Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №357/13668/15-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5152/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/13668/15-ц

23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Ярмоли О.Я., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, заінтересована особа (стягувач) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, заінтересована особа (стягувач) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Скаргу обгрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця Валявського О.А. перебуває виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №357/13668/15, виданого 22.04.2016 року Білоцерківським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору №KICWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283, 06 грн. та 3 654 грн судових витрат, всього 1 496 937,06 грн.

Зазначала, що їй не було відомо про наявність виконавчого провадження НОМЕР_5, постанову про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала.

30 липня 2025 року від AT «Ощадбанк» їй надійшло смс-повідомлення про те, що її рахунок (IBAN НОМЕР_1 ) знаходиться «під арештом на підставі постанови виконавчої служби», однак вказаної постанови про арешт коштів станом на 30 липня 2025 року вона також не отримувала.

Вказувала, що зазначений рахунок використовується нею виключно для отримання пенсійних виплат. 31 липня 2025 року вона направила приватному виконавцю Валявському О.А. заяву про зняття арешту, до якої додала виписку з рахунку на підтвердження факту, що на вказаний рахунок надходять виключно зазначені виплати, які, в свою чергу, є її єдиним джерелом доходу.

19 серпня 2025 року вона отримала від приватного виконавця Валявського О.А. відповідь НОМЕР_5/37529 від 13 серпня 2025 року, яку вважає формальною відмовою.

Копію постанови про арешт коштів вона отримала поштою 20серпня 2025 року.

На підставі вказаної постанови з рахунку скаржника (№ IBAN НОМЕР_1 ) було списано грошові кошти у загальній сумі 6 988,34 грн, які є пенсією, а відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», з пенсії може бути відраховано не більше 20% від суми після утримання податків та зборів (для погашення заборгованості), а отже, законом встановлено пряму заборону позбавляти боржника 100% її пенсійних виплат навіть за наявності боргу.

Таким чином, накладення арешту на всю суму пенсії боржника понад встановлені законом межі є неправомірним втручанням у її право на отримання соціальної виплати.

Скаржник стверджувала, що рахунок IBAN НОМЕР_1 відкритий спеціально для зарахування пенсії і на нього не надходило жодних інших коштів, окрім пенсійних виплат, а тому накладення арешту на цей рахунок призвело до неправомірного звернення стягнення заборгованості на її пенсію, всупереч закону.

З виписки по рахунку вбачається, що 25 серпня 2025 року на її рахунок зараховано пенсію у розмірі 6 988,34 грн, і того ж дня банк відобразив операцію «Кошти блоковані для забезпечення виконання документу про арешт» на ідентичну суму 6 988,34 грн., тобто, фактично заблоковано 100% пенсійної виплати за місяць.

Посилаючись на те, що відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону України«Про виконавче провадження» максимально допустиме відрахування за «іншими видами стягнень» становить 20%, що у даному випадку дорівнює 1 397,67 грн (6 988,34 х 20%), заявник (боржник) ОСОБА_1 вважала,що надмірно заблоковані/утримані грошові кошти в сумі 5 590,67 грн (6 988,34 - 1 397,67) протиправно.

Оскільки виконавець діяв всупереч нормам закону, то списані з вказаного рахунку кошти мають бути їй повернуті, а подальше виконання стягнення має відбуватись шляхом дотримання 20-відсоткової межі при подальшому зверненні стягнення.

З урахуванням наведених обставин, заявник (боржник) ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову приватного виконавця Валявського О.А. від 30 липня 2025 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 та зобов`язати приватного виконавця Валявського О.А. повернути кошти в сумі 6 988,34 грн, списані з рахунку ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Волинчук Єлизавета Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича (РНОКПП: НОМЕР_3 ) задовольнити. Скасувати постанову приватного виконавця Валявського О.А. від 30.07.2025 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у виконачому провадженні НОМЕР_5. Зобов`язати приватного виконавця Валявського О.А. повернути кошти в сумі 6 988,34 грн, списані з рахунку ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала судупершої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування правової позиції Верховного Суду та конституційних гарантій.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що приватним виконавцем було порушено приписи ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»; проігноровано мораторій, встановлений на час військового стану, на стягнення з пенсій (пп. 3 п.10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»); виконавець не виконав обов`язку зняти арешт після отримання доказів пенсійного характеру коштів, який встановлено ч. 4 ст. 59 Закону України«Про виконавче провадження».

Натомість суд першої інстанції, на переконання скаржниці, невірно оцінив значення статусу рахунку, не врахувавши соціальну сутність заарештованих коштів; рішення суду порушує основоположні права скаржника, гарантовані Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначені обставини в їх сукупності підтверджують, що постанова приватного виконавця від 30.07.2025 року про арешт коштів скаржника підлягає скасуванню, як така, що винесена із суттєвим порушенням закону.

Зазначає, що пенсійні виплати є не просто майном особи, яким вона може вільно розпоряджатися, а гарантованим державою та соціально захищеним джерелом її існування у період непрацездатності. Це зумовлює особливий, підвищено обережний підхід до будь-якого втручання в право особи на отримання пенсії, вимагає дотримання принципу пропорційності та недопустимості таких заходів, які фактично позбавляли б пенсіонера засобів до існування.

Із пенсії скаржника (як виду доходу, не зазначеного серед виключень) може бути спрямовано на погашення боргу не більше, ніж п`яту частину коштів.

Окрім цього,підпунктом 3 п.10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент спірних дій) встановлено, що припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію.

Таким чином, законодавець на час війни установив особливий режим, яким передбачено, що пенсійні виплати скаржників охороняються від примусового стягнення повністю (за винятком окреслених випадків), а користування арештованими рахунками для витрат частково дозволене скаржнику.

У даній справі постановою приватного виконавця від 30.07.2025 було заарештовано та фактично заблоковано 100% пенсійної виплати скаржника за серпень 2025 року у розмірі 6 988,34 грн. Це підтверджено випискою з рахунку: 25.06.2025 року на рахунок ОСОБА_1 надійшла пенсія 6 988,34 грн, і того ж дня вся ця сума була заблокована банком на виконання постанови про арешт.

Таким чином, на переконання сторони боржника, виконавець фактично звернув стягнення на 100% пенсії скаржника, позбавивши її можливості використати будь-яку частину своїх законних виплат. Це прямо суперечить вимозі закону про 20-відсоткове обмеження: навіть за наявності боргу скаржник повинен зберегти щонайменше 80% своєї пенсії для власного проживання. Понаднормове стягнення не тільки порушує статтю 70 Закону України «Про виконавче провадження», але й нівелює гарантії соціального захисту пенсіонера.

Скаржниця отримала довідку Пенсійного фонду України від 28.08.2025 № 23751-25597/Т-02 (міститься в матеріалах справи), яка підтверджує, що її пенсія станом на серпень 2025 виплачувалася через рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», що арештовані кошти - це пенсія скаржниці, на яку за законом звертати стягнення заборонено та звернулась до виконавця, однак виконавець не вжив жодних дій для скасування арешту.

Не зробивши цього, виконавець порушив норми ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та фактично продовжив незаконне блокування пенсії скаржника.

Суд першої інстанції проігнорував статус самих коштів, що знаходились на рахунку - а саме, що це пенсія скаржника. Посилання суду на те, що рахунок не є спеціальним, оскільки на нього колись надходили інші кошти, на переконання сторони боржника, не спростовує того, що заблоковані кошти є пенсійною виплатою, яка користується правовим захистом.

Отже, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні її скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця, не надавши належної оцінки саме пенсійному статусу арештованих коштів.

При цьому, скаржник звертає увагу суду на те, що раніше, до винесення виконавцем постанови від 30.08.2025 року - примусове виконання рішення здійснювалося в межах вимог закону, зокрема, шляхом відрахувань із доходів (пенсії) скаржниці у розмірі, що не перевищував 20 % суми виплат, відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Лише після того, як виконавчий документ прийняв до виконання приватний виконавець Валявський О.А., було змінено порядок виконання - замість пропорційних утримань він застосував арешт карткового рахунку скаржниці та фактично заблокував 100 % пенсійних надходжень на цей рахунок. При цьому, з наданих у справі банківських виписок вбачається, що блокування та списання коштів із пенсійного рахунку відбувалися ще до винесення оскаржуваної постанови приватного виконавця, але в межах 20 %.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвокат Рожко Сергій Миколайович просить апеляційну скарги заявника залишити без задоволення.

Зазначає, що із виписки по рахунку НОМЕР_1 вбачається, що на вказаний рахунок здійснюється, як зарахування пенсії, так і інші зарахування грошових переказів.

А тому, рахунок НОМЕР_1 , на кошти якого виконавцем був накладений арешт, є рахунком боржника, який використовується для зарахування, зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій боржника.

Отже, відповідно до вимог законодавства, рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання і законом не заборонено звернення стягнення на кошти, які обліковуються на таких рахунках.

Скаржником не надано підтвердження, що виключно пенсія зараховується на вказаний вище рахунок, натомість, надана картка реквізитів вказує, що рахунок призначений для проведення операції поповнення карткового рахунку.

АБ «Ощадбанк», на якого правилами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

При цьому, постанова приватного виконавця Валявського О.А. містить застереження про непоширення її дії на спеціальні рахунки, арешт яких заборонено законом. Таким чином, після отримання такої постанови саме банк зобов`язаний був, відповідно до вимог частини третьої статті 52 зазначеного Закону, повідомити виконавця про цільове визначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.

Такі висновки узгоджуються з висновками викладеними в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.02.2021 року по справі № 2010/2-1565/11.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки нею не доведено та не надано доказів, що рахунок НОМЕР_1 має спеціальний режим використання та на нього здійснюється нарахування виключно пенсії.

Крім того, у випадку зняття арешту з рахунку боржника ОСОБА_1 , існує загроза невиконання в подальшому рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №м 357/13668/15. При цьому, слід звернути увагу, що боржником не надано доказів щодо вчинення нею дій з добровільного виконання зазначеного рішення суду.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції Приватний виконавець Валявський Олександр Анатолійович заперечував проти доводів апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни, просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 рокузалишити без змін.

Заявник (боржник за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 адвокат Волинчук ЄлизаветаМиколаївна, а також представник заінтересованої особи (стягувач) Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з`явилися. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

23 квітня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Волинчук Єлизавета Миколаївна та представник АТ Комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Рожко Сергій Миколайович подали до Київського апеляційного суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких просять суд провести апеляційний розгляд справи № 357/13668/15 без участі скаржника ОСОБА_1, представника скаржника адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни та представника стягувача.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.

З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України, вважає, що неявка заявника ОСОБА_1 , її представника -адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни та представника стягувача АТ Комерційний банк «ПриватБанк», належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності вказаних учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 357/13668/15-ц, виданого 22 квітня 2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору №KICWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283,06 грн та 3 654 грн судових витрат, всього - 1 496 937,06 грн(а.с. 84-85).

30 липня 2025 року приватним виконавцем Валявським О.А. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 532 298,03 грн (а.с. 14-15).

Боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с.11).

На ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 для проведення операції поповнення карткового рахунку(а.с 18).

Згідно відповіді за вих.№ 23751-25597/Т-02/8-1000/25 від 28.08.2025 року заступника начальника Управління обслуговування громадян - начальника відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003 року. До 31.08.2025 року виплата пенсії проводилась згідно чинного законодавства через банківську установу АТ «Ощадбанк», номер рахунку НОМЕР_1 , згідно заяви ОСОБА_1 виплату пенсії переведено на поштове відділення 09117 АТ «Укрпошта» з вересня 2025 року(а.с. 44).

ОСОБА_1 зверталась до приватного виконавця Валявського О.А. із заявою про зняття арешту з її рахунку. Згідно з відповіддю від 13.08.2025рокуза вих.№ НОМЕР_6/37529, приватний виконавець повідомив заявнику законодавчо передбачені підстави для зняття виконавцем арешту (п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»), а також повідомив, що АБ «Ощадбанк», на якого нормами ст. 52 Закону України«Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав, що свідчить про те, що банк не визнав зазначений рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення (а.с.42-43).

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, заінтересована особа (стягувач) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що згідно п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»,тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови, що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Окрім того, у абзаці 19 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

За встановлених судом першої інстанції обставин скаржником не доведено та не надано доказів, що рахунок НОМЕР_1 має спеціальний режим використання та на нього здійснюється виключно нарахування пенсії. До того ж, за заявою ОСОБА_1 виплату пенсії переведено на поштове відділення 09117 АТ «Укрпошта», а тому нарахування пенсійних виплат з вересня 2025 року на карту скаржника не відбувається.

Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому не підлягає до задоволення вимога про скасування постанови про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , оскільки приватним виконавцем винесену таку постанову відповідно та в межах законодавства України, а також, є необгтрунтованою вимога ОСОБА_1 про повернення її коштів в сумі 6 988,34 грн., які заблоковані, а не списані, як про це стверджує скаржниця.

Також судом першої інстанції враховано, що у випадку зняття арешту з рахунку боржника ОСОБА_1 , існує загроза невиконання в подальшому рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №м 357/13668/15-ц. При цьому, боржником не надано доказів щодо вчинення нею дій з добровільного виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року (справа №357/13668/15-ц) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № КІСWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283,06 грн та 3 654 грн судових витрат, всього 1 496 937,06 грн \ один мільйон чотириста дев`яносто шість тисяч дев?ятсот тридцять сім грн 06 коп\. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення у справі №357/13668/15-ц набрало законної сили та Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 22 квітня 2016 року видано виконавчий лист на виконання вказаного судового рішення, який стягувачем подано до орану, який здійснює примусове виконання рішень.

Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що 23 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 357/13668/15-ц, виданого 22 квітня 2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору №KICWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283,06 грн та 3 654 грн судових витрат, всього 1 496 937,06 грн (а.с. 84-85).

30 липня 2025 року приватним виконавцемвиконавчого округу Київської області Валявським О.А. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 532 298,03 грн (а.с. 14-15).

Постанова від 30 липня 2025 року направлена до банків для виконання (а.с. 12-13).

На ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 для проведення операції поповнення карткового рахунку (а.с 18).

За наявності відкритого рахунку арешт на грошові кошти накладено в АТ «Ощадбанк».

Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, боржник ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову приватного виконавця Валявського О.А. від 30 липня 2025 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 та зобов`язати приватного виконавця Валявського О.А. повернути кошти в сумі 6 988,34 грн, списані з рахунку ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови, обгрунтовуючи вимоги тим, що рахунок IBAN НОМЕР_1 відкритий спеціально для зарахування пенсії, і на нього не надходило жодних інших коштів, окрім пенсійних виплат, а тому накладення арешту на цей рахунок призвело до неправомірного звернення стягнення на її пенсію всупереч закону. Оскільки виконавець діяв всупереч нормам закону, то вказані кошти мають бути повернуті, а подальше виконання стягнення має відбуватись шляхом дотримання 20-відсоткової межі при подальшому зверненні стягнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - частини друга статті 19 Конституції України.

Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс»).

Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 за конституційним зверненням ОСОБА_4 ).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок звернення стягнення на пенсію визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкція № 512/5 з організації примусового виконання рішень.

Абзацом першим пункту 3 розділу X Інструкції № 512/5 (у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема (в редакції Закону, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій), зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється;

припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зміст припису, викладеного у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доводить, що Закон не встановлював додаткових заборон чи обмежень на вчинення виконавцем дій з накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Цим пунктом лише передбачено, що навіть в разі накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи, ця особа може здійснювати видаткові операції за певних умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: «…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)…».

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 №1058-ІV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», що стверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с.11, 44).

На ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 для проведення операції поповнення карткового рахунку (а.с 18).

Із постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 30 липня 2025 року про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в межах відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_6вбачається, що приватний виконавець не звертав стягнення за виконавчим документом на пенсію ОСОБА_1, арешт був накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що спростовує доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 про те, що постановою приватного виконавця від 30 липня 2025 року було заарештовано та фактично заблоковано 100% пенсійної виплати скаржника (боржника за виконавчим провадженням).

Також упостанові приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти наявна вказівка - «крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 ».

Колегія суддів погоджується з доводами приватного виконавця та стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на яких заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо банк не повідомив виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Отже, під час винесення постанови про накладення арешту на кошти на рахунках боржника приватнийвиконавець діяв в межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1, призначений лише для отримання пенсії та/або на нього зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення) боржниці. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

Установивши зазначені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення законодавства в діях приватного виконавця щодо прийняття постанови про накладення арешту на кошти боржника.

Доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що приватним виконавцем Валявським О.А. було порушено приписи частини 2 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів відхиляє, оскільки норма статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначає розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Водночас, оскаржуваною постановою приватного виконавця вирішено питання про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто, накладення заборони на право розпоряджатися грошовими коштами спрямоване на належне та ефективне здійснення державним/приватним виконавцем посадових повноважень з виконання судового рішення, спрямоване на запобігання уникнення боржником виконання судового рішення та на ефективне першочергове забезпечення інтересів кредитора за рахунок цих коштів.

Отже, сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак, не передбачає автоматичного списання цих коштів.

Посилання заявника ОСОБА_1 на те, що приватним виконавцем проігноровано підпункт 3 п.10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент спірних дій), яким встановлено, що припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію, є безпідставним, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що приватним виконацем в межах виконавчого провадження винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника.

Більше того, звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця, боржник ОСОБА_1 заявила вимогу про скасування постанови приватного виконавця Валявського О.А. від 30 липня 2025 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_5.

Прийняття оскарженої постанови приватним виконавцем про накладення арешту на грошові кошти за умови наявності іншої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є різними за своєю суттю документами виконавчого провадження, які спрямовані на досягнення різних цілей та мають різні процедурні наслідки. Тоді як суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

У контексті цієї справи, установивши, що відповідно до змісту постанови приватного виконавця Валявського О.А. від 30 липня 2025 року про накладення арешту, не відбулося накладення арешту саме на пенсійні кошти боржниці ОСОБА_1 , арешт був накладений на кошти, які знаходилися на рахунках/електронних гаманцях, крім коштів, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії приватного виконавця Валявського О.А. щодо прийняття постанови про накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_5 є законнимита не суперечать приписам пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича, заінтересована особа (стягувач) Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», оскільки останній не допустив порушень, на які вказує заявниця (боржник за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Волинчук Єлизавети Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: