Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №356/279/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №356/279/26 Суддя І інстанції - Капшученко І.О.

Провадження № 33/824/3544/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Топчийова Є.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Березанського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Березанського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.

Згідно постанови судді, водій ОСОБА_1 15.03.2026 об 11 год. 05 хв. на автодорозі М-03 Київ-Харків, керував транспортним засобом FIAT PUNTO, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами від 13.01.2020, ВП НОМЕР_6 Бахмутським ВДВС, відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, справа №216/8857/25, від 24.12.2025 водій позбавлений права керування транспортними засобами строком на три місяці. Дане правопорушення вчинене повторно протягом року згідно протоколу ЕПР1 524133. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник Топчийов Є.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Березанського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити справу у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 був позбавлений права на захист, так як йому було відмовлено у задоволенні аргументованого клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів.

Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що відносно нього є постанови, винесені державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.01.2020 року у ВП НОМЕР_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом і про це дізнався лише з надісланої йому постанови від 19.03.2026 року про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом.

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не знав про прийняття постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 року, а дізнався від співробітника поліції лише 15.03.2026 року при складанні протоколу ЕПР1 615399 за ч.5 ст.126 КУпАП.

Апелянт звертає увагу, що 24.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду з апеляційною скаргою на постанову суду від 24.12.2025 року з проханням скасувати постанову Центрально міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 року та прийняти нове рішення, яким закрити справу у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП. Підставами для такого звернення було те, що 26.11.2025 року, в день складання протоколу за ч.3 ст.126 КУпАП не був присутнім, так як в цей день цими працівниками поліції, після зупинки, був доставлений до Центрально- Міського РТЦК, де пройшов ВЛК і йому був вручений наказ від 26.11.2025 року та відправили до військової частини НОМЕР_3 .

Апелянт зауважує, що на підтвердження обставин повторності вчинення ОСОБА_1 протягом року адміністративних правопорушень, передбачених ч.2-4 ст.126 КУпАП до протоколу серії ЕПР1 №615399 в якості доказів була додана роздруківка з ЄДРСР - постанова Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 24.12.2025 року, яка не набула законної сили, згідно якої ОСОБА_1 притягли до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП та наклали адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 місяці та стягнули судовий збір у сумі 605,60 грн. та роздруківка з ШНП - постанова державного виконавця Бахмутського ВДВС від 13.01.2020 року про встановлення обмеження у праві керування транспортним засобом за ВП НОМЕР_6. Разом з тим, на думку апелянта, зазначені докази повторності суд повинен оцінити як такі, що не є достатніми та належними для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки матеріали справи про адміністративні правопорушення не містять доказів набрання зазначеною постановою законної сили. Так, зі змісту доданих до протоколу роздруківки постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 24.12.2025 року не вбачається жодної з передбачених ст. 291 КУпАП обставин, після настання яких постанова набирає законної сили.

Крім того, апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 знав про накладене на нього обмеження, як згідно постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу, так і згідно постанови Бахмутського ВДВС від 13.01.2020 року. В матеріалах справи відсутні докази того, що останнім отримано постанову Бахмутського ВДВС від 13.01.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та постанови Центрально-Міського районного суду від 24.12.2025 року та набрання законної сили.

Поміж іншого апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про свідків, які могли б підтвердити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом або належними відеодоказами з нагрудної камери співробітника поліції.

Таким чином, на думку апелянта, в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, недостатньо доказів, як події, так і складу правопорушення передбаченого ч .5 ст. 126 КУпАП, які б давали підстави співробітнику поліції на складання відносно ОСОБА_1 протоколу серії ЕПР1 615399 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, так як документи до протоколу долучені наступного дня, а сам протокол не підтверджує факту правопорушення.

Крім того, апелянт звертає увагу, що після того, як 23.03.2026 року ОСОБА_1 дізнався від працівника Бахмутського ВДВС про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортного засобу, йому також наданий доступ до матеріалів виконавчого провадження, яке на теперішній час закрито і в матеріалах виконавчого провадження є постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, винесена ще 03.10.2024 року.

Більш того, апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1 , хоча і знав про відкрите виконавче провадження, але щомісячно сплачував, як текучі платежі з аліментів, так і заборгованість, яка виникла в результаті тривалого розгляду справи в суді та зміною місця проживання, так як ОСОБА_1 виїхав з 2014 року з окупованого місця постійного проживання з міста Горлівка Донецької області. Більш того, ОСОБА_1 повідомляв Бахмутську ВДВС, що він працює водієм в місті Бахмут Донецької області і відносно нього не було ніякого обмеження у праві керування, так як з доходу, отриманого від єдиного джерела існування (роботи за професією), нараховувалися та сплачувались аліменти. В даному випадку, якщо і виносилася така постанова державного виконавця, про яку не знав ОСОБА_1 , - є не законною. Державний виконавець легко міг перевірити дані обставини, так як ОСОБА_1 працював офіційно і саме з цієї суми нараховувався розмір щомісячних аліментів. Якщо б ОСОБА_1 знав, що відносно нього було винесено обмеження державним виконавцем, він би подав скаргу до суду та скасував її, так як він працював на підприємстві водієм і сплачувались податки. Це винятки, при яких обмеження заборонено: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування (тобто якщо водіння - це єдина робота, яка годує особу).

