Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №381/4349/19 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Київ.

Справа № 381/4349/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11506/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Желепи О.В.

суддів Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секрертаря Рябошапко М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Олексієнко Олександр Олександрович на ухвалу Фастівського міськрайонного суду КиЇвської області від 16 квітня 2026 року (у складі судді Ковалевської Л.М., дата складання повного тексту ухвали 22 квітня 2026 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Скрід Ю.М. , боржник ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання поновити порушені права у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 9 січня 2020 року

ВСТАНОВИВ:

До Фастівського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 зі скаргою на дії заступника начальника Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Скрід Ю.М.

У поданій скарзі адвокат Олексієнко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив суд:

-Визнати дії заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України СКРІД Юлії Михайлівни, щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментам неправомірним.

-Зобов`язати заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України СКРІД Юлію Михайлівну зробити перерахунок заборгованості по аліментам за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року з урахуванням доказів отримання аліментів стягувачем: ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (до року) і до досягнення дитиною повноліття у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 09.01.2020 року за вказаний період.

-Зобов`язати заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України СКРІД Юлію Михайлівну сформувати Довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів боржником: № НОМЕР_1 ОСОБА_4 у виконавчому провадженні від 09.01.2020 року, станом на 01.03.2026 року.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що судовим наказом Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (04.12.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття.

09.01.2020 головним державним виконавцем Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Юлією Михайлівною було відкрито провадження НОМЕР_2.

Відповідно до сформованої Довідки заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Скрід Ю.М. від 01.03.2026 наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2, воно було відкрито 09.01.2020, з примусового виконання судового наказу №381/4349/19 від 03.01.2020 про стягнення на утримання неповнолітньої дитини аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (04.12.2019) і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до постанови у справі №381/5779/23 від 19.06.2025 року Київського апеляційного суду було зменшено розмір аліментів з 07.12.2023 року на утримання неповнолітньої дитини з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходу), що пред`явлено до примусового виконання 08.01.2020.

Станом на 01.03.2026 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Заявник із вказаним у довідці не погоджується, оскільки державним виконавцем довідка складена із зазначенням періоду несплати боржником та не стягнення державним виконавцем в примусовому порядку розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини 1/6 частини усіх видів доходу за період з жовтня місяця 2025 року по лютий 2026 року включно, тобто наявна заборгованість за цей період.

На переконання скаржника із Довідки державного виконавця від 13.03.2026 про наявність заборгованості зі сплати аліментів вбачається відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2026, що не відповідає дійсності та виданому розрахунку цього ж державного виконавця згідно якого з жовтня 2025 року по лютий місяць 2026 року включно існує борг, а саме: заборгованість на 30 число поточного місяця за вказаний період по місячно складає: 33392,78 грн. (жовтень 2025 року - 6 396,08 грн. + листопад 2025 року - 6 396,08 грн. + грудень 2025 року - 6 396,08 грн. + січень 2026 року - 3 575,45 грн. + лютий 2026 року 10 629,09 грн.)

Заявник вважає, що станом на 23.03.2026 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року включно, а державний виконавець умисно не виконує дане рішення суду. Отже, державний виконавець здійснив розрахунок від 13.03.2026 заборгованості зі сплати аліментів всупереч вимог Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та покладених на нього обов`язків, вказавши про щомісячні суми розміру заборгованості на 30 число поточного місяця за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року включно, який не відповідає наявній у державного виконавця Довідці від 13.03.2026 від 13.03.2026 про наявність заборгованості зі сплати аліментів про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2026.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду КиЇвської області від 16 квітня 2026 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, скаржник через свого представника подала апеляційну скаргу в якій просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії виконавця, що полягають у неправильному розрахунку заборгованості, який сформований в довідці від 13 березня 2026 року.

Зобов`язати виконавця, дії якого оскаржено, або іншу уповноважену особу відновити порушені права заявника, шляхом скасування довідки від 13 березня 2026 року та сформувати нову довідку за результатами проведеного перерахунку.

В скарзі посилається на те, що суд в порушення норм процесуального права оголосив рішення без виходу до нарадчої кімнати, судом порушено десятиденний строк розгляду скарги. Також суд не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, що мали значення для її вирішення, вийшов за межі скарги, так як скарга стосувалась розрахунку за конкретний період з жовтня 2025 по лютий 2026 року.

Натомість суд врахував обставини зменшення аліментів з 2023 року, змінив предмет розгляду.

Суд не врахував, що аліменти з жовтня 2025 по лютий 2026 року не сплачувались взагалі, що безумовно порушує права дитини.

Судом не вірно застосовані норми матеріального права, аліменти не підлягають заліку. Так як мають цільовий та періодичний характе, тому не сплата аліментів кожного місяця, Незважаючи на переплати утворює заборговааність, суд не вірно витлумачив постанову Київського апеляційного суду від 19.06.2025 року.

Суд не вірно застосував ст. 71 закону «Про виконавче провадження та п.4 розділу ХУІ Інструкції з примусового виконання рішень, та не врахував що розрахунок здійснюється за кожен місяць та період окремо, у виконавця відсутні повноваження здійснювати взаємозалік переплат.

Суд не врахував що розрхунок від 13 березня 2026 року та довідка видана цього ж дня про відсутність боргу станом на 01 березня 2026 року є взаємовиключними.

В судовому засіданні 30 червня 2026 року начальник Фастівського ВДВС у фастівському районі київської області Скрід Ю.М. доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити рішення районного суду без змін з огляду на те, що нею було зроблено перерахунок в автоматичному режимі після надання боржником рішення суду про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини з конкретно зазначеної в рішенні дати, відповідно виконуючи рішення суду, нею не було здійснено порушення закону, оскілки з урахуванням такого зменшення у боржника відсутній борг, а розрахунок видає від`ємні значення.

Заявник та її представник до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Представнику заявника виклик до суду було надіслано 27 травня 2026 року та доставлено до електронного кабінету 27 травня 2026 року.

Боржник також до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника ВДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2019 року видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, оглянутих в судовому засіданні, постановою від 09 січня 2020 року головним державним виконавцем Фастівського міськрайонного ВДВС ЦМУМЮ (м.Київ) Скрід Ю.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини на утримання неповнолітньої дитини на виконання судового наказу №381/4349/19 виданого 03.01.2020 Фастівським міськрайонним судом Київської області.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.05.2024 в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: заступник начальника Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 09.01.2020, було відмовлено. Суть скарги полягала у визнанні неправомірними дії заступника начальника Фастівського ВДВСУ Фастівському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Скрід Ю.М. щодо визначення заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в розмірі зазначеному у довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 16.04.2024 та в зобов`язанні державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з травня 2023 по вересень 2023 з урахуванням грошового забезпечення, яке боржник отримував як військовослужбовець.

09.05.2024 державним виконавцем було здійснено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів починаючи з травня 2023 з врахуванням всіх отриманих боржником доходів згідно інформації ДПС та відомостей про доходи наданих військовою частиною.

09.05.2024 державним виконавцем новий розрахунок заборгованості направлено стягувачу ОСОБА_1 за її адресою: АДРЕСА_1 . Представник боржника отримав даний розрахунок особисто згідно відмітки в матеріалах виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2024 ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.05.2024 було скасовано та ухвалено нове рішення:

- Визнано дії заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Скрід Ю.М. щодо розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 згідно довідки-розрахунку від 16.04.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними;

- Зобов`язано заступника начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Скрід Ю.М., а у випадку нездійснення нею повноважень - іншу уповноважену особу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити перерахунок заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_2 з урахуванням суми грошового забезпечення, отриманої ним, як військовослужбовцем, починаючи з травня 2023 року по вересень 2023 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_1 (а.с.19-20), станом на 13.03.2026 у графі заборгованість на 30 число поточного місяця зазначено суму - 10 629,09 гривень.

Проте, у наступній графі «сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження» та у графі «сукупний розмір заборгованості» зазначені суми з від`ємними показниками.

Відповідно до постанови у справі №381/5779/23 від 19.06.2025 року Київського апеляційного суду було зменшено розмір аліментів з 07.12.2023 року на утримання неповнолітньої дитини з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходу), що пред`явлено до примусового виконання 08.01.2020.

Отже, внаслідок зменшення розміру аліментів, що стягувалися з ОСОБА_2 саме з 07.12.2023, а не з моменту набрання постановою суду від 19.06.2025 законної сили, утворилась переплата зі сплати аліментів яка фактично і була відображена у розрахунку заборгованості від 13.03.2026 з від`ємними показниками: з позначкою ( -76 001,76 гривень та -65 372,67 гривень відповідно).

Тобто, оскільки за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року включно, аліменти стягувались у розмірі 1\4 частини, а з 07.12.2023 розмір аліментів було зменшено до 1/6 частини, має місце переплати, яка відображена у розрахунку станом на 13.03.2026.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженї Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Форму розрахунку заборгованості зі сплати аліментів визначено в пункті 4 розділу XVI додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що державним виконавцем довідка складена із зазначенням періоду несплати боржником та не стягнення державним виконавцем в примусовому порядку розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини 1/6 частини усіх видів доходу за період з жовтня місяця 2025 року по лютий 2026 року включно, тобто з наявністю заборгованості за цей період.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши надані документи на обґрунтування даної скарги та матеріали виконавчого провадження, згідно яких представник ДВС заперечує проти задоволення скарги, судом встановлено, що 04.08.2025 до відділу від представника боржника надходить постанова №381/5779/23 (22-ц/824/1056/2025) від 19.06.2025 Київського апеляційного суду про зменшити розмір аліментів з 07.12.2023, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину усіх видів доходу щомісячно.

04.08.2025 до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_2 повернути йому надмірно стягнуті кошти.

08.10.2025 державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості, з урахуванням рішення суду про зменшення розміру аліментів з 1/4 на 1/6.

Згідно розрахунку станом на 01.10.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, наявна переплата в розмірі 98 325,74 грн.

Поняття «переплата по аліментах» існує в юридичній практиці, проте вона має специфічний статус: закон практично не дозволяє повертати ці кошти назад.

Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України, аліменти належать до виплат, які не підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.

У даному випадку, постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2025 було зменшено аліменти з дати звернення до суду з позовом, а не з дати ухвалення рішення, тому ситуація, коли суд зменшує розмір аліментів з дати подання позову, а не з дати винесення рішення, є юридично нестандартною, оскільки за загальним правилом новий розмір аліментів діє з моменту набрання рішенням законної сили.

Однак, у постанові №381/5779/23 (22-ц/824/1056/2025) від 19.06.2025 Київського апеляційного суду чітко вказана дата подачі позову як початок нарахування 1/6, це створює юридичну «переплату» за ці понад два роки.

Хоча Верховний Суд у своїх постановах у аналогічних справах забороняє зараховувати добровільну переплату, проте у даному випадку мова йде про виконання рішення суду. І аліменти сплачувалися боржником не самостійно чи добровільно, а стягувалися за постановою державного виконавця із заробітної плати.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Якщо суд постановив, що з конкретної дати (2 роки тому) розмір аліментів становить 1/6, то стягнення 1/4 за цей період стає безпідставним.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості щомісяця.

Отже, різниця, що виникла, відображається в графі «заборгованість» як від`ємне значення (або позитивний баланс на користь боржника).

Тому, до того часу, поки вказаний «плюс» (переплата) не перекриється майбутніми нарахуваннями (щомісяця по 1/6), у боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що розрахунок заборгованості за спірний період складено державним виконавцем з дотриманням вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, та на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 19.06.2025 року, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання поновити права заявника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, шляхом зобов`язання видати новий розрахунок, в якому зазначити заборгованість за період з жовтня 2025 по лютий 2026 року, коли боржник перестав перераховувати аліменти на утримання дитини в будь-якому розмірі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Суд вірно виходив з того, що в рішенні апеляційного суду чітко зазначена дата з якої зменшено розмір аліментів до 1/6 частини.

Таким чином відсутні підстави вважати, що боржник з 2023 року добровільно сплачував аліменти в більшому розмірі, оскільки такі стягувались з нього в примусовому порядку на підставі судового наказу, аж до зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів позбавлена повноважень надавати оцінку постанові апеляційного суду, якою зменшення розміру аліментів проведено не з дати набрання законної сили рішенням суду, а з дати звернення боржника з заявою про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Доводи скарги про те, що районний суд не правильно сприйняв постанову апеляційного суду та дійшов помилкового висновку про зменшення розміру аліментів з 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи та змісту постанови апеляційного суду від19 червня 2025 року , яка є чинною і не скасованою.

Доводи скарги про те, що у виконавця відсутні повноваження для зарахування, платежів сплачених до ухвалення рішення в майбутні платежі, колегія суддів відхиляє, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється саме державним виконавцем , який зобов`язаний був зазначити в звіті на підставі якого робиться розрахунок боргу, дані про те, що з 2023 року розмір аліментів з урахуванням постанови апеляційного суду присуджений та становив 1/6 частину доходів, в подальшому за допомогою програмного забезпечення було здійснено розрахунок, який став відображати переплату аліментів і відповідно в розрахунку заборгованості зробленому з урахуванням постанови апеляційного суду у боржника відсутній борг щодо сплати аліментів.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги посилання, що в довідці, яка формувалась до ухвалення рішення про зменшення розміру аліментів борг був, а після надання виконавцю рішення суду про зменшення аліментів заборгованості вже не існувало, при цьому боржник не сплачував на утримання дитини будь-які кошти.

Доводи скарги про те, що суд оголосив рішення без виходу до нарадчої кімнати, колегія суддів відхиляє , оскільки рішення ухвалювалось 16 квітня 2026 року, а 19 грудня 2024 року до ст. 244 ЦПК України були внесені зміни, відповідно до яких змінився порядок ухвалення судового рішення, в тому числі і щодо обов`язку суду виходити до нарадчої кімнати.

Доводи скарги про те, що суд вийшов за межі поданої скарги є безпідставні, оскільки скаржник просив зобов`язати виконавця надати розрахунок в якому б був відображений борг по сплаті аліментів з жовтня 2025 року по лютий 2026 року, а тому суд мав повноваження в межах поданої скарги робити висновко про відсутність боргу за спірний період з урахуванням постанови апеляційного суду, якою було зменшено розмір аліментів з конкретної дати 2023 року до 1/6 частини доходів боржника.

Доводи скарги про порушення строків розгляду скарги також не впливають на висновки суду, в частині не встановлення судом порушень Закону в діях виконавця.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду про те, що оскаржувані дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

З огляду на те, що судом не визнано дії виконавця неправомірними, відсутні підстави для відшкодування понесених заявником судових витрат.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Олексієнко Олександр Олександрович залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду КиЇвської області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленнята може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 27 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді В.В. Соколова

Н.В. Поліщук