Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №759/10661/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 759/10661/26 суддя в І-й інстанції Оздоба М.О.

Провадження № 33/824/3752/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.

Категорія: ст. 124 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2026 року серії ЕПР 1 №6413525, 15 квітня 2026 року о 10 год. 04 хв. в місті Києві на вулиці Верховинній, 22/12, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не надав перевагу у русі транспортному засобу, який проїжджав нерегульоване перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п. 2.3.б., п. 16.11. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду м. Києвавід 22 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суд не встановив механізм ДТП, не перевірив причинний зв`язок, не надав мотивувальної оцінки відеозапису, не зазначив технічних параметрів цього доказу, не призначив автотехнічну експертизу. Відеозапис, на який посилався суд, міг підтверджувати позицію захисту: удар припав у задню ліву частину автомобіля марки «Ford Fiesta», що вказує на завершальну фазу перетину перехрестя, а не на раптовий виїзд безпосередньо перед «Peugeot». Пошкодження автомобілів свідчить про удар передньою частиною «Peugeot» у задній лівий сектор «Ford Fiesta». У такому разі слід встановити, чи мав технічну можливість водій авто «Peugeot» уникнути зіткнення. Положення автомобіля марки «Peugeot» на головній дорозі не звільняє його від обов`язку реагувати на небезпеку. Суд першої інстанції проігнорував доводи захисту, безпідставно не призначив експертизу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною сьомою статті 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно вимог п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила Правил дорожнього руху, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Умовою відповідальності за вказаними нормами є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху і виявленими пошкодженнями.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

З матеріалів справи, а саме, схеми місця події, відеозапису та пояснень учасників ДТП вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не надав перевагу у русі транспортному засобу, який проїзжав нерегульоване перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

При цьому, водій ОСОБА_1 , грубо порушив ряд пунктів правил дорожнього руху, серед яких і п. 16.11 ПДР України, який зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, не надав перевагу автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі.

В даному випадку, саме водій ОСОБА_1 , рухаючись другорядною дорогою та не маючи переваги в русі, не надав перевагу у русі транспортному засобу марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_3 , який проїжджав нерегульоване перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку в частині, що водій автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, що є наслідком виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання водія ОСОБА_1 на раптовий виїзд водія ОСОБА_2 , як на дії, що призвели до ДТП, є безпідставними, оскільки даний автомобіль рухався в своїй смузі руху, мав абсолютну перевагу в русі і у відповідності до п. 1.4 ПДР мав повне право розраховувати, що жоден з учасників дорожнього руху не створить йому перешкод.

Іншими словами, водій ОСОБА_1 повинен був надати дорогу автомобілю марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_3 не залежно від швидкості руху останнього.

При цьому, водій ОСОБА_1 , у відповідності до п. 1.4 ПДР, не мав права розраховувати, що будь-який водій надасть йому дорогу тільки тому, що він виявив намір проїхати перехрестя та рухався на другорядній дорозі і вважав, що встигне проїхати перехрестя.

Вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, передбачених п. 16.11. ПДР України, а відтак, і у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, є очевидною.

Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для скасування або зміни постанови суду в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 245, 280, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 28 липня 2026 року.

Суддя В.О. Фінагеєв