Поміж іншим апелянт зазначає, що ОСОБА_1 на час звернення до суду з апеляційною скаргою, отримав групу інвалідності (3 група) та звільнився з ЗСУ у запас. Його єдиним джерелом існування на даний час буде тільки пенсія, яку він ще не отримував, а тільки подав заяву. Щодо основної його роботи водієм: він не зможе працювати, так як буде позбавлений права на це у зв`язку з неправомірним винесенням відносно нього Бахмутським ВДВС заборони керування транспортним засобом, без повідомлення самого боржника та подальшим посиленням його відповідальності, при не обізнаності ОСОБА_1 про факти притягнення його до відповідальності за повторне керування транспортним засобом протягом року.

ОСОБА_1 та захисник Топчийов Є.В. в судове засідання не з`явились. Від захисника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Враховуючи наведене та вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний розгляд проведено у відсутність учасників.

Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис з боді камери працівника поліції та вивчивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, частиною 3 статті 126 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 4 статті 126 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, тягне за собою відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності з вимогами п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до положень ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615399 від 15.03.2026 (а.с.2), карткою обліку адміністративного правопорушення від 15.03.2026 (а.с.3), довідкою про наявність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення від 16.03.2026 (а.с.4), довідкою заступника командира БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП Мінасяна С. від 16.03.2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.5), постановою старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.01.2020 у ВП № НОМЕР_6, згідно з якою відносно ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2/234/2549/18,234/8299, виданого 02.09.2019 (а.с.7-8), постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 у справі № 216/8857/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, за наступних обставин: «26.11.2025 об 11:36 годині в м. Кривий Ріг Центрально-Міського району по вулиці Кобилянського, 157 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAF CF 450 FT, д.н.з. НОМЕР_4 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами на підставі виконавчого провадження № НОМЕР_6, відкритого 13.01.2020 Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)», та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (а.с.9-10),

У відповідності до відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_5 (показано через систему «Дія»), посвідчення не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався (а.с.2).

Згідно з довідкою заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП Мінасяна С. від 16.03.2026, відповідно до Інформаційного порталу Національної поліції України підсистеми «Пошук ТЗ» власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , автомобіля FIAT PUNTO, д.н.з. НОМЕР_2 , встановити не вдалося (а.с.6).

Крім того, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується також долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції № 475287 та № 475240, на яких об`єктивно зафіксовано обставину зупинки поліцейськими транспортного засобу FIAT PUNTO, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався за наведених у протоколі обставин під керуванням водія ОСОБА_1 , якому в установленому законом порядку повідомлено про причину зупинки та запропоновано надати документи для перевірки.

В ході перевірки документів поліцейськими виявлено, що у 2020 році відносно ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, про що йому було повідомлено. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 також підтвердив свою обізнаність про наявність судового провадження та встановлення щодо нього органами виконавчої служби обмеження у праві керування транспортними засобами у зв`язку з несплатою ним аліментів.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що відносно нього є постанови, винесені державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.01.2020 року у ВП НОМЕР_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом є безпідставними, оскільки як вбачається з відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність про наявність судового провадження та встановлення щодо нього органами виконавчої служби обмеження у праві керування транспортними засобами у зв`язку з несплатою аліментів.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не знав про прийняття постанови Центрально-Мінського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025, а коли дізнався, то оскаржив її, так як постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 відмовлено. Даних про повторне звернення з апеляційною скаргою не надано, а отже постанова Центрально-Мінського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 набула законної сили.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 постанови Бахмутського ВДВС від 13.10.2020 та постанови Центрально-Мінського районного суду від 24.12.2025 жодним чином не впливають на законного прийнятого рішення.

Щодо тверджень апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про свідків, які б могли підтвердити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, то факт керування останнім транспортним засобом зафіксовано поліцейськими технічними засобами.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що документи до протоколу долучені наступного дня, а сам протокол не підтверджує факту правопорушення, оскільки доданим відеозаписом підтверджується, що на місці зупинки поліцейськими проведено перевірку ОСОБА_1 за наявними електронними базами даних та встановлено, що постановою державного виконавця від 13.01.2020 ОСОБА_1 тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами та постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 був притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, відтак, у поліцейських були достатні підстави вважати про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, його дії були правомірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП.

Тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами було скасовано постановою заступника начальника відділу ДВС у Бахмутському районі Донецької області лише 19.03.2026 року, тобто вже після складання протоколу про адмінправопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то зазначена обставина не є безумовною підставою для скасування рішення суду, оскільки свої права ОСОБА_1 міг реалізувати під час апеляційного розгляду, про що належним чином повідомлявся, однак, і на цій стадії не виявив бажання приймати участь в судовому засіданні, надіславши через захисника заяву про проведення апеляційного розгляду у його відсутність.

Інші доводи апеляційної скарги, як то закриття на даний час виконавчого провадження, набуття ОСОБА_1 інвалідності не є безумовною підставою для скасування рішення суду та не впливає на його законність.

Отже, будь-яких доводів на спростування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційна скарга захисника не містить, а тому твердження апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необґрунтованими.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах, передбачених санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП. Той факт, що ОСОБА_1 працює водієм не є підставою для не призначення йому обов`язкового додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Березанського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Топчийова Є.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Березанського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал