Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №759/13237/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №759/13237/26

№ 33/824/3740/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 881219 від 06 травня 2026 року, ОСОБА_2 04 травня 2026 року об 11 год. 14 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: душив, давав ляпаса по обличчю, що є фізичним насильством та могло завдати фізичного болю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києваа від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподакованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Направлено ОСОБА_1 до Центру у справах сім'ї та жінок «Родинний дім» Святошинського району, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кільцува дорога, 5-Б, для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою судді, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано наявність розбіжностей у поясненнях дитини, а батьки однокласниці, в якої ночувала донька, жодних ознак домашнього насильства не помітили. Інформація викладена у листі закладу освіти є явно однобічною, не містить всіх обставин, які були або могли бути відомі під час проведення перевірки.

Вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу тілесних ушкоджень. Судово-медична експертиза, яка могла б підтвердити не тільки наявність тілесних ушкоджень, а й підтвердити відповідність ушкоджень завленим подіям - проведена не була. Жодних фотографій тілесних ушкоджень зроблено не було і до матеріалів справи не додано. Встановлені, невідомо ким, подряпині на шиї дитини не відповідають її поясненням, адже за шию її начебто душили, а не дряпали. Від побоїв і душіння мають залишатися синці, а не подряпини.

Посилається на те, що єдиний свідок подій - ОСОБА_4 (мати дитини) слова дитини не підтвердила. Отже жодного доказу на підтвердження факту подій чи факту тілесних ушкоджень немає.

Вважає, що опитування дитини було проведено з порушенням діючого закодавства, обставини встановлено не об'єктивно та не повно.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки 17 червня 2026 року було отримано повний текст оскаржуваної постанови, з якого стали відомі мотиви і висновки суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_4 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , також просила апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2026 року Святошинським районним судом міста Києва від 10 червня 2026 року було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Згідно розписки, ОСОБА_1 отримав копію постанови від 10 червня 2026 року - 17 червня 2026 року.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 29 червня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання копії оскаржуваної постанови, з урахуванням вихідних днів.

Враховуючи вказані обставини, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №881219 від 04 травня 2026 року, в якому зазначено 04.05.2026 року близько 11 год. 14 хв. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї доньки - неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме душив, давав ляпаси по обличчю, що є фізичним насильством та могло завдати фізичного болю;

рапортом старшого інспектора СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві, капітана поліції Пікузи Маргарити, в якому зазначено, що 04 травня 2026 року о 19:07 год. до чергової частини Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло повіломлення по спец. лінії «102» від інспектора служби освітньої безпеки ліцей ЕКО № 198 ОСОБА_5 про те, що за адресою, АДРЕСА_2 батько ОСОБА_1 зі слів неповнолітньої ОСОБА_3 03 травня 2026 року душив останню та вибивав двері. Неповнолітня ОСОБА_6 втекла з дому та не ночувала вдома. Мати ОСОБА_4 про всю ситуацію знає та все бачила. Батько проживає окремо. Наразі дівчинка у школі у психолога. Дане повідомлення зареєстроване дожурналу єдиного обліку заяв повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Святошинського УП ГУНП у м. Києві за № 31038 від 04.05.2026. Під час відпрацювання даного звернення інспекторами СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві здійснено виїзд за вищевказаною адресою, де було виявлено неповнолітню ОСОБА_3 . Під час спілкування неповнолітня пояснила що проживає разом із матірю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка працює в медичній лабораторії «Діла». Батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштований, проживає окремо, однак періодично відвідує сімю та залишається на ночівлю. Зі слів неповнолітньої встановлено, що 03.05.2026 року близько 15:30 год. мати ОСОБА_4 разом із гр. ОСОБА_1 повернулися за місцем проживання та в подальшому пішли до кімнати відпочивати. Через деякий час неповнолітня ОСОБА_3 зайшла до кімнати з метою взяти навушники з полиці. Під час цього, з власної необережності, вона наступила матері на ногу, що викликало агресивну реакцію останньої, а саме - висловлювання нецензурною лайкою на адресу дитини. У подальшому гр. ОСОБА_1 почав вчиняти відносно доньки психологічне насильство, після чого застосував фізичне нсильство, а саме: душіння, нанесення ляпасів по обличчю та погрози застосування ще більгох фізичної сили. Надалі неповнолітня ОСОБА_3 сховалася у туалетній камінаті, де гр. ОСОБА_1 почав вибивати двері. Після цього неповнолітня залишила місце проживання та перебувала протягом ночі у своєї подруги - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За словами неповнолітньої, батьки за весь час зателефонували лише двічі та надалі її місцемзнаходження не цікавилися. Також встановлено, що мати ОСОБА_4 жодних дій для припинення конфлікту та захисту дитини не вживала. У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було запрошено до ліцею ЕКО № 198 для встановлення всіх обставин події. Під час спілкування останні у категорочиній формі відмовилися від надання письмових пояснень. Під час усної бесіди ОСОБА_4 повідомила, що вважає поодібні методи виховання прийнятними, а також зазгначила, що дитина нібито сама провокує батьків на застосування таких методів виховання. У свою чергу, ОСОБА_1 у грубій та категоричній формі відмовлявся від спілкування та зясування обставин події, поводився агресивно та неадекватно. Відносно ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП у звязку з неналежним викллнанням батьківських обовязків, а саме невжиття заходів щодо припинення домашнього насильства та відсутністю належного контролю за місцемзнаходженням неповнолітньої дитини у нічний час;

повідомленням про можливе вчинення домашнього насильства щодо неповнолітньої особи директора Ліцею «Еко» № 198 Чекиша Назара, в якому повідомлено, що 04.05.2026 до інсектора Служби освітньої безпеки ОСОБА_5 звернулася учениця 8-В класу ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом із матір'ю, ОСОБА_4 . Зі слів дитини, 03.05.2026 року вона зазнала жорстокого поводження та фізичного насильства з боку батька - ОСОБА_1 . ОСОБА_8 повідомила, що батько її бив та душив. На момент звернення дитина перебуває у пригніченому стані та наляканому психоемоційному стані. Також встановлено, що через загрозу власносму життю та здоров'я дитина була змушена ночувати поза межами дому в однокласниці ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 ). Факт перебування дитини за вказаною адресою в ніч з 03.05.2026 на 04.05. телефонною розмовою підтвердив батько однокласниці - ОСОБА_10 ;

поясненнями ОСОБА_3 , в яких описані обставини, які трапилися 03.05.2026 року по відношенню до неї зі сторони батька.

Зазначені докази є належними та допустимими, а в своїй сукупності - достатніми для підтвердження висновку суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення фізичного насильства відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , апеляційний суд відхиляє, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи, складених відносно ОСОБА_1 , відсутні відомості, які підтверджують наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Диспозицією ч. 2 с. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, та є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, відповідно до якої у протоколах про адміністративне правопорушення зазначено: дата і місце їх складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протоколи; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; засвідчений підпис посадової особи, яка склала протокол; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Від підпису ОСОБА_1 відмовився.

Будь-яких порушень при складанні адміністративного протоколу, що стали б підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції надав належну та об`єктивну оцінку всім обставинам справи та обґрунтовано встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, які виразилися у вчиненні домашнього насильства щодо своєї неповнолітньої дитини. Зазначені висновки були перевірені судом апеляційної інстанції та знайшли своє підтвердження.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що єдиний свідок ОСОБА_4 не підтвердила обставини зазначені у протоколі та вказані дитиною, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи відносно ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2026 року визнано ОСОБА_4 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

У вказаній справі судом встановлено, що 04.05.2026 року близько 11:14 год., громадянка ОСОБА_4 порушила покладені на неї батьківські обов`язки, передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання, у присутності матері, зазнала домашнього насильства фізичного та психологічного характеру від свого батька, у ході чого ОСОБА_4 дані дії не припинила та вважала це нормальним.

Відтак покази ОСОБА_4 не можуть братися судом до уваги, оскільки у суду відсутні переконливі докази, що вона не є упередженою до дійсних обставин даної справи.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що хоча ОСОБА_4 не підтвердила обставин зазначених її донькою, однак вона і не вказала, що батько відносно дитини не вчиняв домашнього насильства.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанвои Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Саліхов В.В.