Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №757/61447/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/3100/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі захисника особи, що притягається до відповідальності - адвоката Мороза О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мороза Олександра Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Печерського районного суду міста Києва у складі судді Константінової К. Е.,

від 13 січня 2026 року

у справі № 757/61447/25-п Печерського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина Болгарії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову 10.06.2026 захисник Мороз О. О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити. Зазначає, що судом першої інстанції було грубо порушено вимог норм ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа була розглянута у відсутність апелянта, який не був повідомлений належним чином про день та час розгляду справи, про наявність оскаржуваної постанови апелянт дізнався лише 22.04.2026 під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції.

Крім того, зауважує, що в постанові суду вказано, що ОСОБА_1 є громадянином України, в той час як останній є громадянином Болгарії, тобто суд першої інстанції не встановив належним чином особу правопорушника, чим грубо порушив вимоги статей 245, 283 та 284 КУпАП, що є самостійною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про доведеність вини скаржника, з тих підстав, що ОСОБА_1 протягом двох годин не пройшов самостійно огляд у лікаря-нарколога в належному медичному закладі КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», оскільки самостійний огляд у медичному закладі є правом, а не обов`язком водія.

Вважає, що постанова суду першої інстанції не є вмотивованою, містить лише загальне посилання на протокол, постанову ЕНА №6204806 та відеозапис з боді-камер, без належного аналізу доказів у їх сукупності та без усунення всіх розумних сумніві щодо вини скаржника.

Зазначає, що при призначенні покарання суд порушив вимоги ст. 33 КУпАП, так як він не взяв до уваги статус скаржника, як іноземця, конкретні обставини справи та наявні процесуальні порушення.

Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, так як про оскаржувану постанову дізнався лише 22.04.2026. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.06.2026 подану раніше апеляційну скаргу було повернуто апелянту. Повторна апеляційна скарга була подана 10 червня 2026 року.

Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду від 13 січня 2026 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Морозов О. О. підтримав апеляційну скарги із викладених у ній підстав та доводів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу від 22.11.2025 про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521001 водій ОСОБА_1 22.11.2025 о 23 год 20 хв на 90 км Траси Київ-Харків, керував транспортним засобом, а саме автомобілем «Ніссан», д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду в установленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП. Технічні засоби відеозапису - нагрудна камера співробітників Національної поліції.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується протоколом, направленням на огляду у закладі охорони здоров`я, постановою ЕНА № 6204806 від 22.11.2025, а також відеозаписом з місця події.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, незалежно від мотивів такої відмови чи фактичного стану водія (наявності чи відсутності сп`яніння). Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі (усно, письмово або шляхом ухилення) висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521001 від 22.11.2025;

відеозапис подій від 22.11.2025 з нагрудних камер співробітників поліції, на якому зафіксована вимога працівника поліції пройти огляд на місці, або у закладі охорони здоров`я (таймінг 0:03:35), відмова ОСОБА_1 від проходження огляду (таймінг 0:03:55) та відсторонення водія від керування транспортним засобом (0:37:08);

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМКЛ № 10» 22.112025 о 23:30;

постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6204806 від 22.11.2025, яка в установленому порядку не оскаржувалась, та яка підтверджує накладення стягнення на ОСОБА_1 саме як на водія транспортного засобу.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також дотримання поліцейськими процедури пропозиції та проведення огляду повністю підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Наведені фактичні дані є належними та допустимими, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, є узгодженими між собою та зафіксовані у первинних процесуальних документах.

Окрему увагу апеляційний суд звертає на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521001 відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 по суті правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, апелянт у категоричній формі відмовився від підписання протоколу та надання будь-яких письмових пояснень безпосередньо під час фіксації події.

Відповідно до положень ст. 256 КУпАП, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, надається право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього. Крім того, згідно зі ст. 280 КУпАП, суд зобов`язаний з`ясувати всі обставини справи, серед яких і позиція самого порушника.

Проте, апеляційний суд наголошує, що відмова від реалізації свого права на надання пояснень та підписання документів безпосередньо на місці події є свідомим вибором особи. Вказані фактичні дані зафіксовані у первинних процесуальних документах без будь-яких зауважень чи заперечень з боку водія безпосередньо під час їх складання. Така поведінка ОСОБА_1 позбавила його можливості зафіксувати свою версію подій у момент, коли вони відбувалися.

З огляду на це, нинішні доводи апеляційної скарги суд розцінює як такі, що не базуються на об`єктивно зафіксованих даних та спрямовані виключно на уникнення відповідальності. Процедура оформлення матеріалів відповідала вимогам закону, а відсутність пояснень у протоколі за умови добровільної відмови особи від їх надання не свідчить про неповноту матеріалів, а лише підтверджує факт ухилення водія від співпраці з правоохоронними органами.

Будь-яких порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 або Порядку № 1103, які б могли стати підставою для визнання огляду (або процедури направлення на нього) недійсним, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на формальний склад правопорушення, що ставиться ОСОБА_1 у провину, факт відмови від виконання законної вимоги поліцейського є достатньою та вичерпною підставою для притягнення особи до відповідальності. Сукупність доказів (протокол, відеозапис відмови) виключає будь-яке інше пояснення події та дозволяє суду зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Разом з тим, посилання суду першої інстанції про доведеність вини скаржника з тих підстав, що ОСОБА_1 протягом двох годин не пройшов самостійно огляд у лікаря-нарколога в належному медичному закладі КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», є недоречним, адже правопорушення за пунктом 2.5 ПДР України є завершеним з моменту відмови від проходження огляду на вимогу поліцейського, незалежно від того, чи перебуває особа у стані сп`яніння, а огляд, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, є недійсним. Втім, зазначена помилка в мотивуванні суду першої інстанції не призвела до ухвалення неправильного по суті рішення і не є підставою для скасування постанови.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції особливого статусу скаржника як іноземця та помилкового зазначення в оскаржуваній постанові про наявність у нього громадянства України є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Виняток становлять лише іноземці, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких вирішуються дипломатичним шляхом. Матеріали справи не містять жодних даних про наявність у ОСОБА_1 дипломатичного чи іншого імунітету.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, ратифікованої як Україною, так і державою громадянства апелянта - Республікою Болгарія, водій повинен контролювати свій транспортний засіб таким чином, щоб завжди бути в змозі належним чином ним керувати, бути знайомим з приписами в галузі безпеки дорожнього руху та дотримуватися національного законодавства країни перебування.

Отже, апелянт як громадянин іноземної держави, перебуваючи на території України та керуючи транспортним засобом, зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України та норм КУпАП нарівні з громадянами України. Статус іноземця за відсутності відповідного імунітету не звільняє особу від адміністративної відповідальності та не надає жодних пільг чи привілеїв під час вирішення питання про притягнення до відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду. Помилкове зазначення судом першої інстанції в вступній частині постанови громадянства України замість громадянства Республіки Болгарія є технічною опискою, яка не впливає на встановлення особи правопорушника, правильності кваліфікації його дій та доведеність складу правопорушення, а тому не може слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Морозу Олександру Олександровичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Мороза Олександра Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова