Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №521/5974/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________________________

Справа № 521/5974/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3015/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трубецької Майї Миколаївни на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області (суддя Іванюта Т.Є.) від 8 вересня 2025 року про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства,

установив:

у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши ОСОБА_4 батьком.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Одесі, про що зроблено актовий запис, в якому за заявою матері ОСОБА_5 в розділі відомості про батька зазначено ОСОБА_6 .

Позивач посилався на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 все життя проживали в цивільному шлюбі разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , разом виховували його з дня народження і до їх смерті. Мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і він залишився проживати разом з батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був ним похований.

Позивач стверджував, що за життя ОСОБА_4 визнавав його як єдиного сина, про існування іншої родини і інших дітей ніколи не говорив. Зі слів батьків, йому відомо, що батьки не реєстрували шлюб, так як разом працювали в Чорноморському морському флоті на одному судні, яке здійснювало рейси за кордон, а на той час було заборонено подружжю працювати на одному судні і виїжджати за кордон, тому вони не реєстрували шлюб і реєстрацію народження сина ОСОБА_5 здійснила самостійно. Будинок АДРЕСА_1 батьки придбали разом, за спільні гроші зароблені в ЧМП.

Позивач посилався на те, що для оформлення спадщини йому потрібно було встановити в суді факт батьківства, з цією метою він замовив біологічні зразки померлого

батька, які досі зберігаються в судово-медичній експертизі.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 8 вересня 2025року прийнято до матеріалів справи наступні документи: довідку КVА Безпека та Сервіс на німецькій мові з перекладом на українську з нотаріальним посвідченням від 25.04.2025 року, сертифікат про акредитацію лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ на німецькій мові з перекладом на українську з нотаріальним посвідченням від 16.09.2024 року, лист з лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ на німецькій мові з перекладом на українську з нотаріальним посвідченням від 10.07.2025 року, фотокопію пакету.

Призначено по справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , біологічним батьком ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_8 ?».

Проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи доручено Державній спеціалізованій установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Дозволено експерту використати біологічні зразки померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , які зберігаються в даній установі, та прийняти для порівняння біологічні зразки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від представника - адвоката Смирнової Лариси Петрівни, які знаходяться в закритому та пропечатаному пакеті, відібрані у ОСОБА_2 в сертифікованій лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ у Німеччині 10.01.2025 року.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Трубецька М.М. просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що позивач неодноразово не з`являвся до експертної установи для відібрання біологічних зразків, оскільки, за твердженням представника позивача, працює за кордоном в Німеччині, але стороною позивача не надано суду відомостей, яким чином під час воєнного стану позивач, будучи особою призовного віку, виїхав за межі України. Надана позивачем довідка від KVA Безпека та Сервіс на німецькій мові з перекладом на українську з нотаріальним посвідченням від 25 квітня 2025 року про заборону відпустки, в якій зазначено, що позивач не може приїхати в Україну 29 квітня 2025 року, оскільки повинен виконувати свої трудові обов`язки, не містить адресата та зазначення ким вона підписана. Також суду не надано доказів перебування позивача у Німеччині та його працевлаштування.

Представник відповідача вважає, що обставини, які викладені стороною позивача, як поважні підстави неможливості прибути особисто позивачем до експертної установи для відібрання біологічних зразків, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також представник відповідача вважає, що стороною позивача не надано суду доказів, які підтверджують право медичної установи на відібрання біологічного матеріалу, який у подальшому може використовуватися на території України.

Представник відповідача зазначає, що поза увагою суду залишилося питання транспортування біологічних зразків позивача на територію України, не зрозуміло, яким чином відбулося доставлення біологічного матеріалу до України, оскільки даний порядок регулюється міжнародними та національними правилами, а стороною позивача не надано матеріалів стосовно пакування та транспортування даного матеріалу.

Представник відповідача вважає, що існує повне порушення порядку відібрання біологічних зразків у позивача та їх подальше транспортування і використання для проведення експертизи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Сторони про день, час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх поштові адреси, наявні в матеріалах справи, однак повістки повернулися до суду без вручення з відміткою листоноші, що

адресати відсутні за вказаними адресами (с.с.12-13, 15-17 т.2).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Іншої адреси місцезнаходження сторін матеріали справи не містять.

Крім того, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені представники сторін шляхом направлення судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів у системі «Електронний суд» та ними отримані, що підтверджуються звітами про доставку (с.с.11,14 т.2).

Відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Враховуючи вищезазначені норми процесуального права, учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотання про його відкладення суду не подали, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальна знання.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.

Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що доказами у вказаній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Отже, висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи може бути одним із доказів, якими позивач підтверджує свої позовні вимоги, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, оскільки позивач заявив таке клопотання.

Разом з цим, надаючи експерту дозвіл прийняти для порівняння біологічні зразки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від його представника - адвоката

Смирнової Л.П., які знаходяться в закритому та пропечатаному пакеті, відібрані у ОСОБА_2 в сертифікованій лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ у Німеччині 10.01.2025 року, суд першої інстанції не врахував наступне.

Частина 1 статті 107 ЦПК України визначає, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 107 ЦПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/85, експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції, а у випадку проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) для державної реєстрації геномної інформації людини - після подання документів та біологічного матеріалу людини, оформлених відповідно до законодавства у цій сфері (пункт 3.1, розділ ІІІ).

Представник позивача - адвокат Смирнова Л.П. подала до суду клопотання про приєднання до справи документів для проведення експертизи, а саме: довідку КVА Безпека та Сервіс на німецькій мові з перекладом на українську мову з нотаріальним посвідченням від 25.04.2025 року, сертифікат про акредитацію лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ на німецькій мові з перекладом на українську мову з нотаріальним посвідченням від 16.09.2024 року, лист з лабораторії Галантос Генетікс ГмбХ на німецькій мові з перекладом на українську мову з нотаріальним посвідченням від 10.07.2025 року, фотокопію пакету.

Вказані документи були подані до суду через систему «Електронний суд», а відтак їх оригінали судом не досліджувалися.

Також суду була надана фотокопія пакету, з якого неможливо встановити його вміст та пакування.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що лист Галантос Генетікс ГмбХ адресований Одеському національному медичному університету, а не суду.

У листі зазначено, що особа, яка його підписала, є сертифікованим експертом з дослідження спорідненості, відібрала зразки та зробила актуальне фото Литневського, яке доклала до форми.

Однак, документи, які надані суду, не містять підтвердження фаховості експерта, а також фото особи, у якої були відібрані зразки.

Таким чином, суд приєднав до матеріалів справи документи, оригінали яких суду надані не були, а також не перевірив, чи саме у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були відібрані біологічні зразки, чи має особа, яка відібрала ці зразки, відповідну сертифікацію, а також не пересвідчився, що у представника позивача - адвоката Смирнової Л.П. знаходиться опечатаний конверт, копію якого приєднано до матеріалів справи.

При цьому, суд не забезпечив можливість іншій стороні оглянути оригінали документів та конверту, який буде наданий експерту для проведення судової експертизи.

Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги, що суд не перевірив, яким чином були доставлені на територію України біологічні зразки, ніби то відібрані у ОСОБА_2 , а також не врахував, що адвокат Смирнова Л.П. є

представником позивача, а відтак зацікавленою особою у вирішенні даного спору на користь позивача, тому відповідно до положень статті 107 ЦПК України не може спілкуватися з експертом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що при призначенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у даній справі, судом першої інстанції була порушена процедура призначення експертизи та надання експерту матеріалів для проведення експертизи.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трубецької Майї Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 8 вересня 2025 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту батьківства направити до Кагарлицького районного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук