Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №751/6001/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/6001/26 Головуючий у 1 інстанції Маслюк Н. В.

Провадження № 33/4823/672/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю:

особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Корчового В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнений судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2026 о 05 год 13 хв ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Олександра Довженка, 147, керував автомобілем марки ЗАЗ Т13110 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився лікарем - наркологом у медичному закладі, що підтверджується висновком № 609 від 07.06.2026. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та безпідставно відхилив його пояснення і показання свідка ОСОБА_2 . Апелянт стверджував, що транспортним засобом він не керував, а за кермом перебував ОСОБА_2 , який підтвердив це під час судового розгляду.

Також зазначив, що працівники поліції не здійснювали зупинку транспортного засобу відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а лише під`їхали до автомобіля, який вже перебував на узбіччі у нерухомому стані.

Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015, оскільки у ньому не зазначено ознак алкогольного сп`яніння та результатів проведеного огляду.

Крім того, апелянт посилався на те, що працівники поліції не склали постанов про порушення Правил дорожнього руху, які нібито стали підставою для зупинки транспортного засобу, що, на його переконання, свідчить про незаконність дій поліцейських і недопустимість отриманих доказів.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Корчовий В.В. підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судом доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686170 від 07 червня 2026 року;

- висновком КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» №609 від 07.06.2026, відповідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5);

- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП Петрова А., в якому зазначено причину зупинки транспортного засобу – пошкодження (тріщина) на лобовому склі (а.с. 7);

- відеозаписом, що міститься на доданому оптичному диску. Так переглядом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що 07 червня 2026 о 05 год 13 хв рухався автомобіль марки ЗАЗ Т13110 державний номерний знак НОМЕР_1 . Назустріч указаного автомобіля рухався службовий транспортний засіб патрульної поліції, який розвернувся та почав рух за автомобілем ЗАЗ Т13110. У момент, коли працівники поліції під`їжджали, водій транспортного засобу заїхав на обочину та зупинився. Із місця водія вийшов ОСОБА_1 . Після перевірки документів поліцейський поцікавився, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, на що останній о 05 год 17 хв відповів, що алкоголь не вживав. Під час спілкування поліцейський запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На запитання поліцейського щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 о 05 год 18 хв підтвердив, що саме він керував автомобілем. О 05 год 23 хв ОСОБА_1 спочатку відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, однак згодом погодився пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. О 05 год 24 хв поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінку, що не відповідала обстановці. Після цього, о 05 год 25 хв, ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медичному закладі. В подальшому зафіксована процедура огляду мВ медичному закладі. Лікар-нарколог оголосив та продемонстрував результат огляду, який становив 1,68‰, що свідчить про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. Після завершення медичного огляду, на відео зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Із матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою службовою особою, містить усі реквізити, передбачені вимогами закону, а наведені в ньому відомості узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Відсутність у самому протоколі детального опису ознак алкогольного сп`яніння та результату медичного огляду не свідчить про його недійсність, оскільки зазначені відомості містяться в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та у висновку лікаря-нарколога, які є самостійними доказами у справі.

Крім того, із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого останній добровільно погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Отже, самі по собі посилання апелянта на окремі неточності оформлення протоколу не свідчать про його недопустимість як доказу, оскільки такі обставини не вплинули на можливість встановлення фактичних обставин справи, не призвели до порушення права особи на захист та не ставлять під сумнів достовірність викладених у ньому відомостей.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

4.2 Щодо тверджень про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу

В апеляційній скарзі апелянт акцентував увагу на недотриманні працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу під його керуванням, через відсутність достатніх підстав для такої зупинки.

Суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року, перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо безпідставної зупинки транспортного засобу спростовуються дослідженим судом відеозаписом, а також рапортом, наявним в матеріалах справи, в якому відображено інформацію, що зупинка транспортного засобу була здійснена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу була здійснена на законних підставах, а подальші дії працівників поліції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння були обумовлені виявленням у водія передбачених законом ознак такого сп`яніння. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

4.3 Щодо посилань на відсутності доказів керування транспортним засобом.

Твердження, наведені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не перебував за кермом та, відповідно, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується дослідженим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Так, о 05:13:44 на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля ЗАЗ назустріч службовому автомобілю поліції. О 05:14:08 видно, як автомобіль зупиняється на узбіччі, після чого ОСОБА_1 виходить саме з переднього водійського місця. Починаючи з 05:15:05 між ним та працівниками поліції відбувається спілкування, під час якого поліцейські виявляють у нього ознаки алкогольного сп`яніння.

Крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, а о 05:19:25 останній, відповідаючи на запитання поліцейського, чітко підтвердив факт керування автомобілем, зазначивши: «Я керував».

Версія, викладена в апеляційній скарзі, про те, що транспортним засобом керувала інша особа, спростовується як зазначеним відеозаписом, так і власними поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним безпосередньо після зупинки транспортного засобу. Будь-яких об`єктивних даних, які б ставили під сумнів факт керування ним автомобілем, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_2 , оскільки його свідчення повністю спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів поза розумним сумнівом доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник