Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №357/18544/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 357/18544/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10436/2026

Головуючий у суді першої інстанції А. Ю. Цуранов

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

01 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Вдовиченком Андрієм Вікторовичем , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Цуранова А. Ю., в примішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_5 , третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 376 979,51 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 31 367,55 грн та моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 12.08.2023 на автодорозі від м.Тараща в бік с.Шкарівка Білоцерківського району Київської області сталась ДТП за участю автомобіля «SkodaFabia», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , з автомобілем «MazdaCX5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження і була госпіталізована.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2024 визнано ОСОБА_3 винним в порушенні ПДР та у вчиненні ДТП.

Вказаною подією власнику пошкодженого автомобіля «MazdaCX5», д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяні збитки у розмірі 531 677,51 грн (вартість відновлювального ремонту). Також ОСОБА_1 поніс витрати на замовлення послуг автомобільного евакуатора в розмірі 2 500,00 грн та на зберігання транспортного засобу в сумі 1 152,00 грн. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано істотну моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_2 , яка також знаходилась в салоні автомобіля, заподіяно матеріальні збитки, які складаються з тимчасової втрати працездатності, необхідності проходження амбулаторного лікування, придбання медичних ліків і послуг, а також посиленого харчування, загальний розмір яких становить 38 475,73 грн та моральна шкода в розмірі 150 000,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 376 979,51 грн, моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн, витрати на проведення дослідження в розмірі 8 100,00 грн та судовий збір у розмірі 3 787,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 784,05 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 207,84 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 через свого представника Вдовиченка А. В. подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не навів мотивів з яких відхилив докази сторони відповідача. Суд не повно з`ясував обставини справи, помилково прийняв наданий стороною позивача висновок експерта від 30.08.2023 № 143 та додатки до нього, акт від 28.08.2023 огляду КТЗ, в якості належних та достовірних письмових доказів. Судом не взято до уваги, що у Договорі від 28.08.2023 відсутні відомості про те, що ФОП ОСОБА_6 є судовим експертом, відсутні відомості про те, що він є суб`єктом оціночної діяльності тощо. При цьому Висновок № 143 виготовлено без передбаченої законом (статтею 71 Закону України «Про судову експертизу») правової підстави - договору з експертом чи експертною установою. На вищевказане суд першої інстанції уваги не звернув, хоча сторона відповідача викладала свою письмову позицію з цих обставин у відзиві від 10.06.2025 на позов.

Суд першої інстанції, задовольняючи стягнення із відповідача витрат на проведення експертизи (дослідження) в сумі 8 100,00 гривень, помилково вважав доведеним те, що такі витрати були фактично понесені позивачем за відсутності в матеріалах справи доказів здійснення безготівкового розрахунку. В той же час суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи про таку оплату, а наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт № 143 від 30.08.2023 оформлений від ФОП ОСОБА_6 та із проставлення печатки саме як ФОП (а не від судового експерта). Фіскальний чек РРО від ФОП ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутній. два товарні чеки від 24.08.2023 не містять реквізитів первинних платіжних документів та не можуть бути належними та достовірними доказами понесення цих витрат позивачем.

Лист від ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про те, що 28.08.2023 на СТО буде проводитись експертиза пошкоджень внаслідок ДТП 12.08.23 автомобіля Mazda CX-5 д.н.з. № НОМЕР_2 судовим експертом та страховою компанією - без вказівки на конкретну страхову компанію, без вказівки на ПІБ судового експерта та в якому зазначено невірна адреса, а саме вказано невірний № квартири - 209, замість вірного № - 210 не містить власного підпису ОСОБА_3 , тому не є належним доказом повідомлення відповідача про огляд КТЗ, так як він не відповідає вимогам п.5.2. Методики № 142/5/2092. Докази вручення такого листа в матеріалах справи відсутні, а підпис на вказаному листі не належить ОСОБА_3 .

Апелянт вважає, що наданий позивачами Висновок № 143 не міг братися судом до уваги як доказ понесених позивачем матеріальних збитків, оскільки такий висновок не відповідає положенням статті 102 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, адже в ньому не зазначено, що він виготовлений для подання до суду, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На підставі Висновку № 143 неможливо встановлювати наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та діями/бездіяльністю відповідача, а як наслідок, покладати відповідальність за шкоду на відповідача, поклавши за основу в оскаржуване рішення суду Висновок експерта № 143, наданий позивачами. Суд першої інстанції не прийняв до уваги вищевказаних норм законодавства, не врахував, що у Висновку № 143 відсутнє попередження (обізнаність) експерта ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України. Перелік застосованих нормативно-правових актів та інформаційних джерел на сторінках 1-2 Висновку № 143 не містить джерела під № [8] - а саме рахунок спеціалізованого підприємства Арма Моторс, - так як таких джерел всього зазначено у кількості 7. Рахунок спеціалізованого підприємства «Арма Моторс» в матеріалах Висновку № 143 авторства ОСОБА_6 відсутній.

В матеріалах справи наявна відповідь від ТОВ «Арма Моторс», датована 17.06.2025 № 12/04.7, подана стороною відповідача 24.06.2026 до матеріалів справи, відповідно до якої ТОВ «Арма Моторс» не встановлювало будь-яких взаємовідносин із ОСОБА_6 , не являлося спеціалізованим підприємством автомобільного сервісу (спеціалізоване підприємство) щодо автомобілів марки «Mazda» моделі CX-5 в розумінні Методики №142/5/2092; не надавало жодної інформації експерту ОСОБА_6 відносно вартості ремонтно-відновлювальних робіт для автомобіля марки «Mazda» моделі CX-5 станом на серпень 2023 року та не надавало жодної інформації відносно вартості нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт для автомобіля марки «Mazda» моделі CX-5 станом на серпень 2023 року. Зміст Відповіді № 12/04.7 підтверджує позицію відповідача щодо безпідставного та необґрунтованого застосування ОСОБА_6 показників вартості однієї нормо-годинт ремонтно-відновлювальних робіт у Висновку № 143 та Калькуляції №143 PV3 до нього, які були використані ним в розрахунках матеріального збитку, спричиненого КТЗ. На вищеказане суд першої інстанції уваги не звернув, не повністю та не всебічно дослідив обставини справи, помилково та необгрунтовано визнавши Висновок № 143 належним доказом. Натомість дослідницька частина Висновку № 143 не включає: відомості про стан об`єкту дослідження та необхідні роз`яснення до нього, що також порушує вимоги пункту 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: «У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань…» Із Висновку № 143 та додатків до нього не вбачається здійснення виконавцем ОСОБА_6 аналізу цінових пропозицій на запчастини авторизованих виконавців в регіоні із найменшим ціновим значенням та представлення їх у Висновку № 143 та в додатках до нього. Висновок № 143 має помилки, недоліки та похибки, які мають суттєве значення для визначення справжньої вартості завданого збитку КТЗ, а тому вказана оцінка ОСОБА_6 не міг братися судом першої інстанції до уваги. У Висновку № 143 не відображено характер пошкоджень деталей (порушення цілісності, зруйновано, деформовано, пошкоджено, пошкоджено ЛФП тощо).

В Акті (протоколі) від 28.08.2023 огляду КТЗ, у Висновку № 143, в додатках до нього відсутня оцінка ступені/міри, розміру, площі пошкодження відповідних частин/деталей КТЗ. Необхідність заміни деталі замість ремонту при ДТП визначається на підставі незалежної експертизи, яка оцінює ступінь пошкодження (чи підлягає деталь відновленню), її вартість з урахуванням фізичного зносу (для авто старших 12 років застосовується коефіцієнт, що знижує вартість деталі) та вартість робіт. При цьому в самому Акті (протоколі) огляду КТЗ від 28.08.2023 жодним чином не зазначено, що зафіксовані пошкодження мають відношення саме до подій 12.08.2023, що вони є наслідком аварійної ситуації, а не виникли раніше чи пізніше подій, та які (пошкодження) пов`язані з ушкодженнями саме з боку водія ОСОБА_3 . Акт (протокол) огляду КТЗ від 28.08.2023 не є узгодженим з власником автомобіля Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 чи його довіреної особи, страховика чи представників відповідача, а підписаний лише особою, яка його склала та замовила дослідження.

Також Акт (протокол) огляду від 28.08.2023 не містить відомостей про участь/не участь представників страховиків - страхових компаній «ЕТАЛОН», «УНІКА», участь яких передбачена вимогами пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, згідно яких протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Вищевказане призвело до того, що експертом ОСОБА_6 визначено таку явно неспівмірну вартість відновлювального ремонту (Свр) - в розмірі 490019,81 гривень, який складає 47,82% від визначеної ними ринкової вартості транспортного засобу (С) - 1024805,48 гривень (490019,81грн./1024805,48грн.), яка є очевидно завищеною. У Ремонтній калькуляції №143PV3 від 29.08.2023 експерт зазначає 45 позицій УПР деталей - запасних частин і, відповідно, калькулює вартість відновлювального ремонту із врахуванням вже 45-ти одиниць деталей, які підлягають повній заміні, - в той час як у Акті огляду їх перелічено в кількості 33-х одиниць. Зокрема в Ремонтній калькуляції № 143PV3 від 29.08.2023 додаються такі позиції, які не вказано, не зазначено, не перелічено в Акті (протоколі) огляду від 28.08.2023.

Також відповідач звернув увагу на те що ОСОБА_6 у Висновку № 143 (додатком до якого є Ремонтна калькуляція № 143PV3 від 29.08.202) значно збільшує кількість деталей/запчастин, не зазначених в Акті (протоколі) від 28.08.2023 огляду КТЗ, під повну їх заміну, - без наведення ним підстав та причин такого значного збільшення позицій деталей/ запчастин, що в результаті значно збільшує вартість матеріальної шкоди на переконання сторони Скаржника, існує невідповідність між вказаними інформаційними джерелами, зазначеними переліком у на стор.1-2 Висновку № 143, та тими, які фактично застосовувані в Ремонтній калькуляції 143PV3 від 29.08.2023, що впливає на значення (величини) приведених розрахунків.

Також привертає увагу, що оцінка експертом проводилася станом на 29.08.2023 (дата, зазначена у Ремонтній калькуляції № 143PV3, яка є додатком до Висновку № 143 від 30.08.2023р.), що є порушенням вимог пункту 32 Національного стандарту № 1 «Загальнізасади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003р. № 1440 (оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків), а отже оцінка розміру матеріального збитку проводилась виходячи з характеристики майна не на дату події, отже позивачами не підтверджено належними та допустимими доказами різниці між вартістю транспортного засобу Mazda CX-5 до та після події. На численні письмові та усні зауваження сторони відповідача до змісту та помилок Висновку № 143, Ремонтної калькуляції № 143, Акту (протоколу) огляду від 28.08.2023 суд першої інстанції не звернув уваги, чим не сприяв повному, всебічному та об`єктивному встановленню обставин справи.

Також відсутні докази, що ОСОБА_1 поніс витрати по сплаті ПДВ у розмірі 20 процентів. Крім цього, підхід експерта у Висновку № 143 до застосування курсу валют безпідставно та необґрунтовано впливає на вартість запчастин та матеріалів, оскільки вартість останніх напряму залежать від курсу іноземної валюти, в даному випадку від курсу Євро, а отже збільшує вартість відновлювального ремонту та збільшує розрахункову величину матеріального збитку.

Скаржник ОСОБА_3 вважає постанову КАС від 10.06.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 357/11693/23 незаконною, необґрунтованою та неправосудною (суперечить правосуддю), яку він оскаржив в касаційному порядку, але йому було відмовлено у відкритті касаційного провадження в силу наявних обмежень в КУпАП можливості касаційного оскарження рішень суду. Постановою КАС від 10.06.2024 ОСОБА_3 безпідставно та необґрунтовано, протиправно та поза межами законодавчо встановленого строку в 3 місяці визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції безпідставно та протиправно скасував законне рішення суду першої інстанції. Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з`ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи. Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд.

Відповідач вважає, що Постанова КАС від 10.06.2024 у справі № 357/11693/23 (внаслідок порушення судом принципу юридичної визначеності та верховенства права, висновки апеляційного суду несумісні з чіткою та усталеною позицією ВС) не може братися до уваги в цій цивільній справі № 357/18544/24 як доказ доведення вини ОСОБА_3 в порушенні вимог статті 124 КУпАП.

Крім того відповідач звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_2 зверталася до страхової компанії з заявою про відшкодування на суму 7 892,23 гривень, відшкодування вартості лікування та обстеження здоров`я, на підтвердження яких подано неякісні, малочитаємі та нечитаємі чеки та квитанції, а отже є незрозумілим як суд підрахував саме майнову шкоду в розмірі 7892,23 грн та в результаті визначи суму 784,05 гривень до стягнення із відповідною заявою до страховика ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», і в той же час суд першої інстанції в рішенні призначає стягнення 784,05 грн із відповідача, в той час як у нього застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на суму 320000,00 гривень, за майнову шкоду - 160000,00 гривень (поліс № ЕР-213665852). В оскаржуваному рішенні відсутній розрахунок суми 784,05 гривень, отже невідомо механізм та логіку її розрахунку судом, так як суд вказує, що рахунки на 200,00 грн, на 167,80 грн., на 215,70 грн. є нечитабельними.

Суд першої інстанції не з`ясовував причин незвернення ОСОБА_2 за відшкодуванням до третьої особи в повній сумі її заявлених у позові вимог, що вказує на неповне з`ясування ним фактичних обставин справи. Жодні законодавчі обмеження страховику ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» не встановлено, отже у ОСОБА_2 були наявні всі можливості заявити відповідні витрати до вішкодування до третьої особи в позасудовому порядку.

Суд першої інстанції не досліджував причин та обставин не зверення позивачів із вимогами про відкшодування моральної шкоди до ПрАТ «ЕТАЛОН», в той час як вони заявляли вимоги до ПрАТ «ЕТАЛОН» про відшкодування майнової шкоди.

Зокрема, позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, належних та достатніх доказів заподіяння їй моральних страждань поведінкою відповідача, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача, до суду не надано. Крім того, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачами стрес, порушення нормального ходу їх життя, дискомфорту, погіршення психологічного стану здоров`я. Окрім того, будь-яким чином позивачі не довели розумності та співмірності зазначеного ними в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ними обґрунтувань та обставин її завдання. Позивач не надала жодних належних і допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди, а саме: конкретних факторів, які вплинули на її психологічний та моральний стан; який її стан був до та після цього впливу; яких можливостей була позбавлена; в чому полягало її обмеження у вільному пересуванні на роботу і з роботи; в чому полягають душевні страждання і т.п. В оскаржуваному рішенні відсутні будь-які деталізовані висновки щодо цих критеріїв та судом першої інстанції не з`ясовано фактичних обставин справи щодо звернень позивачів до страховика відносно відшкодування моральної шкоди страхвоою компанією та на виконання умов статті 261 Закону № 1961-IV.

Відповідач вважає, що розміри компенсації 2000,00 грн для ОСОБА_1 та 20 000,00 грн для ОСОБА_2 визначені судом першої інстанції поверхнево, від страховика не витребовувалися відомості відносно звернень/не звернень позивачів за відшкодуванням моральної шкоди, без з`ясування поведінки позивачів щодо заявлення їх до відшкодування третьою стороною, належного обґрунтування розміру, деталізованої оцінки та за відсутності відповідних доказів.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що планує подати відповідні докази понесених ним судових витрат в суді апеляційної інстанції, заявивши про їх розподіл та стягнення із позивачів під час розгляду судом апеляційної скарги.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Вдовиченко А. В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_9 - адвокат Хавін В. О., який виявив бажання брати участь у судовому засіданні у режимі відеокнференції, на зв`язок не вийшов, на телефонний дзвінок не відповів. Про ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду був попереджений в ухвалі суду від 30.06.2026.

Третя особа ПрАТ СК «ЕТАЛОН», будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, шляхом доставлення судової повістки до елетронного кабінета учасника справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечила. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від третьої особи не надходило.

З метою дотримання процесуальних строків, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте таким вимогам закону рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року не відповідає.

Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд мотивував своє рішення тим, що доведеність вини відповідача в порушенні ПДР та у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження підтверджується наявими та допустимими доказами зібраними у справі. Суд дійшов висновку про те, що саме ОСОБА_3 , як особа, яка винна у порушенні ПДР та у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди, заподіяної пошкодженням його автомобіля, і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 373 327,51 грн (531 677,51 грн (вартість відновлювального ремонту) - 158 350 грн (страхове відшкодування)). Крім того, суд вважав, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти за послуги евакуації автомобіля в розмірі 2 500,00 грн та кошти за зберігання пошкодженого автомобіля в розмірі 1 152,00 грн. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної здоров`ю, суд дійшов висновку про те, що страховик ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» визнав ДТП 12.08.2023 страховим випадком та виплатив ОСОБА_2 , як потерпілій особі, кошти, у зв`язку з її лікуванням у розмірі 7 108,18 грн. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на відшкодування вартості лікування та обстеження здоров`я, завданого внаслідок ДТП, за вирахуванням вже сплаченого їй страхового відшкодування, тобто на суму 784,05 грн (7 892,23 грн - 7 108,18 грн). Крім того, суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП позивачам було заподіяно моральну шкоду, ОСОБА_10 пошкодженням його автомобіля, а ОСОБА_11 пошкодженням здоров`я, яка має бути компенсована ОСОБА_1 у сумі 2 000,00 грн, а ОСОБА_2 у сумі 20 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового в цій частині та його зміни у відповідній частині, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до норм статей12, 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки, викладеного Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року, у справі № 756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі №554/8473/19.

Судом встановлено, що 12.08.2023 о 10:20 год. на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «SkodaFabia», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та, здійснюючи розворот у невстановленому місці, допустив зіткнення з автомобілем «MazdaСХ5» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2023, ухваленою у справі № 357/11693/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2024 у справі № 357/11693/23 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2023 щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2023, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у порушенні Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 10.06.2024.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вини ОСОБА_3 в порушенні ПДР, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлений постановою суду, яка набрала законної сили, і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, цей факт не підлягає повторному доказуванню. Тобто, ОСОБА_3 є винною особою у заподіянні шкоди як ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 .

За фактом вказаного ДТП проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111030003918 від 12.08.2023 за ч. 1 ст. 286 КК України, яке закрите у зв`язку із відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, що підтверджується витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань, висновком судово-медичної експертизи № 940/д від 31.08.2023 про заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень та постановою про закриття кримінального провадження від 31.08.2023.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «SkodaFabia», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 станом на 12.08.2023 була застрахована в ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», що вбачається з полісу № ЕР-213665852. Страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 320 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн. Франшиза за договором становить 1 600,00 грн.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Мазда СХ5» номерний знак НОМЕР_2 , що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11.09.2020.

На замовлення ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.08.2023, реєстровий № 1922, судовим експертом ОСОБА_6 30.08.2023 проведено дослідження, за наслідками якого складено висновок № 143 про вартість матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Мазда СХ5» реєстраційний № НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що складає 531 677,51 грн.

До висновку додані акт (протокол) огляду колісного транспортного засобу від 28.08.2023, фото-таблиці пошкодженого автомобіля, бюлетень автотоварознавця № 130 за серпень 2023 року та ремонтна калькуляція.

Про проведення дослідження ОСОБА_3 було повідомлено під підпис 25.08.2023.

Послуги проведення дослідження ОСОБА_6 становлять 8 100,00 грн, що вбачається з акту виконаних робіт № 143 від 30.08.2023.

За послуги евакуації автомобіля «Мазда СХ5» реєстраційний № НОМЕР_2 , 24.08.2023 сплачено ОСОБА_1 2 500,00 грн, що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_12 . Також 1 152,00 грн ним сплачено за зберігання пошкодженого автомобіля, що підтверджується товарним чеком ФОП ОСОБА_13 .

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8877 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 12.08.2023 по 16.08.2023 з діагнозом закрита тупа травма живота, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій поперекового відділу хребта.

У матеріалах справи містяться копії квитанцій та інших розрахункових документів: №3748901370616487 від 18.03.2024 - 1 500 грн; № 89 від 29.03.2024 - 889,03 грн; 14.08.2023 - 1 500 грн; 17.08.2023 - 2 878,10 грн; 12.08.2023 грн - 13,30 грн; 13.08.2023 - 167,80 грн; 15.08.2023 - 208,90 грн; 15.06.2023 - 60,30 грн; 19.08.2023 - 674,80 грн.

06.09.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ПрАТ «СК «Еталон» з заявами про виплату страхового відшкодування за наслідками настання страхового випадку від 12.08.2023.

В матеріалах справи міститься скріншот повідомлення в додатку про виплату ПрАТ «СК «Еталон» страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 7 108,18 грн за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно листа ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» № 01.04-2219 від 20.11.2024, страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 буде сплачено найближчим часом.

В матеріалах справи міститься сріншот повідомлення в додатку ОСОБА_1 про зарахування від МТСБУ страхового відшкодування в розмірі 158 350,00 грн.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягав стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суд взяв до уваги висновок № 143 від 30.08.2023 про вартість матеріального збитку, оскільки вказаний висновок зроблений кваліфікованим судовим експертом ОСОБА_6, який має вищу технічну та юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта, з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 (визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу); свідоцтво № 996 від 9.06.2006, видане МЮ України (http://rase.minjust.gov.ua) реєстр МЮ України, продовжене до 28.07.2025 та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 463 від 12.07.2003 Фонду Державного майна України, стаж експертної роботи з 2004 року, за фахом інженер-механік автотранспорту з 1996 року та вказаний висновок містить відомості про те, що експерт обізнаний (попереджений) про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 28 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Судом встановлено, що транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення з автомобілем відповідача, яке перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_3 правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_3 та наявність його вини підтверджується матеріалами адміністративного провадження та є підставою цивільно-правової відповідальності відповідача як обов`язку відшкодувати шкоду власнику пошкодженого транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведення вини відповідача у вчиненні даної ДТП, та незгода відповідача із постановою Київського апеляціного суду від 10.06.2024 прийнята у справі №357/11693/23 колегія суддів оцінює критично. Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили та встановлені в ній судом обставини щодо наявності в діях ОСОБА_3 порушення Правил дорожнього руху, що стало наслідком ДПТ, є доведеними та встановленими.

Оскільки факт скоєння ОСОБА_3 ДТП є беззаперечно доведений, суд належним чином встановив розмір завданої позивачу ОСОБА_1 майнової шкоди, яка становить різницю між вартістю автомобіля до ДТП та після з урахуванням виплати страхового відшкодування. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 376 979,51 грн завданої внаслідок ДТП.

Тобто правильним є висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (частини третя, сьома статті 102 ЦПК України).

У статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Вважаючи, що висновок № 143 від 30.08.2023 про вартість матеріального збитку, виготовлений кваліфікованим судовим експертом ОСОБА_6 є недопустимим доказом відповідач жодного доказу на його спростування суду не подав, як і не подав таких доказів суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що даний висновок відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, є обгрунтованим, ніким не оскаржувався, клопотання про зустрічні експертні дослідження вартості відновлювального ремонту відповідачем суду не заявлялись, тож судом відхиляються доводи останнього в цій частині.

Крім того, відповідно до п. 5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Вказана норма є диспозитивною, а тому виконується у разі необхідності, тому аргументи ОСОБА_3 у цій частині також судом відхиляються.

Крім того, відповідач був повідомлений про дату та час проведення огляду, що вбачається з матеріалів справи.

Заперечення про те, що підпис ОСОБА_3 на повідомленні не схожий на його підпис нічим не підтверджені, оскільки експертних висновків почеркознавчої експертизи дана справа не містить.

При цьому абз. 2 п. 5.2 Методики передбачає, що у разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. А правилом п. 36.6. ст. 36 Закону № 1961-ІVстрахувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже вірним є висновок суду у тому, що у відповідача виник обов`язок щодо відшкодування ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром майнової шкоди (531 677,51 грн) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням158 350 грн), що становить 373 327,51 грн.

Крім того, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на підставі ст. 28, 29 Закону № 1961-ІV, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти за послуги евакуації автомобіля в розмірі 2 500,00 грн та кошти за зберігання пошкодженого автомобіля в розмірі 1 152,00 грн, понесення яких підтверджено належними доказами у справі, які не спростовано відповідачем.

Доводи скаржника про те, що розмір завданого позивачу матеріального збитку покривається лімітом відповідальності страховика спростовуються наведеними вище нормами матеріального права та правовими позиціями Верховного Суду.

Таким чинном, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2026 у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення з віддповідача на користь ОСОБА_2 майнової шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що страховик ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» визнав ДТП 12.08.2023 страховим випадком та виплатив ОСОБА_2 кошти, у зв`язку з її лікуванням у розмірі 7 108,18 грн, як потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача та мала місце 12.08.2025, яка отримала легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із вимогами про стягнення з відповідача на свою користь майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, ОСОБА_2 вказувала, що внаслідок ДТП вона понесла витрати на лікування, обстеження стану здоров`я та придбання лікарських засобів на загальну суму 8 475,73 грн, однак довела суду понесення таких витрат на суму 7 892,23 грн.

Суд вважав, що ОСОБА_2 має право на відшкодування вартості лікування та обстеження здоров`я, завданого внаслідок ДТП за рахунок відповідача, за вирахуванням вже сплаченого їй страховиком відшкодування, тобто на суму 784,05 грн (7 892,23 грн - 7 108,18 грн).

Однак такі висновки суду суперечать вимогам закону з огляду на таке.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України № 1961-IV).

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я (пункт 24.1 статті 24 Закону України № 1961-IV).

За правилом ст. 25 Закону № 1961-ІV, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та документально підтвердженими витрати, понесені ОСОБА_2 та пов`язані з лікуванням після вказаної дорожньо-транспортної пригоди, перелік яких наведено вище, на загальну суму 784,05 грн .

Разом з тим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи медичні документи, а також надані докази понесення позивачем витрат на лікування, придбання ліків та медичних засобів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано обов`язок страховика відшкодувати в межах ліміту відповідальності винної у ДТП особи потерпілій особі майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю ОСОБА_2 .

Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст.7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, ту і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

У пункті 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п.23.1 ст.23 Закону № 1961-IV).

Пунктами 24.1 - 24.3 ст.24 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином обов`язок з відшкодування майнової шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» в межах лімітів відповідальності: страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 320 000 грн.

06.09.2023 ОСОБА_2 зверталася до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» із заявою про виплату страхового відшкодування.

ОСОБА_2 , як потерпілій особі, життю та здоров`ю якої було заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховиком було виплачено страхове відшкодування у зв`язку з її лікуванням у розмірі 7 108,18 грн.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про стягненння майнової шкоди з відповідача як винної у ДПТ особи, ОСОБА_2 вказувала, що внаслідок ДТП вона понесла витрати на лікування, обстеження здоров`я та придбання лікарських засобів на загальну суму 8 475,73 грн, відшкодувати які, на її переконання повинен відповідач як винуватець ДТП.

Однак, частково задовольнячи вимоги в цій частині суд першої інстанції не врахував відсутність у відповідача обов`язку по відшкодуванню ОСОБА_2 понесених нею витрат на лікування, оскільки така майнова шкода покривається повністю розміром страхового ліміту (320 000,00 грн).

Таким чином висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 майновоїї шкоди у розмірі 784,05 грн є безпідставними та необгрунтованими, що повністю спростовуються доводами апеляційної скарги відповідача.

Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першоїстатті 376 ЦПК Україниє порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням зазначеного, оскаржуване у справі стороною відповідача рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення моральної щкоди колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, позивачі вказували, що внаслідок пошкодження з вини відповідача транспортного засобу ОСОБА_1 та внаслідок шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , позивачам була заподіяна моральна шкода, що полягає у додаткових зусиллях щодо організації їх життя, пов`язаного з відновленням становища, яке існувало до цієї події, їх переживаннями внаслідок цієї події, що вимагало від них додаткових зусиль для організації життя, а для ОСОБА_2 призвело до негативних наслідків для здоров`я.

Частково задовольняючи вимоги в цій частині суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що внаслідок ДТП позивачам дійсно було заподіяно моральну шкоду, яка має бути компенсована у таких розмірах: ОСОБА_1 - 2 000,00 грн, ОСОБА_2 - 20 000,00 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Отже, сам по собі факт заподіяння майну позивача матеріальної шкоди, вже є фактором, що безумовно призводить до стресової ситуації та потребує від останнього додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, самоорганізації для вирішення проблеми, на яку він не очікував, пристосування до змін у житті, у зв`язку з пошкодженням майна.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує характер та обсяг заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, обставини, за яких він зазнав моральної шкоди, необхідність здійснення додаткових зусиль для поновлення своїх прав, а також виходячи з засад об`єктивності та справедливості, розумності та співмірності, вважає, що компенсація у розмірі 2 000,00 грн є мірою моральної шкоди для відновлення стану потерпілого. Моральна шкода у вказаному розмірі підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_3 як винної у ДТП особи, з вини якої цю шкоду спричинено.

Натомість, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн суд першої інстанції не врахував наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.261 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц вказано, що «покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 вказано, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.»

Відповідно до статті 26-1 Закону України № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 процентів страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди визначеним судом першої інстанції - 20000 грн, заподіяної ОСОБА_2 . Таким чином, граничний розмір моральної шкоди, який міг бути стягнений зі страховика, становить 16 000,00 грн (320 000,00 грн х 5%), а відтак розмір моральної шкоди, завданій ОСОБА_2 , перевищує ліміт відповідальності страховика на 4 000,00 грн.

Ураховуючи наведене у відповідача перед потерпілою особою ОСОБА_2 , виник обов`язок по відшкодуванню завданої їй моральної шкоди лише на суму 4 000,00 грн, що перевищує відповідальність страховика. Решта моральної шкоди на суму 16 000,00 грн підлягала б відшкодуванню страховиком, проте із такими вимогами потерпіла особа до ПрАТ СК «ЕТАЛОН» не зверталась, помилково вважаючи, що моральну шкоду у повному обсязі повинен їй відшкодувати ОСОБА_3 .

Таким чином, суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини справи в цій частині позовних вимог, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення у відповідній частині.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині, зменшивши стягнуту з відповідача на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди з 20 000,00 грн до 4 000,00 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом зменшено стягнуту суму моральної шкоди, тому зменшенню підлягає і стягнутий з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову з 207,84 грн до 40,01 грн.

Крім того, за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення апеляційної скарги.

Відтак із ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 48 грн 01 коп, що пропорційно задоволеним вимогам ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Вдовиченком Андрієм Вікторовичем , задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

ОСОБА_2 відмовити у стягненні майнової шкоди.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди та судового збору змінити, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з 20 000, 00 грн до 4 000,00 грн, та судового збору з 207,84 грн до 40,01 грн.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 48,01 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 28 липня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна