Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №760/25209/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/25209/23

номер провадження: 33/824/43/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Журавльова Олексія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Журавльов О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасуватипостанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що на відеозаписі чітко неможливо встановити причину зупинки транспортного засобу «BMW», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Вважає, що працівниками поліції не було належним чином задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_3 таких положень Правил дорожнього руху (далі - ПДР), які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Вказує, що з матеріалів справи не вбачається, що водієм допущено будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу, погодився на проведення медичного огляду на стан сп`яніння, то неможливо стверджувати, що він відмовився від проходження медичного огляду. Працівники поліції нехтуючи правами та свободами ОСОБА_5 , не роз`яснюючи його права відповідно до вимог КУпАП та підзаконних актів, спотворюючи правову інформацію, ввели в оману ОСОБА_5 та створювали штучні умови щоб він в подальшому відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Але під час складання протоколу, знаходячись в приміщенні медичного закладу, не врахували положення чинного законодавства та не зазначили обов`язкові елементи складу правопорушення, а саме, не було зазначено які саме дії водій вчинив щодо ухилення від огляду.

Вказує, що при складенні постанови про вчинення адміністративного правопорушення, а у подальшому при складанні протоколу про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_6 не були роз`яснені його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, чим було порушено вимоги КУпАП та вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1395), що потягло за собою порушення права на захист ОСОБА_5 .

Також зазначає, що ОСОБА_4 не був відсторонений поліцейськими від керування автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , і після підписання протоколу сів за кермо і попрямував по своїм особистим справам.

Крім того вказує, що матеріали справи містять направлення на огляд в медичний заклад водія ОСОБА_5 , де чітко зазначено, що згідно огляду у ОСОБА_5 виявлені певні ознаки наркотичного сп`яніння, в той же час згідно відеозапису можливо встановити що направлення на місці зупинки не складалось, таке направлення було складено лише після того як ОСОБА_5 працівники поліції майже умовили підписати протокол про відмову від медичного огляду на стан сп`яніння.

Зазначає, що вказані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння кінцівок пальців рук, поведінка не відповідає обстановці, не відповідають фактичним обставинам справи, що чітко видно на відеозапису з камери поліцейських. Працівник поліції Кучер A.B. на місці зупинки транспортного засобу не повідомляла ОСОБА_6 , які саме ознаки викликали у неї підозру та що він знаходиться під впливом наркотичних засобів. Вважає, що за таких обставин зазначені ознаки наркотичного сп`яніння були формально занесені до протоколу вже після того як ОСОБА_4 погодився підписати протокол про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

19 травня 2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду №328/05.1-01/26 у даній справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 , у провадженні якої перебувала дана справа.

Того ж дня, тобто 19 травня 2026 року, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено головуючого - суддю Верланова С.М.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Журавльов О.С. в судове засідання не з`явились, про місце і час розгляду справи повідомлялись судом апеляційної інстанції своєчасно, у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи вони до суду не подавали.

Так, ОСОБА_1 був повідомлений судом апеляційної інстанції про судові засідання, які призначені на: 26 червня 2026 року та 17 липня 2026 року, шляхом направлення судових повісток про виклик на його поштову адресу: АДРЕСА_2 . Судові повістки про виклик повернулися до Київського апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.71-72, 76-77).

Також ОСОБА_1 було повідомлено судом апеляційної інстанції про судове засідання, яке призначено на 17 липня 2026 року, засобами телефонного зв`язку, що підтверджується відповідною телефонограмою (а.с.73).

Захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Журавльову О.С. судова повістка про виклик у судові засідання, призначені на 26 червня 2026 року та 17 липня 2026 року, були доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.70, 75).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були вжиті всі можливі заходи для належного і своєчасного повідомлення ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Журавльова О.С. про судові засідання, які були призначені на 26 червня 2026 року та 17 липня 2026 року, а також те, що клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду від них не надходило, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:

протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №530238 від 15 жовтня 2023 року, згідно з яким 15 жовтня 2023 року о 16 год 45 хв. в місті Києві, по бульвару Вацлава Гавела, 65, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився під запис відеореєстратора, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);

письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 жовтня 2023 року, з якого вбачається, що водія ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП КМНКЛ «Соціотерапія», оскільки у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Як вбачається зі змісту направлення, огляд ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на встановлення стану наркотичного сп`яніння не проводився, внаслідок чого було складено протокол серії ААД № 530238 (а.с.2);

постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7947031 від 15 жовтня 2023 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 15 жовтня 2023 року о 16 год 46 хв. у місті Києві по бульвару Вацлава Гавела, 22/2, керуючи автомобілем «BMW X6», д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 (рух без зупинки заборонено) та здійснив рух, не зупиняючи транспортний засіб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за вчинення якого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. (а.с.3);

відеозаписи з нагрудних камер поліцейських №№474921, 473626 (а.с.6).

У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції №1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 (далі - Інструкція №1376), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №530238 від 15 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний поліцейським, який його склав, та безпосередньо ОСОБА_1 .

Тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не були роз`яснені його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, чим було порушено вимоги КУпАП та вимоги Інструкції №1395, що потягло за собою порушення права на захист ОСОБА_5 , є безпідставними. До того ж з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 в повній мірі розумів поставлені йому питання та давав на них відповіді і не висловлював вимогу скористатись правом на адвоката.

При цьому апеляційний суд враховує, що з метою реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя він у суді першої інстанції користувався своїми процесуальним правами, зокрема, користувався послугами захисника, який заявляв клопотання, подавав заперечення проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також реалізував право на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції.

З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що 15 жовтня 2023 року о 16 год 44 хв. працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «BMW X6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення ним ПДР, а саме, порушення водієм вимог дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено». Під час спілкування з працівниками поліції, водій погодився із допущеним порушенням та зазначив, що сплатить штраф за постановою через застосунок «Дія». У процесі спілкування з водієм, працівник поліції зазначив, що у водія виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з цим водієві ОСОБА_1 запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 спочатку повідомив, що він поспішає, а після цього все ж таки погодився пройти огляд (16 год 53 хв. відеозапису). Під час руху у супроводі працівників поліції до медичного закладу, перебуваючи в салоні автомобіля патрульної поліції, водій ОСОБА_1 запитав чи зобов`язаний він проходити огляд, на що працівник поліції йому роз`яснив, що він може відмовитись, а може проїхати до лікаря-нарколога, але якщо він відмовиться то на нього буде автоматично складено протокол за ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду (17 год 03 хв. відеозапису). На це ОСОБА_1 повідомив, що у нього немає часу на проходження огляду, оскільки він поспішає до мами, а тому він відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (17 год 06 хв. відеозапису). У подальшому, по приїзду до медичного закладу, водій ОСОБА_1 знову повідомив працівників поліції, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, на що працівник поліції відповів, що про це йому необхідно повідомити лікарю, та зазначив, що в коридорі черга, тому треба почекати. Знаходячись у приміщенні медичного закладу, працівник поліції запитав у водія ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд, на що останній відповів, що не знає. Після цього працівник поліції повторив своє питання, чи буде водій проходити огляд, на що ОСОБА_1 уник відповіді. Працівник поліції в черговий раз озвучив своє питання, роз`яснивши ОСОБА_1 , що у разі його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на нього буде складено протокол за порушення вимог п.2.5 ПДР. Після цього ОСОБА_1 поцікавився, якщо він щось вживав, чи покаже це результат огляду. На це працівник поліції йому роз`яснив, що у разі якщо в сечі знайдуть заборонену речовину, то на нього буде складено протокол за порушення п.2.9 а) ПДР, а якщо він відмовиться, то за порушення п.2.5 ПДР. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що він відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (17 год 15 хв. відеозапису). У подальшому працівник поліції склав адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, ч.1 ст.122 КУпАП. та о 17 год 34 хв. оголосив йому зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний вище відеозапис є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у сукупності й логічному взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та є достатнім для висновку у поза розумний сумнів, що 15 жовтня 2023 року о 16 год 45 хв. в місті Києві по бульвару Вацлава Гавела, 65, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився під запис відеореєстратора, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

За таких обставин, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Водночас, всупереч доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає правильним висновок судді першої інстанції про те, що з відеозапису вбачається, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не була пов`язана із наявністю черги із пацієнтів у коридорі лікарні, та з боку працівників поліції не було вчинено жодних дій, які б мали ознаки підбурювання водія до відмови від проходження водієм огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_3 положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Тому обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому, всупереч твердженням в апеляційній скарзі, працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 за порушення ним ПДР, а саме, порушення водієм вимог дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено», що підтверджується даними які містяться на відеозаписі (16 год 44 хв. відеозапису), а також стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7947031 від 15 жовтня 2023 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з відеозаписів не вбачається наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, виходячи такого.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.

Водночас відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.

Апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, однак такі доводи не свідчить про неправомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Частиною 1 ст.266 КУпАП передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З аналізу вказаної норми КУпАП вбачається, що процедура відсторонення є окремим заходом спрямованим на забезпечення безпеки дорожнього руху та не є частиною огляду. Відсторонення водія від керування транспортним засобом здійснюється перед процедурою огляду з метою її безпосереднього здійснення і у випадку установлення стану сп`яніння у водія чи відмови від проходження огляду, відсторонення здійснюється з метою не допуску водія до керування транспортним засобом для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відсутність доказів на підтвердження вжиття поліцейськими заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме відсторонення водія від керування транспортним засобом вказує на неналежне виконання обов`язків, покладених на них державою, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Однак відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після фіксації його відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння із складанням відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, не може бути підставою для скасування постанови судді першої інстанції, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Журавльова О.С., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Журавльова Олексія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов