Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
Дата: 26 липня 2026 р.
Справа: №760/10932/26
Суддя: Рейнарт Ійя Матвіївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 760/10932/26
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11892/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича на ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року (суддя Тесленко І.О.) про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
установив:
у квітні 2026 року заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просив витребувати у Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» засвідчені копії наступних документів: заяву фізичною особи від 12 грудня 2025 року, яка надійшла на ДП «Державтотранс НДІ проект» листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13 січня 2026 року № 545/4/14-26 щодо можливих протиправних дій начальника центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті та працівників ДП «Державтотранс НДІ проект»; всі матеріали службового розслідування, які зібрані згідно наказу в.о. директора ДП «Державтотранс НДІ проект» Володимира Соцького від 16 січня 2016 року № 07 «Про проведення службового розслідування».
Обґрунтовуючи заяву, заявник посилався на те, що він понад 25 років з 1999 року по теперішній час працює на Державному Підприємстві «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», обіймаючи різні посади, з 23 листопада 2020 року по теперішній час - начальника Центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті. З 27 жовтня 2010 року по 30 вересня 2023 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка з 20 вересня 2021 року по теперішній час працює в ДП «Державтотранс НДІ проект», обіймаючи посаду радника заступника директора з наукової роботи Управління документообігу та інформаційно-технічного забезпечення.
Заявник зазначав, що в період 2021 - 2023 роки він виконував обов`язки заступника директора з виробничої діяльності, тобто саме того управління в якому він обіймав посаду начальника ЦНД БТ. В цей час наказами ДП «Державтотранс НДІ проект» потенційний конфлікт інтересів між ним і дружиною було врегульовано шляхом встановлення зовнішнього контролю у формі перевірки стану та результатів виконання завдань, вчинення дій, а також питань, пов`язаних з оплатою праці, застосування заохочень, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються під час виконання посадових обов`язків. Після розірвання шлюбу і по теперішній час спільним побутом з колишньою дружиною він не пов`язаний, спільного господарства вони не ведуть,
шлюбних стосунків не підтримують, зареєстровані і мешкають за різними адресами, кожен живе окремим життям і своїми інтересами, а тому в розумінні ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» будь-якого приватного інтересу або потенційного чи реального конфлікту інтересів між ними немає.
Заявник стверджував, що на виконання наказу в.о. директора ДП «Державтотранс НДІ проект» Володимира Соцького від 16 січня 2026 року № 07 «Про проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за заявою фізичної особи (автор не розголошувався) від 12 грудня 2025 року, яка надійшла на підприємство листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13 січня 2026 року № 545/4/14-26 щодо можливих протиправних дій начальника центру наукових досліджень у сфері безпеки на транспорті та працівників ДП «ДержавтотрансНДІпроект». В скарзі зазначалось про неофіційні стосунки між ним і його колишньою дружиною, а також про мобінг відносно автора скарги з боку ОСОБА_3 , як начальника ЦНД БТ.
Заявник посилався на те, що жодна інформація, викладена в заяві, не мала документального підтвердження, не містила конкретних фактичних даних і доказів, в ній не зазначалось будь-які імена або прізвища посадових осіб підприємства, а також жодним чином не підтверджувався мобінг з його боку, бо в ній викладені загальні фрази, що є наклепом та паплюжить ділову репутацію, честь і гідність особи. Однак, комісія все одно провела службове розслідування, за результатами якого 12 березня 2026 року складений Акт службового розслідування відносно ОСОБА_3 з перевірки інформації, викладеної в заяві фізичної особи від 12 грудня 2025 року.
Заявник зазначав, оскільки комісією ДП «Державтотранс НДІ проект» та Міністерством розвитку громад та територій України не надано інформації про особу скаржника, який звернувся зі скаргою та яка стала підставою проведення службового розслідування, а також не надано матеріали службового розслідування відносно нього, він не зміг в повному обсязі навести спростовуючи докази щодо цієї особи або їх взаємовідносини на підприємстві (якщо такі мали місце або якщо цей автор дійсно працював/працює на підприємстві).
ОСОБА_1 стверджував, що інформація, поширювана щодо нього невідомою на даний час особою (чиє ім`я навмисно не розголошується комісією та підприємством), по-перше: має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення загальновизнаних правил спілкування, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та такою, що порушує немайнові його права як керівника певного відділу на підприємстві, по-друге: не є оціночним судженням, тому обов`язок доказування її достовірності покладається саме на відповідача.
Заявник зазначав, що інформація про особу-заявника та копії документів (матеріали службового розслідування) необхідні йому для звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформацію та спростування недостовірної інформації, щоб визначити предмет спору, позовні вимоги та коло сторін (відповідачів, на яких буде покладено обов`язок спростувати інформацію).
Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року заяву повернуто заявнику.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов А.І. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення доказів задовольнити.
Представник заявника посилається на помилковість висновків суду про те, що заява про забезпечення доказів не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник до подачі позову, можуть бути втрачені або збирання чи їх подання стане згодом неможливим чи утрудненим, оскільки заявник в своїй заяві зазначив, що він бажає (має намір) звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації і саме для цього йому необхідно отримати інформацію про особу-заявника та
матеріали службового розслідування, щоб визначити коло сторін, а саме відповідача, на якого буде покладено обов`язок спростувати інформацію, про якого на даний час заявнику невідомо і в залежності від місця реєстрації відповідача звернутись до відповідного суду, оскільки за загальним правилом, позовна заява подається за місцем проживання відповідача, яке також не відоме, а також визначити предмет спору та позовні вимоги.
Також представник заявника зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд помилково зазначив, що представник заявника посилається в заяві на положення ст. 86 ЦПК України, яка надає можливість учасникам справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом - хоча в заяві такого посилання на ст. 86 ЦПК України на жодній сторінці не було, чим порушені норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» - Срібний І.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представник підприємства зазначає, що заява ОСОБА_1 фактично спрямована на отримання ним інформації для підготовки до можливого позову, проте заявник позов не подав, предмет спору та коло відповідачів не визначив, що в свою чергу позбавляє суд можливості оцінити належність і допустимість саме цих документів, які просить витребувати заявник як доказів, оскільки не можливо чітко визначити як саме ці документи стосуються справи, чи будуть вони в подальшому корисними для вирішення спору, чи законно вони будуть отримані і чи буде встановлено зв`язок цих документів, як доказів із предметом спору.
Представник підприємства звертає увагу суду на те, що: по-перше, особа, яка звернулась до Віцепрем`єр-міністра з відновлення України - Міністерства розвитку громад та територій України Кулеби О.В. в своїй заяві від 12 грудня 2025року просить: «з міркувань особистої безпеки та переслідувань наполегливо прошу не розголошувати мої персональні дані», тобто ця особа цією фразою реалізує своє право на анонімність та конфіденційність при розгляді звернення, прямо забороняючи розголошувати свої персональні дані третім особам під час перевірки викладених фактів; по-друге, аналіз змісту заяви свідчить про те, що наведені в ній обставини в більшій мірі стосуються виключно дій та поведінки третьої особи - ОСОБА_2 , зокрема щодо її можливого морально-психологічного тиску на особу-заявника. ОСОБА_1 не обґрунтовує та не доводить, яким чином дії його колишньої дружини ( ОСОБА_2 ) порушують, не визнають або оспорюють його власні суб`єктивні права чи охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви, суддя першої інстанції виходив з того, що представник заявника не навів обставин та не зазначив доказів, які б вказували на те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання/подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а також не навів обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Проте, погодитися з таким висновком судді першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Вимоги до заяви про забезпечення доказів зазначені у частині 1 статті 117 ЦПК України, згідно яких у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 117 ЦПК України заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Згідно частини 4 статті 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Суд повертає заяву про забезпечення доказів заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Як вбачається зі змісту заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова А.І. про забезпечення доказів до подання позовної заяви, вона складена відповідно до вимог частини 1 статті 117 ЦПК України, подана адвокатом через електронний кабінет у системі «Електронний суд», підписана адвокатом та оплачена судовим збором.
Також до заяви додані ордер адвоката та квитанція про направлення копії заяви з доданими документами до електронного кабінету ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут».
Отже, суддя першої інстанції не мав правових підстав для повернення заяви без розгляду на підставі частини 4 статті 117 ЦПК України.
Зі змісту ухвали вбачається, що суддя фактично вдався до аналізу наведених заявником обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів, що здійснюється судом за результатами розгляду заяви та не є підставою для її повернення на стадії вирішення питання про прийняття заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою
реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок судді про повернення заяви ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Кузнецовим А.І., у зв`язку із її не відповідністю положенням статті 117 ЦПК України, є помилковим.
Водночас, вимоги апеляційної скарги про ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення доказів задоволенню не підлягають, оскільки судом першої інстанції заява не була розглянута по суті та судом не було прийнято відповідного судового рішення.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала судді про повернення заяви ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича задовольнити частково.
Ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви направити до Солом`янського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua