справа №360/400/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 360/400/26 (головуючий суддя І інстанції – Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2023 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2025 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2026 рік у кількості 14 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік у кількості 15 діб, загальною кількістю 99 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2023 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2025 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2026 рік, 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, загальною кількістю 99 діб.

В обгрунтування позову зазначив, що має статус учасника бойових дій, з 18.08.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.01.2026 – в органах Національної поліції України. 30.01.2026 його звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Разом з цим, при звільненні йому протиправно не виплачено компенсацію за невикористані відпустки, а саме за: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки і додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік у кількості 15 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки (84 дні) та грошової компенсації за невикористані 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки (84 дні) та грошову компенсацію за невикористані 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 та виснував, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII, отже позивач має право на грошову компенсацію невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2018, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік у кількості 15 днів, суд першої інстанції зауважив, що оскільки вислуга років позивача складає 26 років, то тривалість невикористаної ним, відповідно до частини третьої статті 93 Закону № 580-VIII щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік складає 15 днів, а відсутність в наказі про звільнення позивача зі служби в поліції, інформації про виплату компенсації за невикористану ним у спірному періоді днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію.

Присуджуючи позивачу відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн, суд виходив з їх співмірності із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витраченим на їх виконання часом, обсягом наданих послуг тощо.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт зауважує, що відповідно до статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Перелік є вичерпним і будь-яким іншим законом не передбачено право поліцейського на компенсацію інших видів додаткових відпусток.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки, як учасника бойових дій грошовою компенсацією, а відтак, позовні вимоги в цій частині щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку відповідно до Закону № 3551-XII є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки позивача за 2026 рік у кількості 15 діб апелянт повідомляє, що пунктом наказу від 30.01.2026 № 31 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 кількість днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік для виплати йому грошової компенсації не вказано, відповідно, така компенсація йому не виплачувалась та підстав для її виплати немає.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянт не оскаржує.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.04.2016.

З 18.08.2003 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.01.2026 - в Національній поліції України.

В період з 07.11.2015 по 18.09.2022 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, в період з 19.09.2022 по 31.01.2026 - в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.01.2026 № 31о/с ОСОБА_1 31 січня 2026 року звільнено з посади начальника сектору взаємодії з громадами відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з виплатою грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки: кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік - 30, кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік - 10; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік - 16; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік - 02; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік - 30; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2026 рік - 03.

Станом на день звільнення вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 26 років 10 місяців 00 днів.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.02.2026 № 153 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 19.09.2022 до 31.01.2026 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області та згідно обліків управління кадрового забезпечення за вказаний період:

- невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2021 рік складає 30 діб; невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2021 рік становить 15 діб;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік використав у кількості 20 діб; невикористана частина щорічної основної відпустки за 2022 рік складає 10 діб; невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік становить 15 діб;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік використав у кількості 14 діб; невикористана частина щорічної основної відпустки за 2023 рік складає 16 діб; невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2023 рік становить 15 діб;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2024 рік використав у кількості 28 діб; невикористана частина щорічної основної відпустки за 2024 рік складає 02 доби; невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2024 рік становить 15 діб;

- невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2025 рік складає 30 діб; невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2025 рік становить 15 діб;

- кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпуски за 2026 рік складає 03 доби.

Щорічну додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення), як учасник бойових дій, ОСОБА_1 за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області не використовував.

Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20.02.2026 № 317/111/19-2026 вбачається, що згідно електронних обліків, які наявні за місцем тимчасової дислокації ГУ НП в Луганській області станом на 20.02.2026, за період проходження служби в ГУ НП в Луганській області з 07.11.2015 по 18.09.2022 ОСОБА_1 надавались наступні відпустки:

за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;

за 2016 рік – 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

за 2017 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 13 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

за 2018 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової оплачуваної відпустки;

за 2019 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

за 2020 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

за 2021 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій.

Станом на 18.09.2022 ОСОБА_1 не використав наступні відпустки:

за 2018 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій.

Наказом ГУ НП в Луганській області № 341 о/с від 12.09.2022 ОСОБА_1 з 19.09.2022 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Київській області. Щорічну оплачувану відпустку за 2022 рік не використав. Додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік не використав. Додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік не використав.

Отже, за період 2018, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки позивач не використав додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учасник бойових дій та не отримав грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, як і не отримав грошової компенсації за 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, що стало підставою для звернення до суду.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII), особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

На підставі пункту 12 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно пункту 2 статті 92 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Пунктом 10 статті 93 цього ж Закону встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 (далі Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Суд зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, припиняється.

Разом з тим, норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Крім того, на позивача поширюється дія Закону № 580-VIII, який містить в собі аналогічні норми законодавства щодо виплати грошової компенсації у разі звільнення від проходження служби у Національної поліції.

Таким чином, на час прийняття наказу про звільнення відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII за 2017-2019, 2021 та 2024 роки.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18-а, залишеному в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, а також Верховним Судом в постанові від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації позивачу за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки в загальній кількості 84 дні.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки позивача за 2026 рік у кількості 15 діб, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, статтею 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Як вбачається з наказу про звільнення позивача від 30.01.2026 № 31о/с, стаж його служби в поліції складає 26 років 10 місяців, відтак, відповідно до частини третьої статті 93 Закону № 580-VIII, йому гарантована щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2026 рік у максимальному розмірі, що складає 15 днів.

Отже, відповідач всупереч вище наведених правових норм не визначив у наказі про звільнення позивача зі служби в поліції виплату йому грошової компенсації за невикористані ним 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік та не виплатив позивачу грошову компенсацію за такі відпустки.

Суд констатує, що право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки гарантоване законом і виникає автоматично в силу факту звільнення особи зі служби в поліції.

Обов`язок розрахувати кількість невикористаних днів та здійснити повний розрахунок з особою покладається виключно на роботодавця (орган Національної поліції), а невиконання органом поліції обов`язку вказати кількість днів відпустки в наказі про звільнення позивача є протиправною бездіяльністю самого органу. Технічні чи процедурні недоліки кадрового наказу не можуть нівелювати конституційне право позивача на належне грошове забезпечення та відпочинок.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , зокрема, грошову компенсацію за невикористані 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби.

Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому судом, відповідно до статті 308 КАС України, не надається оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржується.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 360/400/26 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 360/400/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 28 липня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук