Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №760/3624/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Київ

справа № 760/3624/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/9260/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Верещінської І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

У лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з відповідачем перебувають у шлюбі з 28 грудня 2011 року. Сімейні відносини припинились в восени 2024 року коли відповідач пішов з сім`ї та фактично створив нову сім`ю. Від шлюбу з відповідачем мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2011 року). Дитина проживає з нею та знаходиться повністю на її утриманні. Протягом трьох перших місяців після залишення сім`ї відповідач сплачував аліменти в розмірі за серпень 2024 року 10 000 грн., вересень 2024 року 10 000 грн., за жовтень 2024 року 15 000 грн., але в подальшому сплата аліментів припинилась в результаті чого позивачка змушена звернутись до суду.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 9 000 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 11 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Попова І.С. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачкою повністю доведено правомірність позовних вимог щодо стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн., проте судом протиправно не враховано зазначені позивачкою фактичні докази правомірності таких позовних вимог. Зокрема, оскільки судом визнано, що доводи відповідача по справі не є допустимими та належними при визначенні розміру аліментів то логічним наслідком є саме задоволення позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на принцип змагальності та доведеності доводів позивача.

Також зазначає, що відповідачем не спростовано факту його можливості виплачувати аліменти в розмірі 20 000,00 грн. та не наведено допустимих доказів для зниження розміру аліментів, проте судом першої інстанції з особистих внутрішніх переконань та не посилаючись на прямі норми закону знижено розмір аліментів до 9 000,00 грн., що є фактично недостатнім для забезпечення достатнього рівню життєдіяльності дитини з огляду на вже наведені обставини.

Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України позивач має право на звернення до суду з вимогою про сплату 25 відсотків від доходу відповідача як розміру аліментів. Наявні дані про доходи відповідача, мінімальний розмір аліментів становить від 10 000,00 грн. до 12 500,00 грн. На даний час розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років становить 3 512 грн., та відповідно до вище наведеної норми закону максимальним розміром аліментів обраховуючи до прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку становить 35 120 грн. на місяць. Проте судом першої інстанції безпідставно та без посилання на фактичні обставини, якими було б зумовлено пониження аліментів з заявлених 20 000,00 грн. до 9000,00 грн., що фактично є недостатнім рівнем забезпечення для дитини.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляцйну скаргу, в якому вказує на законність рішення суду першої інстанції та на безпідставність доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів і розміром аліментів. Разом з тим, апелянт не доводить порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Судом першої інстанції при вирішені справи враховано визначені у ст. 182 СК України критерії. Зокрема, судом враховано матеріальне становище дитини, платника, наявність інших дітей, та інші істотні обставини. Разом з тим, зміст апеляційної скарги не спростовує висновків суду щодо цих критеріїв. Позивач посилається на витрати на лікування, комунальні послуги та спортивні секції. Такі витрати самі по собі не можуть означати автоматичної потреби у 20 000 грн. аліментів. Суд враховує потреби дитини та можливості платника, а не лише заявлений рівень витрат. Твердження апелянта про офіційний дохід позивача у розмірі 40 000 грн. - 50 000 грн. є непідтвердженим, так як в матеріалах справи відсутні належні докази. Утім, відповідач має офіційно підтверджений дохід, його середня заробітна плата за 2026 рік згідно довідки роботодавця становить 30 380 грн., тому стягнення 20 000 грн. у твердій сумі за таких обставин є непропорційним. Ця сума становить істотну частину підтвердженого доходу і вона може порушити баланс інтересів дитини та платника.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник - адвокат Попова І.С. не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно. Адвокат Попова І.С. надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю прибуття в судове засідання у зв'язку з перебуванням у відпустці (за межами України) у період з 13 липня 2026 року по 31 липня 2026 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання адвоката Попової І.С. про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить із того, що згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Суд зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 15 червня 2026 року та судовому повістку було надіслано адвокату до електронного кабінету 18 червня 2026 року, тобто завчасно. У контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) та «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine), наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Обов`язок щодо належного представлення своєї позиції лежить саме на зацікавленій стороні, а не на суді.

Більше того, у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ підкреслив, що право на розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції) накладає на учасників процесу обов`язок демонструвати належну сумлінність у виконанні процесуальних дій та уникати тактик, спрямованих на затягування розгляду.

Колегія суддів зауважує, що перебування особи у щорічній відпустці, не є безумовною причиною для відкладення правосуддя. Враховуючи, що адвокатом не надано доказів щодо перебування у відпустці, неможливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, колегія вважає, що відкладення розгляду призведе до необґрунтованого порушення принципу юридичної визначеності та прав відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 28 грудня 2011 року, актовий запис № 2395.

Від шлюбу у сторін є дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року, виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно розписок від 01.11.2024 року, 01.12.2024 року, 01.01.2025 року, 01.02.2025 року, 01.03.2025 року укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що позивач кожного місяця платить за оренду квартири за адресою: АДРЕСА_1 по 9 000 грн.

Згідно платіжних інструкцій від 06.01.2025 року, 20.02.2025 року вартість житлово-комунальних послуг складає 1 959,34 грн.

Як вбачається з довідки від 05.03.2025 року Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву «Динамо» плавання ОСОБА_3 займається плаванням у тренера-викладача ОСОБА_5 . В підтвердження витрат на заняття плаванням надано вартість однієї години спортивних послуг плавального басейну від 01.03.2025 року.

Як вбачається з письмової розписки від 28.03.2025 року власник фітнес-клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_6 - ОСОБА_3 є відвідувачем даного клубу, вартість послуг підтверджується абонементом клуба та квитанціями від 27.02.2025, 07.03.2025 року.

Згідно довідки Одеського ліцею № 122 від 28.02.2025 року № 103 ОСОБА_3 навчається в 7-Б класі.

Згідно листа Державної податкової служби України (ДПС) № 1662215/99-00-12-04-02-05 від 28.10.2025 року, додатком до якого є відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з жовтня 2022 року по вересень 2025 року у період з січня 2024 по грудень 2024 дохід відповідача після сплати податків складає 488 890,99 грн. та в період з січня 2025 по вересень 2025 рік дохід відповідача складає 376 296,78 грн. З листа Державної податкової служби України (ДПС) № 18821/5/9-00-12-04-02-05 року від 30.12.2025 року вбачається, що дохід відповідача після сплати податків в період з січня 2025 по листопад 2025 складає 400 890,62 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, взявши до уваги потреби дитини та матеріальне становище платника аліментів, керуючись тим, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, дійшов висновку, що аліменти підлягають стягненню у розмірі 9 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі син сторін проживає разом з матір`ю, так як відповідач ОСОБА_2 є його батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не було досягнуто, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання сина.

Разом з тим, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання сина, перевіривши доводіи позивача про те, що вона самостійно утримує сина та взяв до уваги, що визначаючи розмір аліментів на дитину, законодавець чітко визначив, що такий розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві вказувала на те, що звернення до суду з даним позовом надасть їй змогу щомісячно стабільно отримувати грошові кошти у розмірі 20 000 грн., які необхідні для забезпечення нормального проживання дитини, яка потребує значних витрат для забезпечення належного рівня життя, а також належного рівня освіти тощо.

Визнаючи розмір аліментних зобов`язань, суд першої інстанції врахував вимогист. 182 СК України та обгрунтовано вважав, що визначений позивачем розмір аліментів - 20 000 грн. є завищеним, виходячи з потреб дитини відповідного віку.

Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що дитина у зазначеному віці потребує значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку, керуючись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дитини, колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром аліментів у сумі 9 000 грн.

Разом з тим, сума аліментів у розмірі 20 000 грн., які позивач просила стягнути з відповідача є необґрунтовано завищеною.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що позивач перебуває в важкому матеріальному становищі через витрати на лікування та витрати на навчання, секції малолітнього сина, витрат по оплаті комунальних послуг, тому потребує для забезпечення малолітнього сина достатнім рівнем життя аліментів в розмірі 20 000 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідачапро стягнення додаткових витрат необхідних та/або понесених нею на розвиток здібностей дитини.

Колегія суддів наголошує, що обовязок утримувати дитину покладено на обох батьків в рівній частині, позивач не надала суду доказів, що її витрати на дитину становить 40 000 грн. (з урахуванням рівності обов'язку щодо утримання дитини), у зв'язку з чим підстави для стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі відсутні, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367,368,374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: